14. Формування в учнів мовленнєвих умінь.

Мовленнєві вміння формуються на основі понять, які кожного разу вимагають творчого застосування. Це поняття про текст, стилі, жанри, типи, властивості гарного мовлення, а також про самі мовленнєві вміння. Спираючись на ознаки цих понять, у кожній конкретній ситуації спосіб дії учні мають або побудувати самі, або відтворити його на основі аналізу конкретних текстів і творчо застосувати в новій ситуації. Йдеться про аналіз текстів різних стилів, жанрів і типів мовлення, усвідомлення їх ознак, а також індивідуальних особливостей авторської майстерності і на цій основі оволодіння способами сприйняття чужих і продукування власних текстів. Будь-якій цілеспрямованій дії передує аналіз, а отже знання.

Згідно з видами мовленнєвої діяльності у школярів формуються чотири основні види мовленнєвих умінь: слухати, або аудіювати (тобто сприймати й розуміти мовлення в його звуковому вираженні), читати (тобто сприймати, розуміти й передавати вголос мовлення в його графічному вираженні), говорити й писати (тобто висловлювати свої думки в усній і писемній формах).

Слухання й читання — досить складні акти мовленнєвої діяльності. Проведені нами дослідження показують, що учні іноді не сприймають 80% закладеної в усному чи письмовому тексті інформації.

Процеси слухання й читання мають бути організовані вчителем.

14. Методи організації навчальної діяльності учнів української мови. Методи засвоєння знань.

Основними джерелами знань, які необхідні для усвідомленого оволодіння мовою, є вчитель, підручник і самостійні спостереження над мовою та мовленням.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити школярів виявляти ці закономірності, роблячи певні спостереження над мовою та мовленням. Таким чином, для формування знань використовуються такі методи: розповідь (повідомлення) вчителя, евристична бесіда, самостійне вивчення матеріалу за підручником, спостереження над мовою і мовленням.

Безумовно, кожен метод спонукає до певних розумових дій, які виконуються учнями для досягнення навчальних цілей. Таким чином, кожен метод впливає на розвиток різних сторін особистості.

Коли учень слухає пояснювально-ілюстративний чи проблемний виклад матеріалу, він виконує діяльність слухання, сприймання, осмислення того, про що говориться.

Евристична бесіда організовує репродуктивно-творчу діяльність учнів і надає можливість учителеві бачити, як учень мислить, як розвинуті в нього процеси порівняння, зіставлення, аналізу, синтезу, як розуміє навчальний матеріал. Вміло сформульовані запитання й завдання пошукового характеру відіграють значну роль в активізації розумової діяльності дітей.

Самостійне вивчення матеріалу за підручником організовується за допомогою різного роду завдань. Ці завдання можуть бути дуже різноманітними за складом виконуваних дій і за ступенем самостійності учнів. Так вивчення матеріалу за підручником може містити: 1. Постановку учнями запитань за змістом параграфа. 2. Відповіді на запитання, поставлені вчителем. 3. Виписування ключових слів. Добір засобів граматичного зв'язку для побудови тексту за змістом параграфа підручника. 5. Колективне і самостійне складання плану відповіді. 6. Добір прикладів, аналогічних прикладам у підручнику. 7. Аналіз таблиці в підручнику за запитаннями, поставленими вчителем чи в підручнику. 8. Самостійне складання таблиць за матеріалом підручника. Неважко помітити, що у цьому переліку є завдання репродуктивного і репродуктивно-творчого характеру. До репродуктивно-творчих можуть бути віднесені складання плану відповіді, добір прикладів, які її ілюструють, складання плану параграфа, аналіз таблиці в підручнику.

Однак специфіка української мови як навчального предмета така, що найбільших можливостей для розв’язання широкого кола навчальних завдань надають самостійні спостереження над мовою та мовленням. Для того, щоб розвиток здійснювався якомога інтенсивніше, необхідно, щоб дидактично опрацьовані сучасні наукові способи аналізу мовного матеріалу, які приводять до формування понять, входили в зміст навчання, складаючи його ядро. Набування знань про мову шляхом спостереження над мовою та мовленням сприяє розвиткові в дітей відчуття мови, вихованню естетичного її сприйняття й інтересу до неї, розвиває відчуття краси слова, духовно збагачує школярів.