Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale)

Морфологія. Багаторічник від 10 до 40 см зав­виш­ки з товстим коренем, що пе­ре­ходить зверху в коротке гіллясте коре­невище. Прикоренева розетка утворена виїм­­часто-зубчастими або роздільни­ми лист­ками. Квітконосні стебла по­рож­нисті, несуть поодинокі, жовтого кольору, досить крупні кошики (2-2,5 см завдовжки). Ко­шик має подвійну обгортку і несе лише язичкові двостате­ві (плідні) квітки. При основі віночка є чимало тоненьких волосків – це мета­мор­фізована чашечка. Віночок має нижню трубчасту і верхню язичково-плас­тин­часту частину, що відхо­дить вбік, і п’ять тичинок, які нитками приростають до трубочки віночка. Пиляки ж зроста­ю­ть­ся між собою у трубочку, крізь яку проходить стовпчик ма­точ­ки, і закін­чуються дво­роз­дільною приймоч­кою, яка вкрита щетин­ками на верхівці. Зав’язь ребриста, по ре­бер­цях шипу­вата. На верхівці зав’язь має ви­тяг­нений при­туплений носик, який несе на собі чубок із прос­тих волосків. Плоди – сім’янки сплюснуто-чотири­гранні з поз­дов­жніми реберця­ми, на верхньому кінці з гост­рими горбочками, ма­ють довгий тон­кий носик, який вдвоє довший за сім’янку, що несе летучку, або парашутик. Це утво­­рення має певне значен­ня для розселення рослини. Рослина з гірким молочним соком. Цві­те у квітні-липні.

Екологія і поширення. Кульбаба лікарська росте по всій території України на лу­ках, серед чагарників, як бур'ян у садах, на городах, уздовж доріг.

Сировина. Квітки з стріл­ками, коріння з листками навесні і саме коріння восени.

Дія. У науковій медицині пре­па­рати кульбаби лікарської засто­со­ву­ють як засіб, що під­вищує апетит і покра­щує трав­лення. Механізм дії полягає у спроможності біо­ло­гічно актив­них речо­вин кульбаби подразню­вати смакові рецеп­то­ри порожни­ни рота, зумовлюючи тим самим рефлекторне посилення виділення шлункового соку та виділень з ін­ших травних залоз. Крім цього, кульбаба посилює жовчотворення, то­ні­зую­че впливає на жовч­ний міхур, виявляє се­чо­гінні, спазмолітичні й проносні влас­ти­вості.

Застосування. Застосу­вання кульбаби лікарської показане і дає добрий тера­пев­тичний ефект при холециститах, гепатохолецисти­тах, анацидних гастритах, усклад­­нених патологією гепатобіліарної системи та хронічними запорами. Коріння куль­ба­би лікарської вхо­дить до складу апетитних чаїв, жовчогінних чаїв і сечогінних ча­їв. Галенові пре­па­ра­ти цієї рослини ефективні у профілактиці за­галь­ного атеро­скле­ро­зу. Кульбабу приз­на­­чають при цукровому діабеті (на початкових стадіях). У дер­ма­то­ло­гії й кос­ме­тиці настій коріння рекомендується вживати всере­дину при вуграх, фу­рун­­ку­лах та медикаментозному дерматиті і як зовнішній засіб для знищення лас­то­­вин­ня. У народній медицині ко­ріння і траву кульбаби лікарської застосовують як відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, як заспокійливий і снот­во­рний за­сіб, при водян­ці, хворобах селе­зінки з млявим перебігом, нир­ковокам'яній і жовчно­ка­м'я­ній хворобах, жов­тяниці, при хро­нічних запорах і геморої, при запаленні лімфа­тич­них вузлів, проти глистів і як лактогенний засіб. Салати з молодого листя вжи­вають при недокрів'ї, загаль­ній слабості, як сечогінний, від­харкувальний, жов­чо­гін­ний та "кровоочисний" засіб. Екстракт кульбаби густий використовують при ви­го­тов­ленні пі­люль. Молоді квіт­кові пуп'янки ку­льбаби маринують і вживають замість каперсів, а підсма­же­не в духовці коріння використовують як сурогат кави.