43. Комунікативно зорієнтоване вивчення синтаксису як актуальний і перспективний напрямок методики.

Комунікативно зорієнтоване навчання передбачає усвідомлення учнями функційних можливостей мовних одиниць, особливостей їх реалізації в процесі спілкування з урахуванням конкретних комунікативних умов мовленнєвої ситуації. Оскільки комунікативною одиницею вищого рівня є текст, який інтегрує в собі мовні одиниці всіх рівнів і трансформує їх у мовленнєвий акт, мовні одиниці різних рівнів і особливо синтаксичного мають вивчатися в тексті. Дослідження мови в широкому контексті комунікативних можливостей людини зумовило формування функційно-комунікативного синтаксису. Його вивчення як рівня мови, що має безпосередній зв’язок з процесом комунікації, знайшло своє відображення в наукових розвідках багатьох зарубіжних та вітчизняних учених. Кінцевою метою комунікативно зорієнтованого вивчення синтаксису в школі є вироблення в учнів умінь вільно висловлювати свої думки в усній і писемній формах мовлення, використовуючи необхідні синтаксичні одиниці відповідно до мети, змісту та умов комунікації, Хоча традиційна методика вивчення синтаксису побудована на засадах системно-описового підходу, сучасні дослідження синтаксичної науки зорієнтовані на вивчення син­таксичних явищ з позицій їх функціонування в різних мовленнєвих актах. Для свідомого опанування синтаксичною будовою мови як засобом спілку­вання недостатньо знати схеми, моделі синтаксичних конструкцій, необхідно розу­міти закономірності їх функціонування, особливості пристосування синтак­сичних одиниць до певної мовленнєвої ситуації й комунікативної мети та володіти правилами мовленнєвої поведінки в різних умовах спілкування. Перевагами такого підходу є те, що він дозволяє вивчати функціонування синтаксичних одиниць у різних мовленнєвих актах, це сприяє формуванню в майбутніх фахівців умінь комунікативно доцільно користуватися синтаксичними засобами мови в мовленні. Зауважимо, що комуні­кативно зорієнтоване вивчення синтаксису базується на системному описі синтаксичних явищ, на усвідомленні системи та внутрішньої структурної організації синтаксичних одиниць, які функціонують у реальних актах комунікації.

Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису буде успішною за умови виділення й розуміння висловлення як аналога речення в мовленні. Кінцевою метою комунікативно вивчення синтаксису є вироблення в учнів умінь вільно висловлювати свої думки в усній і писемній формі мовлення, використовуючи необхідні синтаксичні одиниці відповідно до мети, змісту та умов комунікації.

44. Фонетика як фундамент шкільного курсу української мови. Практичні цілі вивчення фонетики в умовах комунікативно зорієнтованого навчання української мови.

Значення і місце фонетики у шкільному курсі української мови зумовлене тією роллю, яку відіграє її звукове оформлення. Фонетику справедливо вважають фундаментом шкільного курсу мови. Специфіка вивчення фонетики полягає в тому, що без знання фонетичного рівня мови неможливе навчання як усного, так і писемного мовлення, формування виразного читання і мовлення. Комунікативно зорієнтоване вивч фонетики насамперед спрямоване на формування звукової культури мовлення. Фонетична виразність має стати обов»язковою властивістю мовлення учнів. Основні норми фонетичної виразності мовлення – власне фонетичні(фізичні норми творення і сприйняття звуків мови) , акцентологічні(норми наголошування), просодичні.

Формування фонетичної виразності мовлення особливо важливе для навчання говорити і читати. Учні мають засвоїти, що чим досконаліша фонетика мовлення, тим природнішим і необхіднішим видається звукове вираженя думки.

Важливою ознакою гарного мовлення є милозвучність.

Необхідно всією організацією роботи з фонетики викликати у школярів прагнення до вдосконалення фонетичної організації власного мовлення, до вмілого та найбільш правильного використання фонет засобів мови. Вивченя фонтики має сприяти розвитку мовленнєвого слуху школярів. Мовленнєвий слух – це здатність сприймати і відтворювати звукове мовлення.

Отже, вивчення фонетики має здійснюватися у тісному взаємозвязку з доягненням цілей формування мовленнєвої діяльності учнів, зокрема в усній формі мовлення. Основою навчання слухати, читати, говорити і писати є занання фонетики.

45. Комунікативно зорієнтоване вивчення лексики і фразеології. Засвоєння лексики української мови на засадах функціонально семантичного та комунікативно-діяльносного підходів. Лексичні засоби мовлення як наскрізна тема курсу української мови в школі.

Вивчення лексеми у функціонально-комунікативному аспекті передбачає засвоєння її функціонально-стилістичних можливостей в мовленні, у комунікативній діяльності. Тому вивчати лексему потрібно в тексті.

Програма недостатньо орієнтує на вивчення семантики слова.

Підхід до слова з позицій його опису в системі мови і з позицій функціонального призначення передбачає дві умови: по-перше, слово має розглядатися як віртуальний (той, значення якого виявляється в певних умовах ) знак, по-друге, як елемент функціональної системи. Це визначає основні напрямки вивч слова.

Основи вивч лексики має становити ознайомлення учнів з функціональною стороною слова комунікативними можливостями. У процесі роботи слід спиратися на співвідношення мови і мовлення і їх взаємозв’язок, на усвідомлення учнями ролі слова в мовленні. Основними вилами роботи на уроках вивч лексики є виявлення в текстах лексичних категорій, з»ясування їх властивостей і функціонального призначення та використання у власних висловлюваннях.

Методичний аспект вивчення лексики стосується взаємозв’язків у вивченні лексики і засвоєнні поняттєвої основи мовленнєвого розвитку, використання тек/8532стів різних типів і стилів мовлення як засобів навчання, організації спостережень над функціонуванням лексичних одиниць у текстах, застосування лінгвістичного аналізу тексту- зразка і власного висловлювання з метою виявлення функціонування лексем у мовленні, реалізації в навчальному процесі внутрішньо предметних і між предметних зв’язків, удосконалення мовлення учнів на кожному уроці.

Українська фразеологія – важлива складова мови і мовлення, вона об’єднує мовні одиниці,що виникли у найдавніші часи і продовжують процес фразеотворення у наші дні. Фразеологізми відображають специфіку української мови і сприяють збагаченню та удосконаленню мовлення.

Основними сферами вжитку фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль.

Слово і фразеологізм варто розглядати в тексті; саме текст допомагає зрозуміти роль лексичних та фразеологічних засобів;у тексті,зокрема в реченнях тексту,слово і фразеологізм розкривають свої функціональні властивості. Розуміння теоретичних аспектів слова і фразеологізму сприяє формуванню мовленнєвих, лексикологічних і фразеологічних умінь, створює передумови для роботи над збагаченням словникового запасу учнів, оволодіння лексико-стилістичними нормами.