Ромашка лікарська (Matricaria chamomilla)

Морфологія. Це одно­річна гола трав’яниста рослина заввишки 10-40 см. Стебло прямостояче, ци­лін­дрич­не, голе, сильно галузисте. Листки чер­гові, двічі- або тричі­перисто­роз­січені, мають тонкі, вузькі лінійні або ниткоподібні част­ки. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та його гілок у ко­шики. Кошики по­оди­нокі, мають довгі квіт­ко­ніжки. Квіт­ко­ложе кошика конічне, порожнисте, голе. Обгортка черепитчаста, її листочки по краю плівчасті. У кошиках по 12-17 білих крайових несправжньо­язич­­кових (ма­точ­кових) і багато серединних жовтих трубчастих (двостатевих), звер­ху п'яти­лопа­тевих квіток, які зацвітають поступово. Спочатку білі язичкові квітки (пелюстки) підняті вгору і квітколоже плоске, потім віночок розміщується гори­зон­та­льно і чим ближче до середини ко­ши­ка доходить цвітіння, тим більше квітколоже набуває ко­ніч­ної форми, а пе­люст­ки спрямовуються вниз. Такі особливості будови кошика, на відміну від інших видів роду ромашка, є діагностичною ознакою цієї рос­лини. Рослина за­паш­на, що зумовлено наявністю залозок з ефірною олією і ефі­ро­олійних вмістищ, що супроводять судинно-волокнисті пучки. Сім’ян­ки чубчика не мають. Цві­те з травня до серпня.

Екологія і поширення. Ромашка лікарська поширена на Півдні Східної Європи, в Молдові, на Північному Кав­ка­зі. Вона росте невеликими заростями май­же по всій території України як бур'ян на полях і городах, в са­дах, на пус­ти­рях і засмічених місцях, понад дорога­ми. Відносно великі масиви за­лишились лише в присиваській частині Крим­сь­кої та причорно­морській частині Херсонської об­ласті на засолених лу­ках і пере­логах, а також в посівах. У спе­ціалізо­ва­них господарствах ро­машку ку­ль­тивують.

Сировина. Кошики у фазі горизонтального розміщення язич­кових квіток.

Дія. Пре­парати ромашки збільшують се­креторну діяльність травних за­лоз, сти­мулю­ють жовчовиділен­ня і збуд­жу­ють апетит, зні­ма­ють спазми органів черевної порож­нини, зменшують утворення га­зів у ки­шеч­нику, виявляють дер­мотонічну, бо­ле­тамувальну, про­тизапальну і анти­мі­кроб­­ну дію, заспокоюють свербіння, посилю­ють потови­ділен­ня, регулю­ють менструальну функцію, діють як протиалергічний за­сіб. При зовнішньому засто­су­ванні препа­рати ро­машки виявляють проти­запальну, знеболюючу, епітелізуючу, ан­ти­мікробну, антимі­ко­тич­ну, проти­па­ра­зи­тичну і про­ти­алергічну дію.

Застосування. Засто­сування ромашки найбільш ефек­тивне при захворюваннях шлун­ково-кишко­во­го тракту, се­чо­ви­відних шляхів, які супроводжу­ються спазмами, при метеориз­мі, захворюваннях печінки, особ­ливо при жовчно­ка­м'яній хворо­бі, при дитячих поносах, що су­проводжуються болями, коліка­ми і здуттям кишечника, при по­ру­шенні менструального цик­лу, болісних менструаціях і за­пальних захво­рю­ван­нях жіночих статевих органів, нудотах у ва­гіт­них. Як допоміжний засіб ро­маш­ку використовують при під­вищеній кислотності шлунково­го соку, виразці шлун­ка і два­­надцятипалої кишки, виразково­му запаленні кишечника, а в по­єд­нан­ні з іншими лікарськими рослинами – при хро­нічному за­паленні сечових шля­хів, особли­во нир­ко­вих клубочків і сечо­вого міхура. Квітки ромашки вхо­дять до скла­ду вітрогінного чаю, пом'якшувальних чаїв, су­міші для полоскання горла. Відвар квіток ромашки вживають для полос­кання в разі запалення сли­зових оболонок горла, ясен і ро­та, для обмивання гнійних ран, виразок і гемо­рої­да­ль­них вузлів, для компресів і примочок при кон'юнктивіті, професійному дер­матиті, запаленні шкіри і фурун­кулах, для сприн­цювань при кольпіті, вульвіті і ендоцервіциті. Кашкою із суц­віть ромашки лі­ку­ють рак шкіри (роблять припарки на ділянки ураження). Настій суцвіть ромашки на олії використовують для натирань при подагричних та ревматичних болях, для компре­сів на шию при втраті голосу. В аптеках є препарат ромазулан, який приз­на­чають при гастритах, ко­лі­тах та інших захворюваннях, що супроводжу­ються метео­риз­мом, а зовніш­ньо – при запальних захворюван­нях ро­то­вої порожнини, зовніш­нього вуха, при вагінітах, уретри­тах, циститах, запальних дерма­тозах, трофічних ви­разках.