1. Українська мова, як навчальний предмет у школі. В українській національній школі українська мова виступає як найголовніший навчальний предмет, який має величезне значення у підготовці учнів до життя. Українська мова — це особливий предмет шкільного навчання, оскільки вона є державною мовою України і водночас є рідною мовою українського народу, який творив її впродовж багатьох століть. Державна мова – важлива ознака будь-якої держави, а ми маємо етнічну державу, для більшості громадян держави українська мова є рідною. Навчальний процес з української мови має сприяти осягненню дітьми краси українського слова, вихованню у них національної гідності, пробудженню високого почуття патріотизму, вихованню гуманістичних ідеалів, моралі. Українській мові як державній і рідній належить особлива роль у вихованні школярів. Усвідомлення багатств української мови, своєрідності її звукової та інтонаційної системи, словотворчих властивостей, особливостей граматичної будови, художньо-зображувальних засобів розкриває учням духовне багатство народу, сприяє вихованню патріотизму, національної самосвідомості, національної гідності. Українська мова є дуже важливою сферою, від якої залежить функціонування національної самосвідомості і національної гідності українців. За допомогою української мови здійснюється трансмісія у дитячу душу свідомості і гідності попередніх поколінь, духу незалежності, почуття добра і справедливості. З оволодіння українською мовою починається усвідомлення дитиною самої себе, відчуття й усвідомлення своєї причетності до даної нації та мови як найвищих цінностей. Яскравість і сила цих рис прямо пропорційні розумовому розвиткові та ступеневі обдарованості, яку школа повинна розвивати, надаючи можливість учням у різних видах мовленнєвої діяльності проявляти свою обдарованість, свій національний характер.

2. Методика української мови як наука і предмет вивчення.

Термін «методика навчання української мови» вживається для позначення науки і навчального предмета. Як наука методика належить до розряду педагогічних наук і, становлячи самостійну науку, має свій об'єкт і свій предмет вивчення. Предметом методики української мови є мотиви, мета, зміст, принципи і методи, організація навчальної діяльності з української мови, методичні закономірності й умови ефективного навчання української мови. Саме методика навчання української мови покликана розв’язувати такі важливі для реформи освіти завдання, як розробка концепції навчання української мови, визначення мотивів, мети і добір змісту цього предмета, конкретизація мети в системі цілей, вибір шляхів досягнення їх. Увага методики навчання української мови в середній загальноосвітній школі зосереджується на питаннях реалізації загальнодидактичних і власне методичних принципів у навчанні української мови, на проблемах моделювання, конструювання уроків і їх циклів, а також на структуруванні спецкурсів (факультативних занять) та різних форм позаурочної роботи, їх взаємозв’язку у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Методика розробляє методи навчання, що відповідають його меті та змістові і забезпечують успіх на всіх напрямках навчальної діяльності. До завдань методики належить наукове обґрунтування і підготовка навчальних програм і методичних посібників до них, складання підручників для учнів. Розв’язання вказаних проблем здійснюється відповідно до вимог часу. У реформуванні мовної освіти методиці належить чи не найважливіша роль. Головним об’єктом методики є закономірності ефективного навчання. Методичні рекомендації можуть мати практичну цінність лише тоді, коли вони враховують закономірності ефективного навчання, науково арґументовані і не є рецептивними, суб'єктивними думками автора. Сучасна методика розвивається на базі досягнень цілої системи фундаментальних наук, які лежать в її основі, і веде дослідження експериментальним шляхом. Школа має отримати вчителя-дослідника. Сьогоднішньому студентові педагогічного навчального закладу, майбутньому вчителеві потрібно навчитися науково аргументовано проектувати навчання як цілісну систему. Для цього потрібно мати фундаментальні методичні знання, познайомитися із шкільним досвідом організації навчального процесу, осмислити його з погляду наукових закономірностей, зробити наукові висновки. Наука має випереджувати практику, збагачувати її, вести за собою, прокладати нові шляхи, враховуючи набуте, відбираючи з нього найдоцільніше, осмислюючи на рівні закономірностей, принципів і методів навчання.

3. Методи дослідження в методиці навчання української мови.

Методи дослідження називають методами наукового пошуку. Їх поділяють на теоретичні і практичні. До теоретичних методів належать вивчення й аналіз філософської, психологічної, лінгвістичної, психолінгвістичної, дидактичної і методичної літератури за темою дослідження. Результатами теоретичних досліджень має стати осмислення теоретичних засад досліджуваної проблеми – філософських, психологічних, лінгвістичних, психолінгвістичних, дидактичних і методичних. Емпіричними є такі методи: вивчення змісту підручників, спостереження за навчально-виховним процесом на уроках, бесіди з учителями й учнями, анкетування вчителів і учнів, аналіз усних і письмових робіт учнів, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду роботи вчителів-словесників із метою уточнення стану досліджуваної проблеми у практиці сучасної школи. До емпіричних методів належить і педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний), на основі якого перевіряється ефективність пропонованої концепції. Початковим методом експериментального дослідження після вивчення його теоретичних засад є констатувальний експеримент, який передбачає вивчення стану досліджуваної проблеми шляхом аналізу програм і підручників, проведення спостережень за навчальним процесом, усного і писемного (анкетування) опитування вчителів і учнів. Наступний етап і метод дослідження – навчальний експеримент, його метою є перевірка ефективності пропонованої концепції. Навчальний експеримент буває пошуковим, формувальним і контрольним. Мета пошукового експерименту – виявлення проблем, пошук вихідних позицій, орієнтація на те нове, що буде ретельно опрацьовуватися і вводитися пізніше. Формувальний (навчальний) експеримент зазвичай протягнутий в часі, ретельно підготовлений (проводиться за затвердженим планом) і контрольований. У формувальному (навчальному) експерименті дуже важливо накопичити об’ємний матеріал, який дозволяє з’ясувати, наскільки експериментаторові вдалося реалізувати задум дослідника. Це насамперед конспекти і стенограми уроків. Контрольний експеримент проводиться після завершення основного, формувального, з метою отримання матеріалу для оцінки нової методики. Нерідко він набуває форми зрізу у вигляді контрольних робіт, тестів, творів, доповідей учнів, їх творчості тощо. Теоретичні і практичні методи взаємодоповнюються і забезпечують можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Так, в одному методичному дослідженні використовуються такі методи, як вивчення історії питання, теоретичний аналіз літератури з методики і суміжних наук, аналіз самого предмета навчання – аналіз мотивів його вивчення, мети, змісту, способів (методів), моделювання навчально-виховного процесу і його елементів, діагностика і прогнозування труднощів у навчанні, експеримент, діагностика результатів.