Оман високий (Inula helenium)

Морфологія. Багаторічна трав'яниста рослина з багатоголовим, м’ясистим, зовні темно-бурим, всередині білу­ва­тим кореневищем і довгими додатковими коренями. Стебла пря­мі, потужні, борознисті, заввишки 1-1,5 м, вгорі гіл­лясті, вкриті щільним, м’яким, повстистим опушенням. Листки прості, чергові, цілісні, нерівно­мірно­зуб­часті. Нижні листки утворюють прикореневу розетку. Вони великі (до 40 см завдов­жки), зверху шорстко-волосисті, знизу з м’яким повстистим опушенням, довгасто-еліп­тичні, поступово звужуються в черешок. Стеблові листки довгасто-яйцеподібні, короткочерешкові; верхівкові – із серцеподібною основою, напівстеблообгортні. Квіт­ки золо­таво-жовті, зібрані у ве­ли­кі кошики (5-7,5 см у діаметрі), які утворюють на верхівці стебла щиткоподібне суцвіття. Крайові квітки кошика – несправ­ж­ньо­язичкові, жіночі, серединні – труб­часті, двостатеві. Сі­м'ян­ки мають чубчик. Цвіте з липня до верес­ня.

Екологія і поширення. Оман високий поширений майже по всій терито­рії Украї­­ни. Росте на вологих місцях, між чагарниками, переважно на крутих берегах річок, на вапнистих грунтах, смітниках, лісових луках, на узліссях, серед чагарників. Культивується як лікарська і декоративна рослина.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують кореневище з коренями ома­ну.

Дія. Препарати ома­ну високого розріджують мок­ротиння, полегшують відхарку­вання і зменшують надмірне ви­ділення з слизових оболонок дихальних шляхів, збуд­­жують апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність ки­шеч­­ника і регулю­ють його мо­торику, виявляють стимулюючу дію на процес утво­рен­ня жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін ре­човин в організмі, виявляють збудливий вплив на ди­хан­ня, дещо підвищу­ють діурез і потовиділення, мають глистогінні й антимікробні вла­стивості, регулю­ють місячні.

Застосування. За­стосування галенових препаратів оману показане і дає добрий те­рапевтичний ефект при гострих і хронічних захво­рю­ваннях ди­хальних шляхів (бронхіти, трахе­їти, катари верхніх дихальних шляхів, кашель з ви­ділен­ням мокро­тиння) і при грипі, при хво­робах шлунково-кишкового трак­ту (гастрити, ентеро­ко­лі­ти, про­носи неін­фек­ційного походження, відсутність апетиту, мляве трав­лення, по­га­не й часте відригуван­ня, метеоризм, геморой), печінки і нирок, при глистяній ін­вазії та гіпоменструа­ль­ному синдромі. Широко використо­ву­ють препара­ти оману ви­сокого і в народній ме­дицині. Крім усіх вищезазначе­них випадків, їх дають усере­дину при гіпертонії, бронхіаль­ній астмі, тубер­ку­льо­зі легень, жовтяниці, водянці, нирково­кам'яній хворобі, легких формах цук­ро­вого діабету, ревматизмі, ради­ку­лі­ті, золотусі, простатиті й маткових крово­те­чах, як засіб, що допомагає уникнути перед­часних родів, та як депура­тив­ний засіб при захворюваннях шкіри. З готових аптеч­них препаратів за­стосовують алантон, запропоно­ваний для ліку­ван­ня виразкової хво­­роби шлунка і дванад­ця­ти­па­лої кишки. Застосо­вую­ть оман і як зовнішній засіб. Мазі або настій на олії застосовують при корості, екземі й нейродермітах. Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запа­ль­них процесах, промивають рани, які довго не за­го­юються.