4. Реалізація загальнодидактичних принципів у навчанні української мови.

Методика навчання української мови спирається на такі загальнодидактичні принципи: науковості, доступності навчального матеріалу для учнів, діяльнісного підходу до навчання; принцип індивідуалізації навчання, поступового формування пізнавальної самостійності учнів у навчальному процесі, розвивального навчання, тісного поєднання навчання і виховання учнів у навчальному процесі, принципи системності, наступності, наочності, міжпредметних зв’язків. Принцип науковості передбачає засвоєння учнями знань відповідно до даних сучасної науки про мову. Принцип науковості передбачає повідомлення учням тільки таких відомостей, які міцно закріпилися в сучасній лінгвістичній науці. Порушенням принципу науковості у вивченні фонетики є змішування звуків i букв, намагання спростити спiввiдношення звукiв i букв за рахунок умовностей. Важливою дидактичною вимогою є реалізація принципу доступності навчання. Поняття доступності навчання української мови передбачає відповідний добір фактів змісту теорії предмета, а також перехід від відомого до невідомого, від простого до складного, від близького до далекого з установкою на розширення пізнавальної самостійності школярів, на випереджувальний розвиток їх. Принцип доступності навчання, зумовлений насамперед віковими особливостями учнів. Реалізація принципу доступності тісно пов’язана з реалізацією принципу урахування вікових особливостей учнів в організації навчання. Принцип діяльнісного підходу до навчання. У програмі навчання української мови він відображений у діяльнісній змістовій лінії, яка передбачає мотиваційне забезпечення навчального процесу, а також формування в учнів уміння самостійно здійснювати начальну діяльність, ставити мету, конкретизувати її в проміжних цілях, тобто планувати навчальну діяльність, осмислювати спосіб дії, виконувати операції для оволодіння способами дії і досягнення мети, здійснювати самоконтроль власної діяльності для перевірки власних результатів. Діяльнісна змістова лінія вимагає омислення і конкретизації діяльності вчителя і діяльності учнів. Мета діяльності вчителя полягає в організації діяльності учнів для засвоєння навчального матеріалу, формування вмінь і навичок. Принцип наочності — це насамперед «мовна» наочність, яка використовується для спостережень над мовленням, опора на текст під час вивчення матеріалу. Головна наочність на уроках української мови — це сама українська мова в її кращих зразках. Принцип системності передбачає спрямованість навчального процесу з української мови на формування мовної особистості в усій сукупності її ознак, системно-цілісний підхід до визначення і реалізації цілей навчального процесу в цілому і кожного уроку зокрема, тісне поєднання процесів навчання, виховання і розвитку, процесів вивчення мови і мовлення, формування навчально-мовних, комунікативних і правописних умінь у їх тісному взаємозв’язку, поєднання процесів засвоєння і застосування знань. З принципом системності перегукується принцип наступності у навчанні, який означає обов’язкове дотримання такої вимоги методики, як опора на раніше вивчене. Принцип міжпредметних зв’язків. Одним із завдань навчання української мови в школі є формування в учнів умінь й навичок вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння і письмо), тобто забезпечення належного рівня комунікативної компетенції. Для досягнення цієї мети потрібен тісний взаємозв’язок навчання з життям., з іншими шкільними предметами. Принцип тісного поєднання навчання і виховання учнів у навчальному процесі з української мови. Оскільки мовою ми виражаємо не тільки наші знання про мовну систему і навколишній світ, але й ставлення до оточення, до самих себе, то сам предмет «українська мова» зумовлює поєднання навчання і виховання учнів у навчальному процесі. Українська мова як навчальний предмет у школі має різноманітні засоби виховного впливу.. Виховна роль мови як навчального предмета реалізується у двох аспектах — лінгвістичному і екстралінгвістичному. Перший аспект — це виховний вплив на учнів відомостей про мову: її історію, багатство мовних засобів, роль у житті народу, особливості розвитку. Другий аспект передбачає виховний вплив на учнів безпосередньо через мову, кращі її зразки, тобто через дидактичний матеріал до уроків. Принцип розвивального навчання. Розвиток особистості у шкільний період відбувається під безпосереднім впливом навчання. З одного боку, засвоєння тих чи інших знань, вироблення конкретних умінь і навичок можуть здійснюватися лише за наявності певних якостей особистості, які слугують обов’язковою передумовою для більш чи менш успішного навчання. До таких якостей особистості належать насамперед інтелект, логічне мислення, уява, пізнавальні інтереси і працелюбність. З іншого боку, розвиток цих якостей відбувається під безпосереднім впливом навчання. Мета формування особистості вимагає також розвитку емоційної і вольової сфер людини, її естетичних почуттів.