- •5.5. Опуклі функції
- •1. Для того щоб функція f(X) була опуклою на проміжку [a, b], необхідно і достатньо, аби виконувалася умова: для довільних х1 і х2 із [a, b] і будь-якого , 0 1
- •2. Для того щоб функція f(х) була вгнутою на проміжку [а; b], необхідно і достатньо, аби виконувалася умова: для довільних х1 і х2 із [а; b] і будь-якого , 0 1
- •2. Похідні і монотонно зростають (відповідно строго зростають) в (а; b).
- •Геометрична ілюстрація
- •5.6. Дослідження функцій
- •2. Нехай функція f(X) неперервна на проміжку [a; b], диференційовна в інтервалі (a; b) за винятком скінченного числа точок і має скінченне число стаціонарних точок.
2. Нехай функція f(X) неперервна на проміжку [a; b], диференційовна в інтервалі (a; b) за винятком скінченного числа точок і має скінченне число стаціонарних точок.
Рис. 5.32
З найти найбільше і найменше значення функції
на
проміжку [0; 2].
Після знаходження похідної функції і розв’язання рівняння f(x) = 0 матимемо, що критичною точкою буде тільки точка х = 1. Знаходимо значення функції f(x) на кінцях проміжку і в критичній точці:
Звідси
.
3. Функція f(x) неперервна — диференційовна в інтервалі (a; b) за винятком, можливо, скінченного числа точок і має скінченне число стаціонарних точок.
У цьому випадку функція f(x) може не мати найбільшого або найменшого значення на проміжку [a; b]. Наприклад, функція f(x) = х2 в інтервалі (0; 1) не має ні найбільшого, ні найменшого значення; функція f(x) = sinx в інтервалі (– ; + ) має найбільше значення, що дорівнює 1, і найменше значення, що дорівнює – 1; функція f(x) = (х – 12)2 + 30 в інтервалі (– ; + ) не має найбільшого значення, але має найменше значення, що дорівнює 30; функція f(x) = 5х2 на проміжку (0; 1] не має найменшого значення, але має найбільше значення, що дорівнює 5.
Дослідження
функції f(x),
що задовольняє умовам 3 на проміжку
[a; b],
на найбільше і найменше значення можна
виконати так, як і у випадку 2 для проміжку
[a;
b],
з тією лише різницею, що коли немає f(а),
то його замінюють граничним значенням
,
а коли немає f(b),
то його також замінюють граничним
значенням
.
Потім з порівняння значень функції
f(x),
як у випадку 2, включаючи граничні
значення А
(якщо немає f(а))
і В
(якщо немає f(b)),
найбільшим значенням виявиться граничне,
то воно і буде найбільшим значенням
функції f(x)
на проміжку [a; b].
Якщо найбільшим значенням функції виявиться граничне, то f(x) на проміжку [a; b] не має найбільшого значення. Аналогічно досліджується питання про найменше значення f(x) на проміжку [a; b].
З
найти
найбільше і найменше значення функції
в інтервалі (0; 2).
Оскільки
f(1)
= 0,
,
,
то найбільшим із цих значень буде
,
яке є граничним, отже, функція не має
найбільшого значення в інтервалі (0; 2).
Найменшим значенням буде f(1) = 0,
отже, f(1) = 0
є найменшим значенням функції f(x)
в інтервалі (0; 2).
5.7. Загальний план дослідження функції і побудова графіків
5.7.1. Побудова графіка функції на основі результатів І-го рівня дослідження функції
Зауваження. Із школи відомий спосіб побудови графіка функції «за точками». Він випливає із означення графіка функції і є громіздким та недостатньо надійним способом. Розглянемо ефективніший.
1
. Побудувати
графік функції
.
Для побудови графіка функції дослідимо її, дотримуючись загального алгоритму:
1. Знаходимо область визначення:
,
.
