Яблуня домашня (Malus domestica)

Морфологія. Дерево висотою 3-12 м, що симподіально галузиться, з яйце­видни­ми, короткочерешковими ли­ст­ками, загостреними, городчастими, голими або знизу пухнас­ти­ми. Квітки запа­ш­ні, біло-рожеві, зібрані в зонти­ко­по­діб­ні суцвіття на вко­ро­чених пагонах. Квітконіжка, чашечка і гіпантій вкриті волосками. Тичинок ба­гато, жовто­за­барвлені. Маточка складається з п’яти плодолистків, вона з п’ятьма стовп­чиками і нижньою п'яти­гнізд­ою зав'яззю. Пло­ди со­ко­ви­ті, різноманітного забарв­лення і смаку (залеж­но від сорту). На верхівці плода залишаються чашолистки, в основі є заглибина­. М’ясиста частина плода утворена гіпантієм і зовнішніми тка­ни­на­ми зав’язі, не містить ка­м’я­нис­тих клітин. Цвіте у квітні-трав­­ні.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G_(2-5).

Екологія і поширення. Розводять у садах майже по всій території України.

Сировина. Плоди.

Дія. Послаблююча, сечогінна, жовчогінна, протимікробна, анти­септич­на, про­ти­за­пальна, кро­во­творна.

Застосування. Для покращення травлення, при закрепах, для збільшення ви­ді­лен­ня сечі та жовчі, зменшення наб­ряків. Плоди їдять при авітамінозі, малокрів’ї, головному болі. Яблука призначають при надмірній вазі як діє­тич­ний і зміцнюючий засіб, при склерозі, подагрі, ниркокам’яній хворобі. Вони попереджують утворення в орга­ніз­мі надлиш­ку сечової кис­лоти. При застуді дорий результат дає споживання яблучного чаю. Клініч­но встановлено пози­тив­ний вплив яблучного порошку і яб­луч­ного пюре при різних шлунково-кишкових захворюваннях. Дове­де­но, що яб­луч­­ний сік згубно впливає на збудників дизентерії. Яблука, протерті зі свіжим маслом або жиром, сприяють швид­ко­му заживленню подряпин і тріщин.

Загальна характеристика родини бобові

Родина бобові (Fabaceae) налічує близько 650 родів і понад 16 000 видів рослин. В Україні – 328 видів, 54 роди. Загальна діагно­стич­на озна­ка родини – це наявність особливого плоду – бобу та симбіоз коренів з бульбоч­ковими бактеріями, що дає можливість засвоювати азот безпосе­редньо з атмосфери.

Життєві форми, поширення. Рослини цієї родини – трави, кущі, рідше дерева.

Морфологія вегетативних органів. Листки пір­часті, трійчас­ті, пальчас­ті, рідше прості, мають при­лис­т­ки і чер­го­во роз­мі­щені на стеб­лі. Прилистки в деяких видів можуть бути дуже вели­ки­ми (горох). Іноді прилистки ви­дозмінені в колючки (акація біла) або вусики (горох).

Суцвіття. Квітки зібрані в суцвіття: китиця, голівка, зонтик, рідше по­оди­нокі.

Будова квітки. Квіт­ки двостатеві, зигоморфні, п'ятичленні, з подвійною оцві­ти­ною.

Чашолистки зрослі, неоднакові.

Віночок метелико­видний, його верхня, най­більша пелюстка на­зи­вається парусом, дві бічні – веслами, дві нижні, що зрослися, – човником.

Тичи­нок 10, розмі­щених у два кола. У більшості родів родини 9 тичинок зрос­ли­ся, а одна лишається вільною (дво­бра­терний андро­цей), при їх основі є нектар­ники. У деяких видів (со­фо­ра, термопсис) всі ти­чин­ки вільні (бага­то­братерний андр­о­цей), в інших (люпин, вовчуг, дрік) – зростаються між собою (однобратерний андро­цей).

Маточка одна, з одного плодолистка, з верхньою зав'яззю. Нектарники розмі­ще­ні та­кож біля основи маточки.

Будова квітки бобових відображає пристосування цих рослин до пере­хрес­ного запилення комахами. Весла під ва­гою комахи, яку приваблює яскра­во забар­влений парус, опускаються, залучаючи із собою й прикріплений до них чов­ник. Дос­туп до нектарника полегшує щілина в тичинковій трубці, прикрита вільною ти­чинкою. Че­рев­це комахи, вкри­те пилком інших квіток, торкається приймочки ма­точ­ки, відбува­ється перехресне запилення.

Формула квітки: *Са₍₅₎ Со_1+2+(2) А₍₉₎₊₁ G_1.

Плоди. Плід – біб, що розкрива­ється зазви­чай двома стулками, рідше роз­па­дає­ть­ся на окремі однонасінні члени­ки.

Насіння. Насіння без ендосперму, запаси поживних речовин (білок, крохмаль, жир­на олія) містяться у великих за розмірами сім’ядолях.

Господарське значення. Бобові – переважно позатропічна родина, серед них є ба­гато цінних зер­но­бобо­вих (го­рох, квасоля, нут, соя, арахіс), кормових (конюшина, кормові боби, лю­церна, вика, чина), лікарських (солодка, термоп­сис, буркун, астра­гал), медоносів (горошок запашний, конюшина, люцерна, робінія), технічних (індиго, тригонела, ве­не­суельське дерево), декоративних (робінія, кара­гана, глі­ци­нія, амор­фа, пухирник), а також отруйних рослин (зіновать, ка­ла­барські боби).

Класифікація. За будовою квітки бобові діляться на три підродини: це­за­ль­пі­нієві (квіт­ки слабо­зигоморфні); мі­мозові (актиноморфні квітки з подвійною п’яти- або чотири­член­ною оцвітиною); метеликові, або бобові (метеликові квітки, зи­го­мор­фні або актино­мор­фні).