Гіпоталамо-гіпофізарна система

Функцію щитоподібної залози, статевих, кори надниркових залоз ре­гулюють гормони передньої частки гіпофіза, що називають аденогіпофізом. Загальна назва цих гормонів — тропні гормони. До них на­лежать адренокортикотропний гормон (АКТГ), тиреотропний гормон (ТТГ), фолікулостимулювальний (ФСГ) і лютеїнізувальний (ЛГ) гормо­ни. З деякою умовністю до тропних гормонів можна зарахувати й сома­тотропний гормон (СТГ) гіпофіза, що впливає на ріст не лише безпосе­редньо, а й опосередковано через гормон соматомедін(и), що утво­рюється в печінці. Крім того, в аденогіпофізі утворюються інтермедин (меланостимулювальний гормон (МСГ) і пролактин, що безпосередньо впливають на периферичні органи. У свою чергу, вивільнення усіх семи гормонів аденогіпофіза залежить від гормональної активності нейронів гіпофізотропної зони гіпоталамуса — її медіальної ділянки (переважно паравентрикулярного (пришлуночкового) ядра; ПВЯ; ПШЯ). Тут утво­рюються гормони, що справляють стимулювальний або гальмівний вплив на секрецію гормонів аденогіпофіза. Стимулятори нази­вають РГ (ліберинами), інгібітори — статинами.

Гормональна функція гіпоталамуса. Нині виділено в чистому виг­ляді й досліджено такі гормони гіпоталамуса:

• тироліберин (ТТГ-РГ);

• гонадоліберин (ЛГ/ФСГ-РГ);

• соматостатин (Гр-інгібувальний гормон);

• соматокринін (ГР-РГ);

• пролактостатин (ПРЛ-інгібувальний фактор);

• пролактоліберин (ПРЛ-рилізинг-фактор);

• кортиколіберин (АКТГ-РГ);

• меланостатин (МСГ-інгібувальний гормон);

• меланоліберин (МСГ-РГ).

За хімічним походженням вони на­лежать до низькомолекулярних пепти­дів.

РГ вивільняються з відростків не­рвових клітин, тіла яких лежать у ба­гатьох ядрах гіпоталамуса. РГ надхо­дять у портальну венозну систему гіпоталамо-гіпофіза і з кров'ю транспорту­ються до аденогіпофіза.

Регуляція гормональної активності більшості залоз внутрішньої секреції здійснюється за принципом негативно­го зворотного зв'язку: гормон сам регу­лює своє утворення. Заз­начений вплив опосередковується через утворення відповідних РГ. Так, наприк­лад, при підвищенні в крові рівня гор­мону кори надниркових залоз — кортизолу в серединному підвищенні вивільняється менше АКТГ-РГ, унаслідок чого секреція гіпофізом АКТГ знижується. А це приводить до зменшення утворення кортикостероїдів наднирковими залозами й зниження вмісту кортизолу в крові. Крім того, зворотний зв'язок у цій системі регуляції може опосередковуватися й самими гормонами гіпо­таламуса й аденогіпофіза (у зазначеному прикладі АКТГ-РГ й АКТГ).

Нейрони гіпоталамуса, що утворюють РГ, — це своєрідні клітини з подвійною функцією: з одного боку, — це типові нейрони, що інтегру­ють на собі вплив інших відділів ЦНС і гуморальних регуляторів, а з іншого — ендокринні клітини. Характерна ознака гіпоталамуса — слабко виражений ГЕБ. Унаслідок цього із кровотоку виходять гормо­ни й інші біологічно активні сполуки, які й виявляють свій регулюваль­ний вплив на нейрони.

Зазначений вище механізм саморегуляції зберігається навіть за від­сутності впливів на гіпоталамус ЦНС (після повного відділення медіаль­ної ділянки гіпоталамуса від інших відділів ЦНС).

Але в природних умовах інші відділи ЦНС беруть участь у пристосуванні цієї реакції до внут­рішніх і зовнішніх потреб організму. Наприклад, утворення кортизолу ко­рою надниркових залоз різко збіль­шується при стрес-реакціях. Цьому передує підвищення секреції АКТГ-РГ й АКТГ.

До зазначених центрів ЦНС над­ходять не лише нервові імпульси, а й інформація про рівень гормонів у крові, а вони через моноамінові шля­хи впливають на специфічні структу­ри гіпоталамуса й на вироблення ними РГ, тобто модулюють його утворення. Річ у тім, що крім звичайних синапсів на мембрані нейронів зазначених відділів містяться також рецептори до різних гормонів.

Мал. 1. Гіпоталамо-гіпофізарна система: 1 — пришлуночкове ядро (ПІПЯ); 2 — надзорове ядро (НЗЯ); 3 — зоровий перехрест; 4 — сосочко­ве тіло; 5,10 — артерії гіпофіза; б —

лійка; 7 — аденогіпофіз; 8 —

проміжна частка; 9 — нейрогіпофіз;

11 — вена

ГІПОФІЗ

Гіпофіз розташований в гіпофізарної ямці тіла клиноподібної кістки. Він складається з двох частин - передньої і задньої. У передній частці виділяють досить вузьку смужку залозистої тканини - проміжну частину.

Передня частка гіпофіза виробляє гормони, які регулюють секрецію всіх інших ендокринних залоз.

Схема клітинного складу аденогіпофіза:

1 — гіпоталамус; 2 — ней­рогіпофіз; 3 — аденогіпофіз

- Гормон росту (соматотропний гормон) регулює ріст тіла.

- Тиреотропний гормон впливає на щитовидну залозу і сприяє утворенню тироксину. - Адренокортикотропний гормон (АКТГ) стимулює кору надниркових залоз і забезпечує секрецію кортизолу.

- Гонадотропні гормони:

- Фоллікулостимулюючий гормон (ФСГ) ініціює розвиток яєчникових (граафових) фолікулів, а також сприяє утворенню сперматозоїдів в яєчках. - Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) контролює секрецію естрогену і прогестерону в яєчниках і тестостерону в яєчках.

-Лютеотропний гормон (пролактин) регулює секрецію молока і сприяє збереженню жовтого тіла вагітності.

У задній частині гіпофізу виробляються: антидіуретичний гормон (АДГ), який регулює кількість рідини, що проходить через нирки, а також окситоцин, який стимулює скорочення матки під час пологів і сприяє утворенню грудного молока.

Проміжна частка гіпофіза виробляє гормон - інтромедін, регулюючий пігментний обмін і бере участь в процесах імунітету.