Суниці лісові (Fragaria vesca)

Морфологія. Трав’яниста рослина 5-30 см зав­виш­ки. Коротке бу­ре ко­реневище го­ри­зон­тальне або скісне, з дов­ги­ми повзучими паго­нами, що укорінюються у вуз­лах. Стебла прямостоячі або висхідні, мало пере­вищують прико­ре­не­ві листки, вкри­ті знизу відстовбурченими, вгорі – притиснутими волосками. Листки – трій­часті, прикореневі, з трьома сидячими, овально-ромбіч­ними вели­козубчастими лис­точ­ка­ми, темно-зелені, зверху май­же голі, знизу си­зу­ва­то-зелені, пух­насті. Суц­віт­тя щит­ко­видні, квітки правильні, двоста­теві, сидять на дов­гих квітконіжках, пух­настих від притиснутих до стебла волосків, пелюстки квіток білі, яйцевидні або округлі, з ко­роте­нь­ким нігтиком. Плоди – чис­лен­ні сім'янки на ягоді. Ягоди з приємним за­па­хом і смаком, пониклі, конічні, яйцевидні або кулясті, зеленувато-чер­во­ні або яскра­во-червоні, міс­тять багато заліза.

Формула квітки: * Ca₅₊₅ Co₅ A_ G_ .

Екологія і поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед ча­гарників, на сухих луках і трав'янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на пів­день трап­ля­ються рідше.

Сировина. Листки і плоди.

Дія. Сечо­гінна, жовчогінна, антимікробна, протизапаль­на, потогінна.

Застосування. Плоди суниць та­мують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення. Їх застосовують для ви­ведення надлишку солей з орга­ніз­му, при подагрі, нир­ко­вих і печінкових каме­нях, атеросклерозі тощо. Позитивний терапевтичний ефект також спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, ви­раз­ковій хворобі шлун­ка і два­надцятипалої кишки, коліті, ато­нічному запорі, жов­ч­нокам'яній та нирковокам'яній хворобах, за­хворю­ван­нях селезінки, цукровому діа­бе­ті та гіпохромній анемії. Свіжий сік або настій із сушених плодів викорис­то­вують як протизапальний та дезодоруючий засіб для полоскан­ня ротоглотки, як анти­мі­кроб­ний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерматології й кос­метиці (ви­во­дять веснянки, плями на обличчі, лікують вугри, лишаї та екземи). Лист­ки є за­мі­ню­вачем чаю.

Терен колючий (Prunus spinosa)

Морфологія. Розчепірено-галузистий кущ 1-3 м зав­вишки, з колючими гілками. Молоді гілки пухнасті. Листки прос­ті, довгасто-еліптичні, чергові, при основі клиноподібні, городчасто-пилчасті, в молодому віці з обох боків опу­ше­ні, пізніше – зверху голі. Квіт­ки білі, правильні, двостатеві, поодинокі (рідше по дві), на коротких голих квітко­ніж­ках, до 1,5 см у діаметрі, п'ятипелюсткові, з’являються до роз­пус­кан­ня листків. Плоди – кістянки, кулясті, 1-1,5 см у діаметрі, сині, із сизим на­льо­том, із зеленою м’якоттю і яйцеподібною кісточкою, терпкі на смак, достигають у вересні-жовтні. Цвіте у квітні-травні.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₁.

Екологія і поширення. Росте на Кавказі, в Пів­нічно­му Казахстані, а також по всій території України на узліссях, по ча­гар­ни­ках, на галявинах, по балках, ярах, до­линах річок.

Сировина. Корінь, кора гілок, молоді листки, квітки і плоди.

Дія. Проносна, потогінна, сечогінна, гіпотензивна (листки і квітки), в'яжуча (пло­ди), протизапальна (корінь і кора гілок).

Застосування. Вжива­ють свіжий сік з ягід при проносах; квітки і молоді листки засто­совують при хворобах ни­рок, сечового міхура та печінки, а також при серцевих болях і підвищеному артеріальному тиску. Плоди терну (свіжі, перероблені на ки­се­лі, компоти, повидло і настойки, у вигляді відвару і настойки) виявляють в'яжучу дію й реко­мен­ду­ються для вживання при розладах шлунка і кишок, дезинтерії, ко­лі­тах, харчових токсикоінфекціях і кандидозах. Чай з листя терну має легку проносну властивість, підвищує діурез, покращує обмін речовин. Його п’ють при хро­ніч­них за­порах, циститі, аденомі простати, висипах на шкірі.