Загальна характеристика родини цибулеві

Родина цибулеві (Alliaceae) налічує 32 роди і близько 750 видів, у флорі Украї­ни – 44 види, два роди. Особ­ли­вість рос­лин родини – наявність молочників із молоч­ним соком, розташованих у лусках цибулин і зелених листках, а також час­никової та інших близьких до неї летких олій зі своєрідним запахом.

Життєві форми, поширення. Це багаторічні трави, поширені в північній пів­ку­лі, головним чином у країнах Се­ред­земномор’я, Передній і Середній Азії.

Морфологія вегетативних органів. Рослини цієї родини з підзем­ни­ми органами у вигляді цибулин, буль­бо­ци-бу­лин, іноді коре­невищ. Стебло безлисте, часто по­рож­нисте і здуте (квіткова стрілка), закінчується суцвіттям. Лист­ки прикореневі, чер­го­ві, прості, порожнисті внаслідок руйнування внутрішньої паренхіми, плоскі, лінійні, довгасті, або часті­ше еліптичні, без черешків.

Суцвіття. Квітки зібрані у верхівкові, багато­квіткові суц­віття зонтики, які до цві­тіння обгорнені плівчастим по­кри­вальцем із одного-двох приквітників.

Будова квітки. Квітки маленькі, двостатеві, актиноморфні.

Оцвітина правильна, проста, віночкоподібна, із шести вільних (чи зрос­лих в ос­но­ві) пелюс­ток, розташованих у два кола.

Тичинок шість, вони розташовані по три у двох колах, зростаються з оцвітиною.

Маточка одна, з трьох плодолистків, що зрослися, зав’язь верхня, одно- або три­гнізда, стовпчик один, приймочка також одна.

Формула квітки. * P₃₊₃ A₃₊₃ G₍₃₎.

Плоди. Плід – трикутна коробочка.

Насіння. Насіння дрібне, з ендоспермом і маленьким зародком.

Господарське значення. Серед цибулевих є багато рослин, які культивуються як овочеві, лікарські, фітонцидні та декоративні рослини (цибуля городня, часник).

Лікарські рослини родини цибулеві

Цибуля ріпчаста, або цибуля городня (Allіum ceрa)

Морфологія. Багаторічна трав’я­нис­та рослина заввишки 30-80 см, в дикому виг­ляді не зустрічається. Має велику м’ясисту цибулину. Листки прикореневі, ци­лін­дрич­ні, здуті, порожнисті, м’ясисті. У рослини викидається тверда стрілка з роз­та­шованим зверху білуватим чохлом із одної приквітки, яким прикрите кулясте зон­тико­подібне суцвіття. Квітки складаються із вільних шести лис­точків оцвітини, які ле­жать у два кола; тичинок шість, їхні нитки при основі зрослися між собою і з лис­точками оцві­тини. Маточка одна, складається із 3-х зрослих плодолистків, за­в’язь верх­ня. Плоди – кулясті коробочки з дрібним чорним на­сінням.

Формула квітки. * P₃₊₃ A₃₊₃ G₍₃₎.

Екологія і поширення. У дикому стані ци­буля городня невідома. Її батьківщина – Передня Азія. В усіх країнах світу, а також по всій території України її культиву­ють як овочеву рослину.

Сировина. Свіжі цибулини.

Дія. Протиза­пальна, протимікробна; стиму­люча секреторну і моторну функ­ції шлунка, глистогінна, про­ти­скле­ро­тична, гіпоглікемічна і холере­тична, збільшує ви­роб­­лення сперми і збуджує ста­тевий потяг.

Застосування. Цибулю вживають при захворюван­нях травного каналу (коліт із запорами, атонія кишок, понос), авітамінозах, для профілактики і лікування ате­ро­скле­розу і гі­пертонічної хвороби, в разі цу­крового діабету, гіпер­тро­фії про­стати, зни­­­женої статевої потен­ції, від глистів (виганяє аскари­ди і гострики). Хорошим за­со­­бом від кашлю, брон­хіту, коклюшу і атеросклерозу є свіжий сік цибулі, змішаний з медом. Спиртову витяжку з цибулі призначають все­редину при атонії кишечника і поносах, для зменшення явищ атероскле­розу. Використовують цибулю і як зовніш­ній засіб. Кашку із свіжої цибулини використо­вують від грипу і при трихо­монад­ному кольпіті (вкладають тампончики у ніздрі й піхву); для лікування мікозів, дер­ма­ти­тів від укусів комах, гніздової плішивості і дифузного випадан­ня во­лос­ся, для прискорення росту волосся, видалення мо­золів і бородавок; у випадку ангін, нагно­ю­ва­льних захворю­вань бронхів і легень, гострих абсцесів легень (інгаляції). Со­ком свіжої цибулини лікують висівковидний лишай обличчя, ін­фекційні грибкові тріщи­ни ку­точків рота, виводять веснянки. Спечену і доведену до м'якого стану цибулину прикла­дають до фурункулів.