Персик звичайний (Persica vulgaris)

Морфологія. Дерево висотою 3-5 м, з широ­кою кро­ною і червонувато-ко­рич­не­вою лускатою корою. Листки чер­го­ві, ви­дов­жено-ланцет­ні, пилчасті, із загостреною верхівкою і клиновидною осно­вою. Квітки чис­ленні, майже сидячі, рожеві. Тичинок багато. Маточка з одним стовпчиком, голов­частою прий­моч­кою і верхньою зав'яззю. Плід – кістянка, крупна, кулеподібна, зеленувато-біла, оксамито-опушена. Кісточка крупна, міц­на, глибокоборіздчаста. Насінина гір­ку­ва­та, із запахом мигдалю. Квітки роз­пускаються раніше від листків або одночасно з ними – у березні-квітні.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₁.

Екологія і поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рос­лину в південних районах Украї­ни.

Сировина. Плоди.

Дія. Послаблююча, сечогінна, протицинготна, покращуюча травлення, загаль­но-зміц­нююча.

Застосування. Пло­ди персика – дієтичний продукт. Рекомендуються при захво­рю­ван­нях серцево-су­дин­ної сис­те­ми, органів дихання, нирок, печінки, гастриті, ен­те­­ро­коліті. М'якуш плодів використовують і як фітотерапев­тичний за­сіб у кос­ме­ти­ці. З на­сіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фар­ма­цев­тич­ної і парфюмерної про­­мисловості.

Перстач прямостоячий, або калган (Potentilla erecta)

Морфологія. Трав’яниста бага­то­­річна рослина 15-30 см заввишки. Кореневище дерев’янисте, розга­л­у­жене, дуже тверде, ззовні темно-буре, на зламі червоне. Стеб­ло прямостояче, вкрите білими шер­стистими волосками. Листки трій­часті, сидячі, над­різа­нопилчасті. Край листка з неоднаковими зубцями, загнутий знизу. Нижні листки черешкові, верхні – сидячі. Квітка невелика, жовта. Гіпантій блюдце­по­діб­ний. Поряд з 4 нормальними чашо­листками чергуються 4 зубчиків меншого розміру – підчаша, яка зустрічається ли­ше в тих рослин, листки яких мають прилистки. Ві­но­чок з 4 вільних зворот­ньояй­цеподібних пелюсток з виїмкою на верхівці. Численні тичинки прикріп­лю­ються до краю гіпантія. Ма­точок багато, зав’язь верхня. Плід – збірна сім’янка, окре­­мі пло­ди­ки (8-15) злегка зморшкуваті. Цвіте у червні-вересні.

Формула квітки: * Ca₄₊₄ Co₄ A_ G_.

Екологія і поширення. Перстач прямостоя­чий росте по вологих луках та лісах, по краях боліт на Поліссі, в Карпатах і на Закарпатті, в пів­нічній частині Лісостепу, зрідка в Степу.

Сировина. Корене­вище.

Дія. В’яжу­ча, кровоспинна, бактерицидна.

Застосування. Застосування перстачу показане при різних запальних зах­во­рю­ван­нях травно­го каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія); при лікуванні про­носів ди­зентерійного характеру і проносів при туберкульозі; при шлун­ко­вих і кишкових крово­течах, маткових кровотечах. У народній ме­дицині відвар кореневищ перстачу також приймають при гастриті, виразці шлунка, при захворюваннях пе­чінки, жов­тяниці, ревматизмі та по­дагрі. Як зовнішнє відвар коре­невищ використовують для ліку­вання кровоточивих ран, виразок і забитих місць, опіків, різних висипів на тілі, для по­лоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті та ангіні. Порош­ком з розтертого корене­вища при­си­па­ють обпечені міс­ця. Мазь застосовують від трі­щин на шкірі ніг, рук і на губах.