4. Соціальні служби для сім'ї, дітей та молоді-поліфункціональний суб'єкт соціальної роботи в Україні

В Україні створена система соціальних служб, якї здійснюють послуги для різних представників соціуму. Найбільш впливовими є центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Вони працюють за багатьма напрямками.

Наприклад, для дітей із функціональними обмеженнями, яких донедавна виховували вдома або у спеціалізованих стаціонарних закладах (будинок дитини - дошкільний заклад системи охорони здо­ров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавле­них батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до трьох (для здорових дітей)-г- чотирьох (для хворих дітей) років; дитячий будинок-інтер-нат — соціально-медична установа для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслу­говування; спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат -загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку).

Така система не могла структурно і функціонально задовольни­ти потреби дітей і їхніх родин, що стало передумовою розвитку систе­ми нестаціонарної допомоги. В сучасну історичну добу цю прогалину покликані задовольнити центри (відділення) соціальної реабілітації дітей-інвалідів (центри раннього втручання), підпорядковані місце­вим органам праці та соціального захисту населення. Ці спеціальні навчально-виховні заклади орієнтуються у своїй роботі на навчання, виховання, реабілітацію, соціальну адаптацію та реабілітацію дітей-інвалідів з фізичними або розумовими вадами без відриву їх від сім'ї із залученням до участі в реабілітаційному процесі батьків, інших родичів.

Послуги дітям і молоді з функціональними обмеженнями нада­ють і державні центри соціальних служб для молоді, які проголосили роботу з цією соціальною групою одним із пріоритетів своєї,діяльнос­ті. При центрах (часто у співпраці з громадськими організаціями) створюють центри денного перебування дітей, служби підтримки родин, клубів спілкування, які реалізують різноманітні реабілітаційні програми.

Для оптимізації системи соціальної роботи з дітьми, які мають функціональні обмеження, необхідні заклади тимчасового догляду, консультаційні та інформаційні центри для родин, центри підтримки родини, кризові центри, заклади фостерного догляду, будинки групо­вого проживання (2-8 осіб), міні-гуртожитки (9-20 осіб), транзитне житло для молоді, класи інтегрованого навчання при загальноосвіт­ніх школах,, навчальні центри, центри денної зайнятості (трудові центри), центри працевлаштування, трудові майстерні, центри твор­чості тощо.

На дітей, які залишилися без батьківського піклування, поши­рювалися такі форми опіки, як усиновлення та влаштування в дитячі будинки (державні виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які потре­бують допомоги з боку держави); загальноосвітні школи-інтернати (загальноосвітні навчальні заклади з частковим або повним утриман­ням дітей, яі$потребують соціальної допомоги за рахунок держави).

На сучасному етапі в Україні поширені такі форми опіки дітей, які залишилися без батьківського піклування:

дитячий будинок сімейного типу (подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування);

прийомна сім'я (добровільне спільне проживання і виховання у сім'ї (від 1 до 4) дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклу­вання).

Проблемами дітей та молоді займаються такі відомства і державні соціальні служби:

загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабі­літації (спеціальні навчально-виховні заклади для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання. До них направляють осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років або правопорушення до досягнен­ня віку, з якого настає кримінальна відповідальність);

центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх (лікуваль­но-реабілітаційний заклад для неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотичні засоби і психотропні речовини, а також для неповнолітніх, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до загально­освітніх шкіл і професійних училищ соціально? реабілітації. Тут їх лікують від наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, здійснюють психо-соціальну реабілітацію та корекцію;

молодіжний центр праці (спеціалізована госпрозрахункова державна установа, яка займається питаннями працевлаштування, перепідготовки та підвищення кваліфікації молодК забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері);

-спеціалізовані соціальні служби підтримки сім'ї (експеримен­тальні соціальні служби, які займаються підтримкою сімей під час кризи з високим ступенем незадоволених потреб дітей, що ставить під загрозу їхнє перебування вдома).

Соціальна робота із сім'ями є пріоритетним завданням для центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ), які беруть участь у реалізації державних, галузевих, регіональних програм соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями; здійснюють соціальне обслу­говування дітей, молоді, сімей шляхом надання їм психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, соціально-медичних, соціаль­но-економічних та інформаційних послуг; здійснюють соціальний супровід сімей, дитячих будинків сімейного типу, молоді, яка пере­буває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них; проводять соціально-профілактичну роботу із запобігання правопорушень, наслідків негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, разом з органами внутрішніх справ, охорони здоров'я, освіти, службами у справах неповнолітніх пропагують здоровий спосіб життя; здійснюють соціально-реабілітаційні заходи щодо віднов­лення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екс­тремальні ситуації; надають інформацію з питань працевлаштува­ння; допомогу в організації трудових об'єднань молоді.

При ЦССМ діють служби соціальної підтримки сімей "Родинний дім", служби психологічної допомоги Телефон довіри", кризові цен­три соціально-психологічної допомоги, центри соціально-психоло­гічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, мобільні консультативні пункти соціальної роботи у сільській та гірській місцевості, консультативні пункти для ін'єкційних споживачів наркотиків "Довіра", служби соціального супроводу неповнолітніх і молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі та повернулися з них, служби вторинної зайнятості молоді тощо. Соціальну роботу з жінками здійснюють: - центри по роботі з жінками (державні заклади, що надають допомогу жінкам, які зазнали насилля в сім'ї або мають інші соціальні проблеми);

• центри реінтеграції бездомних жінок (заклади, створені для жінок, які не мають житла, засобів для існування; вони здійснюють також первинну адаптацію, проводять консультації, тренінгові за- няття, допомагають жінкам приймати рішення щодо розв'язання власних проблем). || ,Щ

У більшості західних країн для бездомних людей функціону­ють спеціальні притулки (нічліжки); притулки, які дають змогу пере­ночувати, випрати речі, отримати (приготувати) сніданок; центри

соціальної адаптації для різних груп клієнтів (колишніх ув'язнених, бездомних жінок та ін.); будинки на півдорозі (транзитне житло); спеціальні будинки, які забезпечують підтримуюче проживання; центри релігійних організацій; центри для біженців; спільнота (ко­муна) для спільного проживання; біржа житла; консультативні центри; центри денного перебування; служби підтримки в облашту­ванні власного житла.

В Україні тільки почалося формування служб, покликаних нада­вати послуги для бездомних. Фінансують їх місцеві органи влади, недержавні та релігійні організації. Діють вони у Києві та обласних центрах. Наприклад, створений у Києві Центр соціальної адаптації" жінок, які не мають визначеного місця проживання, функціонує як стаціонарний заклад, у якому жінки можуть проживати від трьох до дев'яти місяців, забезпечуються триразовим харчуванням, одягом то­що. Центр пропонує послуги лише тим жінкам, які можуть взяти участь у програмах набуття, відновлення трудових навичок, оволодіти новою професією, знайти роботу, що є найважливішим фактором реінтегра­ції. Працівники Центру допомагають клієнткам налагодити стосунки з родичами, отримати психологічні, юридичні консультації та. підтримку. Набуттю ними соціальних навичок сприяє їхня участь у груповій роботі, спеціальних тренінгах (правильного харчування та приготування їжі, оволодіння навичками спілкування, пошуку роботи і працевлашту­вання та ін.). Важливо, що клієнтки самі беруть участь в організації свого життя, займаються облаштуванням території, підтримують по­рядок у своїх кімнатах, чергують в їдальні, відзначають дні наро­дження і свята.

Останніми роками в Україна розпочато створення системи соці­альної адаптації людей, які звільнилися з місць позбавлення волі. На законодавчому рівні знайшла підтримку ідея створення центрів соці­альної адаптації, будинків нічного або тимчасового перебування звільнених осіб. Вони можуть функціонувати за рахунок добровіль­них пожертвувань підприємств, установ, організацій, релігійних об'єднань і внесків окремих громадян.

Отже, попри певні зрушення у розвитку системи соціальних служб в Україні, вона поки що не відповідає специфічним особливос­тям життя усіх вразливих груп людей. Головними її недоліками є фрагментарність, орієнтованість на стаціонарний догляд, відсутшсш комплексного задоволення потреб конкретних груп клієнтів. Потре­бує вона і належного організаційного?»та правового забезпечення.