29.Засвоєння учнями особливостей монологічного і діалогічного мовлення

Мовлення як використання мовних засобів у практиці спілкування може виступати в двох осн формах – монологічній і діалогічній. Монологічне мовлення – усне або писемне розгорнуте мовлення однієї особи, яке не розраховане на безпосередню реакцію слухача й адресується самому собі або ін. особам. Діалогічне мовлення характерне для усної форми спілкування. Важливою особл монологічного мовлення є повнота вираження думки засобами самої мови. Монолог – це текст з усіма властивими йому ознаками. За монологічної форми спілкування автор є тільки творцем мовлення, а той,кому мовлення спрямоване, тільки реципієнтом, адресатом і переважно здійснює пийом і переробку мовленнєвого спілкування. Монолог складніший за діалог. Якщо діалог є вираженням колективного спілкування мовців, то монолог- це індивідуальна мовленнєва ді-ть. Монолог як форма цілеспрямованого тривалого словесного акту характеризується більш розгорнутим і складнішим, ніж у діалозі, синтаксичними побудовами, загальною структурною цілісністю і композиційною завершеністю. Під діалогічним мовленням розуміють обмін висловлюваннями, що породжуються у процесі розмови між двома чи кількома співрозмовниками. Це первинна, природна форма мовного спілкування. Діалогічне мовлення має всі ознаки тексту : всі репліки підпорядковуються темі й основній думці, пов’язані за змістом, розміщені у певній послідовності і зв’язуються за допомогою різних засобів зв’язку. Діалог членується на репліки. Діалогічному мовленню притаманне використання мовленнєвих формул, ситуативних неповних речень, штампів тощо.

30. Формування в учнів поняття про текст як основа роботи з їх мовленнєвого розвитку.

Центральним, основним із понять, на яких має базуватися в школі робота з мовленнєвого розвитку учнів є поняття про текту. Усвідомлення ознак текстів допомогає уч. уСпішно творити їх. Основними ознк. Т. є членованість (склд з двох або більше речень, ділиться на змістові частини), зв’язність (усі р-ня повяз. За змістом і за доп. Мовних засобів.логічна побудова тексту, яка відображає головну думку та ідею, комунікативна послідовність), цілісність (має мотив, мету, зміст ( тему і осн. Думку) заголовок від обр тему чи оснв. Думку, є завершеним цілим має почток і кінець, єдність адресації), інформаційність (інф насиченість – показник його якості) . Тема і основна думка становлять інф. Центр тексту, тому треба дуже детально зупинитися на цих категоріях в школі. Важливо у процесі аналізу тексту і підготовчої робити над власним твором допомагати дітям розуміти і розмежовувати ці поняття. У тексті великого обсягу предметна єдність проявляється у вигляді ієрархії тем. Основна тема розкладається на ряд підтем, які в свою чергу поділяються на мікротеми. Мікротема - це мінімальна одиниця мовленнєвого змісту. Абзац – це не завершене, а відносно самостійне висловлювання, становить лише певну тематичну і змістову закінченість, мають певне композиційне значення. Для формування у чнів уміння логічно висловлюватися важливим є усвідомлення актуального членування речень у тесті і темо- рематичних зв’язків між ними. Залежно від способі зв’язку між реченнями і т. виділяють три моделі зв’язку.( ланцюжковий, ланцюжок речень з паралельним зв’язком, зв'язок на базі ситуативного способу поєднання речень).