- •Методика української мови як наука і предмет вивчення.
- •Методи дослідження в методиці навчання української мови.
- •Реалізація загальнодидактичних принципів у навчанні української мови.
- •Власне методичні принципи навчання української мови.
- •Урок як основна форма організації навчальної діяльності учнів.
- •Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності учнів на уроках української мови.
- •Мета уроку як системне утворення та шляхи її досягнення.
- •9.Формування пізнавальної самостійності учнів на уроках української мови.
- •Завдання в системі української мови як засіб керування навчальною діяльністю учнів і дидактичний матеріал до них.
- •Організація на уроці виконання різноманітних навчальних дій і видів діяльності.
- •Оволодіння учнів способами виконання навчальних дій як умова успішного формування умінь з української мови як навчального передмета.
- •Структура уроку української мови.
- •Залежності й закономірності, властиві урокові української мови як системному утворенню.
- •Типи умінь з української мови. Формування в учнів навчально-мовних умінь. Формування науково-навчального мовлення учнів на уроках вивчення мовних тем.
- •Формування в учнів правописних умінь.
- •Формування в учнів мовленнєвих умінь.
- •Методи організації навчальної діяльності учнів української мови. Методи засвоєння знань.
- •Методи організації навчальної діяльності учнів,спрямованої на формування навчально-мовних умінь.
- •Методи організації навчальної діяльності учнів,спрямованої на формування правописних умінь.
- •Методи організації навчальної діяльності учнів,спрямованої на формування мовленнєвих умінь.
- •Кабінет української мови у школі.
- •Мовленнєвий розвиток учнів як науково-методична проблема. Зміст поняття «мовленнєвий розвиток».
- •27.Формування в учнів поняття про мовлення, мовленнєву діяльність, її різні види.Основні види мовленнєвої діяльності і мовленнєвих умінь .
- •28.Засвоєння учнями поняття про усне і писемне мовлення, ознаки і властивості усного й писемного мовлення.
- •29.Засвоєння учнями особливостей монологічного і діалогічного мовлення
- •30. Формування в учнів поняття про текст як основа роботи з їх мовленнєвого розвитку.
- •31.Формування в учнів поняття про типи мовлення і типологічну структуру тексту.
- •35.Формування в учнів поняття про типи мовлення і типологічну структуру тексту.
- •36.Переказ як вид роботи у системі роботи з формування мовленнєвих вмінь.Види переказів.Добір текстів для переказу.
- •38. Учнівські твори як засіб мовленнєвого розвитку учнів. Значення твору як виду роботи та методика його підготовки і проведення.
- •39. Взаємозв’язок переказів і творів у процесі мовленнєвого розвитку учнів.
- •40. Засоби навчання української мови. Підручник як провідний засіб навчання. Особливості підручників з української мови. Реалізація в підручнику принципів і цілей навчання
- •41. Засоби унаочнення, їх види. Комп’ютер як засіб оптимізації навчального процесу
- •43. Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису як актуальний і перспективний напрямок методики.
- •44. Фонетика як фундамент шкільного курсу української мови. Практичні цілі вивчення фонетики в умовах комунікативно зорієнтованого навчання української мови.
- •46. Збагачення мовлення учнів українською фразеологією.
- •47. Комунікативно зорієнтоване вивчення складу слова і словотвору. Засвоєння учнями текстотворчих можливостей словотвору.
- •48. Функціональна характеристика морфологічних категорій. Вивчення морфологічних категорій як мовних засобів формування тексту.
- •50. Формування творчих здібностей учнів на уроках української мови.
46. Збагачення мовлення учнів українською фразеологією.
Збагачення активного словника учнів удосконалення граматичної будови мовлення, оволодіння українськими мовленнєвим етикетом значною мірою здійснюється засобами української фразеології. Уміння правильно і доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами є ознакою високого рівня оволодіння мовою.
Українська фразеологія – важлива складова мови і мовлення, вона об’єднує мовні одиниці,що виникли у найдавніші часи і продовжують процес фразеотворення у наші дні. Фразеологізми відображають специфіку української мови і сприяють збагаченню та удосконаленню мовлення.
Створення ефективної методики роботи зі збагаченням мовлення учнів українською фразеологією має спиратися на здобутки сучасної лінгвістичної науки про суть фразеологізму,синонімію,антонімію,багатозначність фразеологічних одиниць, етимологію фразеологізмів та ін..
Власне українські лексеми і фразеологізми упродовж багатьох десятиліть витіснялись із сфер суспільного життя, виробництва, побутового мовлення. Матеріалом для творення українських фразеологізмів завжди було буття українського народу в усьому його розмаїтті.
Основними сферами вжитку фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль. Розмовна фразеологія укр..мови різноманітна, яскраво експресивна та емоційно насичена.
Створення ефективної методики роботи зі збагачення мовлення учнів укр..фразеологією має спиратися на здобутки сучасної лінгвістичної науки про суть фразеології, синонімію, антонымыю, багатозначність фразеологычних одиниць тощо.
Важливе місце в системы роботи зі збагаченням мовлення учнів фразеологізмами відводиться роботі з фразеологічним словником-мінімумом. Чинниками,що детермінують добір фразеологізмів,є сфера,мета спілкування та вікові особливості.
У роботі зі збагаченням учнів фразеологізмами неможливо виробити якусь чітку систему уроків,адже програмою не відводиться окремих годин для таких занять. Цей процес має бути неперервним і систематичним,тому слід якомога частіше використовувати фразеологізми як дидактичний матеріал до уроків вивчення різних мовних тем,якщо вони містять мовні одиниці,що вивчаються на уроці.
Слово і фразеологізм варто розглядати в тексті; саме текст допомагає зрозуміти роль лексичних та фразеологічних засобів;у тексті,зокрема в реченнях тексту,слово і фразеологізм розкривають свої функціональні властивості. Розуміння теоретичних аспектів слова і фразеологізму сприяє формуванню мовленнєвих, лексикологічних і фразеологічних умінь, створює передумови для роботи над збагаченням словникового запасу учнів, оволодіння лексико-стилістичними нормами.
47. Комунікативно зорієнтоване вивчення складу слова і словотвору. Засвоєння учнями текстотворчих можливостей словотвору.
Морфеми, що створюють слова з новим значенням є головним об’єктом під час вивчення складу слова в школі, засобом, який дозволяє найбільш точно, деталізовано й економно іменувати об’єкт дійсності.
У процесі сприймання і продукування тексту ми оперуємо словами, а вони часто становлять комплекси морфем, пов’язані з баченням фактів, явищ.
Морфеми відіграють важливу роль в реалізації номінативної і комунікативної функції мови, це потрібно мати на увазі під час роботи над значущими частинами слова в аспекті мовленнєвого розвитку учнів, а саме враховувати суттєві недоліки у використанні варіантів морфемних слів і прагнути показати необхідність вмілого використання їх.
