Нагідки лікарські (Calendula officinalis)

Морфологія. Однорічна трав'яниста із сильним своєрідним запахом рослина з га­лузистим стрижневим коренем. Стеб­ло округле, прямостояче, заввишки 30-60 см, гіллясте до самої основи, покрите зало­зистими волосками. Листки чер­гові, нижні – черешкові, довгасто-оберне­нояйце­подібні; верхні – сидячі, ланцетні, стебло­обгорт­ні. Квітки золо­та­во-жовті або оран­­же­во-червоними, на довгих ніжках, зібрані на вер­хівках стебел у великі кошико­подібні суцвіття діа­мет­ром 5-6 см, з плоским квіт­ко­ло­жем і зеленою обгорткою. Обгортки скла­даються з одного-двох рядів зелених про­­­дов­гу­вато-ланцетоподібних, на верхівці загострених листоч­ків. Крайові квітки несправжньоязичкові, жіночі, із зігну­тою зав’яззю; серединні – трубчасті, дво­ста­те­ві, але безплідні, з редукованою маточкою (проду­ку­ють тільки пилок). Плоди – сі­м'ян­ки без чубчика, які розташовані у два-три ряди; зовнішні – серповидні або перс­неподібної фор­ми, ве­ли­кі; внутрішні – дрібніші, всі із шипами на випуклій стороні і вузьким носиком. Цвітуть нагідки з липня до кін­ця вересня.

Екологія і поширення. Нагідки лікарські по­ходять з Центральної і Південної Європи, де вони дико ростуть. По всій території України їх розводять у садах і на городах як декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікар­сь­ких потреб ви­ро­щують у спеціа­лізо­ваних радгоспах.

Сировина. У медицині вико­рис­товують квіткові кошики, які збирають у період горизон­тального розміщення язич­­кових квіток.

Дія. Нагідки лікарські ма­ють протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні, спаз­­­­­молітичні, гіпотензивні, кар­діо­то­нічні й се­дативні властивості, підвищують ме­та­болічну функцію печін­ки (підвищується секреторна і ви­дільна функ­ції, змен­шує­ться кон­центрація білірубіну і холестери­ну в жовчі).

Застосування. Особливо широко викорис­то­вують нагідки для міс­цевого ліку­ван­ня. При тріщинах шкіри й гер­пе­сі у стадії висипання пухирців і утворення ви­разок ви­користовують 10%-ний настій квіт­кових кошиків на рослинній олії, а при вуг­­рах та інфекційній тріщині в куточ­ках рота – 20%-ний настій. Розведеною нас­той­кою лікують ви­разку гомілки, висівковидний ли­шай і жирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження, поло­щуть рото­ву порожнину і горло при афтозних стоматитах, гінгівітах, піо­реї, запально-дистрофічних фор­мах паро­дон­то­зу, тонзилітах і ан­гінах, спринцюються при ерозії шийки матки і трихо­мо­надному кольпіті, роблять ванночки і мікроклізми (до і після випорожнен­ня) при проктиті, парапроктиті й тріщинах відхідника, компреси і ванночки для очей при бле­фаритах, кон'юнктивітах і ячмінцях. Ластовиння на об­личчі і руках виводять що­ден­ним дворазовим (вран­ці і ввечері) зма­щуванням уражених місць соком із сві­жо­го листя нагідок, зміша­ним порівну з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією. З го­тових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих про­це­дур ви­користову­ють мазь каріо­фі­ленову (проти­запальний засіб, що сприяє усу­нен­ню сверблячки і зменшенню інфільтра­ції при дерматитах, ек­земі, трофічних вираз­ках) і мазь "календула". При низці захворю­вань проводять пероральне лі­ку­­вання на­гід­ками. Застосування на­гідок показане і дає, в цьому ви­падку, добрий те­ра­пев­тич­ний ефект при гас­тритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої киш­ки, ко­лі­тах, енте­ро­ко­літах, захворюваннях печінки і жовчних шля­хів. Особливо доб­рий те­ра­пев­тич­ний ефект спостерігається при використанні нагідок у суміші з ро­маш­кою лі­кар­сь­кою і деревієм звичайним. З успіхом застосо­вують нагідки при сер­це­во-су­дин­­них захворюваннях, що супро­водяться серцебиттям, задишкою і наб­ря­­ка­ми. В акушерстві й гінекології настій або настойку нагі­док дають усередину при не­спин­ному блюванні у вагітних, дисменореї, при гіпертонічній хворобі та безсонні в пе­рі­од клімаксу. У народній ме­ди­цині, крім усіх вищезазначених випадків, настій і нас­той­ку квіткових кошиків на­гідок дають усередину при афтозі, брон­хіті, скро­фу­льо­зі, рахіті, жов­тяниці, хворобах сечового міхура (утворення каменів і піску) і се­лезінки, нервовій гарячці та запа­мороченні. З готових препаратів застосовують таб­летки "ка­фе­рид", запро­поновані для лікуван­ня анемії, і калефлон – протиза­пальний засіб, що стимулює й репаративні процеси при виразковій хворобі шлунка і два­над­ця­ти­палої кишки та при хронічних гастритах у фазі загострення.