38. Учнівські твори як засіб мовленнєвого розвитку учнів. Значення твору як виду роботи та методика його підготовки і проведення.

Серед робіт з мовленнєвого розвитку чільне місце посідають твори – вид тренувальних вправ, який передбачає самостійний виклад учням думок, почуттів, суджень. Твір як вид роботи вимагає від учнів самостійності, активності, вираження в тексті особистого.

Твір має велике освітнє значення. Готуючись до твору учні мобілізують свої знання і вміння, систематизують враження від прочитаного, побаченого або почутого ними і, таким чином, поповнюють свій розумовий, світоглядний багаж. Робота над твором розвиває думку учня, вчить мислити, доводити, аналізувати та синтезувати, тобто сприяє розвиткові мислення.

Написання учем творів є надійним засобом мовленнєвого розвитку учнів. Підготовка до написання твору вимагає цілої ш к о л и творчості ― інакше не чекати оригінальних, самостійних, своєрідних творів від учнів.

У системі розвитку зв’язного мовлення учнів особливого значення набирає підготовка та написання творчої роботи, визначення тематики творчих робіт на весь період навчання у школі. Жодна граматика не може навчити писати твір. Тим часом у творчій роботі відбиваються справжні знання граматичних законів мови, рівень лексичного запасу, синонімічне багатство мови, так само ― уміння складати слова в речення, а речення ― у текст, перейматися задумом, висловлювати власні судження, загалом ― самоутверджуватися у слові. Найперше маємо розкрити поняття як одиниці зв’язного мовлення, окремо зупинитися на мовних засобах зв’язку речень, стильовій єдності їх, обов’язково організувати аналіз чужих текстів, саморедагування чи взаєморецензування під заголовком: Чи можна усе написане назвати текстом. Наступним етаном у підготовці до написання твору є те, що можна назвати психологічним настроєм учнів. Зокрема, проводимо бесіду за темою “Ранок у селі” чи “Ранок у місті” та ін.), максимально спираючись на власні враження (досвід) кожного автора (школяра), також ― на літературні зразки ― М.Вінграновського чи ін. авторів, можливо, допоможе й картина чи музичний етюд. Поступово окреслюються опорні слова ( як правило, це іменники, супроводжують їх прикметники, дієслова). Їх можна виписати на дошці. Для опори пропонуємосхему ― пам’ятку творчості: навмисні повтори опорних слів; навмисні пропуски окремих слів; уживання сполучників; композиційне “обрамлення” (1-е й останнє речення повторюються); розвиток лексичного (семантичного) значення опорних слів; уживання абзаців та ін. Загалом у процесі підготовки до твору учні мають бути доведені до психологічного стану, коли не писати уже не можливо. Кожен поринає у власну творчість ― не нашкодити б своїми порадами, нав’язуванням, критикою. Кожен автор ― особистість, кожна робота ― індивідуальна. Навіть один вдалий вираз, образ, цікава деталь заслуговує захоплення, підтримки.

39. Взаємозв’язок переказів і творів у процесі мовленнєвого розвитку учнів.

Як переказ, так і написання твору є найпродуктивнішими з видів розвитку мовлення. Успіх таких важливих робіт у системі роботи над розвитком зв’язного мовлення, як переказ, твір залежить на 2/3 від якісної, цілеспрямованої підготовки. Підготовка до переказу залежить, передусім, від виду переказу. Зокрема, переказ творчий (за пропонованим початком), вимагає психологічного настрою, опори на певні знання (з історії тощо), готовності складати текст з розумінням “секретів” зв’язку речень у ньому, поняття ідеї, теми, єдності стилю та ін. Підготовка ж до твору вимагає цілої ш к о л и творчості ― інакше не чекати оригінальних, самостійних, своєрідних творів від учнів і в старших класах (у зв’язку з вивченням літератури).

У загальній системі творчих робіт переказ посідає проміжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність у них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ — необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору, тому що навчання викладати думки починається з наслідування. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує певні думки, викликає відповідні настрої, розширює знання про навколишній світ. Важливість творчих робіт з мови в тому, що вони не тільки закріплюють знання, але й удосконалюють здібності, прищеплюють любов до художнього слова, виховують високі моральні якості. У письмових творах поєднуються логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід, словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість автора. Безперечно, навчити писати твори (розповіді, описи, роздуми) — справа надзвичайно важка і вимагає від педагога старанної, продуманої праці протягом кількох років. Ефективним методичним прийомом є показ зразка, доступний аналіз його. Позитивні наслідки дає демонстрування кількох зразків на одну тему. Учні при цьому розуміють, що про одне і те ж явище можна говорити точно, образно, але по-різному. Для формування навичок самостійного викладу думки усно та на письмі виключно велике значення має опрацювання учнями своїх творчих робіт. У методичній літературі відомий такий прийом роботи над творами, як виправлення їх. Звичайно, це ефективний засіб навчання, особливо якщо виправлення проводиться в присутності автора. Він, по-перше, привчає до копіткої роботи над темою, по-друге, педагог може проявити індивідуальний підхід до кожного. Нарешті, якщо викладач лише вказує на недоліки роботи, не виправляє їх, він не глушить ініціативи, а навпаки, розвиває її.