Полин гіркий (Artemisia absinthium)

Морфологія. Багаторічна трав'яниста рослина зав­вишки до 1 м, з кореневищем, сріблясто-сірого кольору, опу­ше­на Т-подібними простими і залозистими волосками, з різким запахом, гірка на смак. Вона має два типи прямих, сла­бо­реб­ристих, роз­га­лу­жених у верхній частині стебел: видовжені генеративні стебла, що закінчуються суц­­віттям, і вко­ро­чені вегетативні стебла – лише з лист­ка­ми. Листки шовковисто-сірі, чер­го­ві, з просвіт­частими крапчастими залозками. При­кореневі листки – на дов­гих черешках, яйцеподібні, двічі- або тричіпе­ристо­роз­сі­чені, з кінцевими ланцет­ни­ми част­ками. У стеблових листків по мірі підняття по стеблу черешки вкоро­чую­ть­ся, а розчленування листкової плас­тин­ки зменшується. Верхівкові листки сидячі, ці­ль­ні, ланцетні. Суцвіття – маленькі (2,5-3,5 мм у діа­мет­рі), кулясті, по­ник­лі кошики, зібрані в однобічну волоть. Обгортка черепитчаста, квіт­коложе вкрите вузькими плів­частими приквіт­ка­ми. Квітки дрібні, жовті, дво­ста­те­ві, крайові – вузько­труб­час­ті, серединні – широкотрубчасті. Сім’ян­ки чубчика не ма­ють. Цвіте в липні-серпні.

Екологія і поширення. Полин гіркий поширений майже скрізь у степовій, лісо­сте­повій і лісній зонах Європи (крім північних районів), в Західному Сибіру, Кир­гиз­стані й на Тянь-Шані. Рослину також можна зустріти по всій території України на полях і пустирях, біля доріг та поблизу жител.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (вкриті листками вер­хів­ки стебел) і окремо листки.

Дія. Полин гіркий є одним з представників гіркот: він збуд­жує апетит, реф­лек­тор­но стиму­лює діяльність залоз травного ка­налу, підвищує секрецію жовчі, пан­креа­­тичного й шлункового соку. У помірних дозах полин виявляє зас­по­кійливу дію, а при дії великих доз спостерігається наростання явищ збудження з на­ступним приг­ні­ченням. Крім то­го, полин має протизапальні, анти­септичні, противиразкові й глис­тогінні властивості. При зовнішньому застосуванні пре­­па­ра­ти полину діють зне­бо­лю­юче, антисептично, протизапаль­но.

Застосування. Полин гіркий прописують у вигляді густого екстракту, настою або настойки як гіркоту, що по­ліп­шує апетит і збуджує діяльність травних орга­нів, при гастритах як з підвище­ною, так і з недостатньою кислот­ністю, при захво­рю­ван­нях печінки і жовчного міхура, при всіх яви­щах фізіологічної слабості – за­га­ль­но­му погіршенні жив­лен­ня, після тривалих виснажливих хвороб, при анемії, скрофульозі й диспепсіях. Полин входить до складу інгре­дієн­тів для виготов­лення настойки гір­кої, шлункових таблеток, апетитних чаїв та жовчогінних чаїв. Дуже популярне лі­ку­вання полином гір­ким у народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, усе­­редину його дають при гарячці й малярії, тубер­ку­льо­зі й золоту­сі, при захво­рю­ван­нях печінки, що супроводяться жовтя­ницею, хво­робах селезінки, за­паль­них про­цесах у нирках і сечовому міхурі, водянці, ге­мо­рої й холері (як дезинфікуючий за­сіб), при без­сонні, пос­тій­ному запамо­ро­чен­ні, спазмах у животі й ядусі, при не­дос­тат­ніх і нерегулярних мен­струаціях та нічних полюціях. Для лікування алкоголізму засто­совують настій із суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого. Розведену ки­п'я­че­ною водою настойку використовують для компре­сів і примочок при забит­тях, саднах, ранах, хворо­бах очей та при уку­­сах комах. Сві­­же потовчене листя з успі­хом застосовують при крово­виливах на тілі внаслідок травм, при вивихах і роз­тягу сухожил­ків. Настоєм трави полину, який засто­со­ву­ють у вигляді клізми з дода­ван­­ням часнику, виганяють гост­риків. Полоскання нас­тоєм проводять при неприєм­но­­му запаху з рота.

Полин звичайний, або чорнобиль (Artemisia vulgaris)

Морфологія. Багаторічна трав'яниста росли­на з багатоголовим кореневищем, від якого відходять додаткові ци­лін­дричні, бурі корені. Стебел декілька, вони ребристі, прямі або коло осно­ви висхідні, здебіль­шо­го воло­тисто­роз­га­лу­жені, червонуваті, зав­вишки 150-200 см, опушені у верхній частині. Листки чергові, із загнутими до­ни­зу краями, зверху темно-зелені, голі, знизу – сріблясто-сірі, опушені. Нижні лист­ки че­решкові, стеблові й верхні – сидячі, верхні листки мають лінійно-ланцетну лист­кову пластинку, 3-5-роздільні або цільні, інші – перисторозсічені. Запах у чор­но­би­лю не полиновий, а бальзамічний, на смак він гіркуватий. Кошики сіруваті, обер­ненояйцеподібні або еліптичні, по одному або декілька на коротких квіт­ко­нос­них гілочках, містяться в пазухах лінійно-ланцетних листків, зібрані в однобічну во­лоть. Обгортка черепитчасто-волохата. Квітки дрібні, трубчасті, жовті або черво­ну­ва­ті. Крайо­ві квітки жіночі, з вузькотрубчастим двозубчастим віноч­ком, сере­дин­ні – дво­статеві, віночок у них лійковидно-трубчастий 5-зубчастий. Сім’ян­ки боро­зенчас­ті, чубчика не мають. Цвіте з липня до вересня.

Екологія і поширення. Полин звичайний поширений майже скрізь, крім районів Крайньої Півночі й Середньої Азії. В Україні рос­те в лісовій смузі, зустрічається в листяних лісах, на лу­ках, узліссях, по берегах річок, на смітниках, біля доріг, у садах та серед чагарників.

Сировина. З лікувальною метою засто­со­вують траву і корені полину. З коренів використовують лише нез­де­ре­в'я­ні­лі м'ясисті бічні частини, які відламують, миють і швидко сушать. Листки збирають під час цвітіння рослини – з липня до кінця літа.

Дія. Галенові препарати по­ли­ну звичайного заспокійливо діють на нервову сис­тему, при­гнічують судому, вияв­ля­ють легку снотворну та потогінну дію, збуд­жують апетит і регулюють функ­ціональну діяльність травного ка­налу, нормалізують мен­с­труа­ль­ний цикл, виганяють деякі види глистів.

Застосування. Відвар трави полину по­казаний при зниженому апетиті, млявому травленні, при епілепсії, нев­рас­те­нії й інших нервових захво­рю­ваннях та при нер­во­вому безсонні. В акушерстві й гінекології відвар трави полину призначають при аме­нореї й гіпоменструальному синдромі централь­но­го генезу, при токсикозах ва­гіт­­них та як за­сіб, що прискорює і знеболює поло­ги, а розведеним у воді від­варом спринцюються при білях. Настій трави дають пити по­ро­діл­лям для посилення по­логових виділень. Відвар коріння полину в білому сухому вині вживають при ту­бер­кульозі легень як тоні­зуючий засіб. При глистяній інва­зії п'ють настій суміші трави поли­ну звичайного, квіток ромашки лікар­сь­кої і коріння тирличу жов­того. Для лі­ку­вання алкоголізму застосовують настій із суміші трави полину звичайного і чеб­рецю плазкого. Трава полину звичайного входить до складу суміші Здренко, яку вико­рис­то­­вують при лікуванні дея­ких гаст­ритів і виразки шлунка. У гомео­патії траву й ко­рін­ня полину зви­чайного застосовують при епілеп­сії та при різних жіночих хворо­бах. Цигарки із сухої трави полину палять при бронхіальній астмі.