Черемха звичайна (Padus avium)

Морфологія. Кущ або дерево висотою до 15 м, з густою кроною. Листки чер­гові, яйцевидно-ланцетні, пальчасті, до 10 см завдовжки, голі або з нижнього боку з пуч­ка­ми волосків у кутах жилок, з ширококлиновидною ос­новою і за­гос­треною вер­хів­кою, по краю з розставленими пил­частими зубцями, що закінчують­ся червоно-бу­ри­ми залозками; че­решки 1-1,5 см завдовжки, з дво­ма залозками у верхній частині. Кора матова, чорно-сіра, з добре помітними соче­вич­ка­ми, на зломі жовта, з харак­тер­ним запахом. Квіткі правильні, двоста­теві, дрібні, запашні, в густих пониклих китицях. Пелюстки (їх 5) білі або рожеві, оберненояйцевидні, ціло­краї або з краю то­рочкувато-зуб­часті. Плоди – чорні кулясті кістянки чорні, із сильно в'яжу­чим сма­ком. Цвіте з кінця квітня до липня.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₁.

Екологія і поширення. Черемха звичайна поширена по всій території України, в Західному Сибіру, північному Казахстані, на Кавказі і Тянь-Шані. Вона росте по лісах і в чагарниках на воло­гих місцях, по долинах річок, виро­щу­ють її і в садах.

Сировина. Кора, листки, квітки і плоди.

Дія. Сечогінна і потогінна (кора), протиза­паль­на і протимікробна (листки і квіт­ки), в'яжуча, про­тизапальна і анти­мі­кроб­на (плоди).

Застосування. Плоди черемхи у вигляді настою вживають при ентеритах і диспепсіях різної етіології. Замість нас­тою можна вжи­вати кисіль або морс. Роз­ве­де­ним настоєм плодів спринцюються при хронічному кольпіті і білях. Пло­ди входять до складу протипроносного шлункового чаю. Настій кори дають усередину як се­чо­гінний, потогін­ний і протигарячковий засіб; на­стій плодів, квіток або листя ви­користовують у вигляді примочок при кон'юнктивітах і кера­ти­тах. Свіжі листки че­рем­хи прикладають у вигляді компресів до фу­рун­кулів, пухлин. Настійку зас­то­со-вують для розтирання при рев­матизмі, ради­куліті і міозиті. Із квіток черемхи шля­хом перегонки одержують "че­ремхову во­ду", яку застосовують в якості примочок при очних хворобах.

Шипшина корична (Rosa cinnamomea)

Морфологія. Кущ висо­тою 60-200 см, пагони якого вкриті загнутими вниз пар­ни­ми щети­но­по­діб­ни­мим шипами. Листки чергові, непарноперисті з трав’янистими прилист­ка­ми, що зрос­лися з головним стриженьком листка. Квітки в щиткоподібних суцвіттях, рідше поодинокі (4,5-5 см у діаметрі), блідо-роже­ві або червоні, ча­шо­лист­ків 5, пелюсток 5. Тичинок багато. Плодолистки у великій кіль­кості сидять на дні угну­того квітколожа. Зав’язь у шипшини верхня, оскільки маточки не зроста­ються із стінками квітколожа, а віль­но сидять на його дні. Плоди – кулеподібні, гладенькі, червоні однонасінні горішки, містяться на внутрішній стінці розрос­лого і соковитого квітколожа. Чашолистки при плодах піднімаються, конусо­по­дібно скла­да­­ючись своїми верхівками, і залишаються навіть після дозрівання.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G_{ .}

Екологія і поширення. Поширена по всій території Середньої Європи, але най­час­тіше зустрічається на півночі і в Сибіру. Росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України.

Сировина. Плоди.

Дія. Вітамінна, жов­чо­гінна, тоні­зуюча, сечогінна.

Застосування. Плоди шип­ши­ни містять аскорбінову кислоту (віта­мін С) і є цін­ною сировиною для виробництва його у промис­ловому масштабі. Плоди цієї рос­ли­ни активізують ферментні системи і окисно-відновні процеси в ор­га­нізмі, сприят­ли­во впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тка­нин, стимулюють опір­ність органгізму до несприятливих чинників навко­лиш­ньо­го середовища. Плоди шипшини використовують для про­філактики і лікування захво­рю­вань печінки і кишечника, при гемофілії, виразковій хворобі, легеневих і мат­ко­вих кровотечах, гіпертиреозі, пневмонії тощо.