Лікарські рослини родини конвалієві Конвалія звичайна (Convallaria majalis)

Морфологія. Конвалія – багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище в неї го­ри­зонтальне, повзуче, підзем­не. Від нього розходяться два-три зелених, овально-яй­це­по­дібних, шкірястих, блискучих листки, звужені при основі в че­ре­шок. Труб­час­то-згорнена основа листків ото­чена трьома-сьома невеликими білими або ро­жевими лускуватими ни­зо­вими листками. Листки мають дуго­ве жилкування. Із па­зу­хи низо­вих лист­ків відходить квітконосне, тригранне стеб­ло. На ньому видно пониклі білі запашні квітки в однобоких китицях. При основі квітконіжок сидять ма­ленькі ши­ло­по­­дібні приквіткові листки. Оцвітина правильна, проста, віноч­ко­по­діб­на, ку­ляс­тої форми, білого ко­­льору, зросло­лис­та. На ній добре видно шість зубчиків, відігну­тих назовні. Всередині видно шість тичинок, розташованих у два кола і ма­точ­ку з три­лопа­­те­вою приймочкою. Зав’язь верхня. Цвіте у квітні-травні. Плід кон­валії – не­ве­ли­ка червона куляста ягода.

Формула квітки. * P₍₃₊₃₎ A₃₊₃ G₍₃₎.

Екологія і поширення. Конвалія звичайна – поширена у Східній Європі рос­лина. Вона росте у світлих листяних і мішаних лісах, на узліссях, серед чагарників, переважно на до­стат­ньо зволожених грунтах.

Сировина. Квітки, пло­ди і листки, зібрані в період цвітіння, рідше вико­рис­то­вують кореневище.

Дія. Кардіотонічна, спазмо­лі­тич­на, седативна, знеболююча, сечогін­на, жовчо­гін­на, проти­запаль­на, кро­во­спинна.

Застосування. Препарати конвалії зви­чай­ної регулюють діяльність і підвищують тонус серця, заспо­кійливо ді­ють на центральну нервову систему, збільшують ді­урез. У на­уковій медицині настойку конва­лії й новогаленовий препарат корглікон приз­на­чають при гост­рій і хронічній серцевій недостат­ності, кардіосклерозі, пороках і нев­ро­зах сер­ця. Сумарний флаво­ноїдний препарат конвафлавін, який виробляють з тра­ви кон­валії, засто­со­вують як жовчогін­ний засіб при холециститах і хо­лангітах. Знач­но ширше використовує кон­валію народна медицина. Всере­дину нас­той­ку квіток вживають як сечогінний засіб при різних хворобах сечостате­вих органів та при наб­ряках, при хворобах шлун­ка та при кишкових колі­ках. Розведеною настойкою про­ми­вають очі при кон’юнктивітах. Настій трави конвалії застосовують як серцевий і снотворний засіб. У по­єднанні з іншими лікарськими рослинами її застосовують при ти­рео­токсикозі, епілепсії, атеросклерозі, гіперто­нічній хворобі, для збільшення сечо­ви­ділення, при серцевій не­достат­ності, при різних нерво­вих станах, безсонні тощо. Ефірна олія квіток конвалії ви­ко­ристовується в пар­фумерії для ви­го­товлення духів, одеколону та ін.

Купина аптечна, або запашна (Polygonatum officinale)

Морфологія. Багаторічна трав’я­нис­та рослина з товстим м’ясистим, білим, гори­зон­тальним кореневищем з до­дат­ковими коренями і округлими вдавленнями – міс­цями прикріплення надземних пагонів. Стебло прямостояче або ду­гоподібно зіг­нуте, гранчасте, голе, зелене, висо­тою 30-70 см. Листки чергові, розміщені у два ряди, дов­гасті або довгасто-еліптичні, стеблообгортаючі, з дуговим жилкуванням, зверху зелені, зісподу – сірувато-зелені. Квітки зеле­ну­вато-білі, трубчасті, правильні, дво­ста­теві, на повис­лих квітконіжках, розташовані по одній-дві в пазухах листків. Якщо квіток дві, їх квітконіжки зростаються основами. Тичинок шість, вони мають стрі­ло­подібні пиляки. Плоди – си­ню­ва­то-чорні ягоди. Цвіте у травні-червні.

Формула квітки. * P₍₃₊₃₎ A₃₊₃ G₍₃₎.

Екологія і поширення. Росте в тінистих вологих лісах серед кущів, на луках, у горах зустрічається до верхньої ме­жі лісу. Поширена в по­мір­ній зоні Росії, Білорусії, по всій території України (крім високогір'я Карпат та півдня Степу).

Сировина. Кореневище, заготовлене восени.

Дія. Протизапальна, від­хар­куюча, обволікаюча, репаративна, глистогінна, зне­бо­лю­юча.

Застосування. Відвар кореневищ вживають усередину при кашлі, гострому брон­­хіті й запаленні ле­гень, водянці, цукровому діабеті, при статевому безсиллі та як гли­стогінний засіб. У тібетській медицині кореневища купини ви­користовують при шлунково-киш­кових захворюваннях (очевидно, у зв'язку з наявністю в них знач­ної кількості сли­зистих речо­вин). Зовнішньо відвар кореневищ ви­користовують як знеболюючий засіб при радикуліті, ревматизмі, подагрі, геморої та як засіб, що сприяє розсмокту­ванню синців. Як болетамуваль­ний засіб використовують і на­стой­ку кореневищ. Відваром ко­реневищ умивають обличчя для зменшення загару, а свіжим со­ком виводять на обличчі плями і веснянки.