Лікарські рослини родини айстрові Волошка синя (Centaurea cyanus)

Морфологія. Однорічна рослина від 25 до 100 см заввиш­ки, павутинисто-шерс­тис­та. Корінь стрижневий. Стебла прямостоя­чі, від середини розгалужені. При­ко­ре­неві листки черешкові, обернено-довгасто-ланце­тні, цілісні; верхні стеблові листки – лінійні, загострені. Кошики поодинокі, яйце­подібні, на кін­цях стебел і гілок. Спі­ль­не ложе плоске, щетинисте. Обгортка 12-15 мм завдовжки і 5-9 мм завширшки. Листки обгортки рівномірно черепит­часті з сухим, плів­частим, часто розщепленим придатком на верхівці. Внутрішні лис­точки об­гортки вгорі ліло­во-пурпурові, з дов­гас­тим цілокраїм або зазубленим при­датком. У кошику крайові квітки трубчасто-ко­со­лійкоподібні, зигоморфні, сині, без­плідні, з редукованою за­в’яз­зю, зазвичай біль­ші за розміром від сере­динних; сере­динні квітки – синьо-фіо­летові, п’ятичленні, труб­часті, правильні, двостатеві. Є 5 ти­чинок, їхні нитки прикріп­ле­ні до трубочки віночка поблизу зіва. Пиляки, як і віно­чок, синьо-фіоле­то­ві, зрослі в трубочку, яка виступає над віноч­ком. Пиляки при основі стрілоподібні, зверху з довгастими при­дат­ками, стовпчик проходить крізь пилякову трубочку, під­ні­мається над нею і роз­дво­юється приймоч­кою (під нею є ряд волосків). Цвіте з чер­вня по жовтень. Сі­м’ян­ки 3-3,5 мм з брудно-пурпуровим чубком з кількох рядів ще­ти­нок і внутрішнього ряду коро­теньких плівок, складених конусом; летючка однако­вої довжини із сім’ян­кою. Плоди прикріплюються до квітколожа основою. Цвіте в черв­ні-липні.

Екологія і поширення. Росте по всій тери­торії України в посівах ярих та озимих культур, на трав'янистих і за­бу­р'я­нених місцях.

Сировина. Край­ові квітки, які вискубують із кошиків.

Дія. Препарати волошки ма­ють сечогінні, протизапальні, де­зинфікуючі й жовчо­гін­ні власти­вості, поліпшують функ­ції трав­лення.

Застосування. Препарати волошки добре діють при захворюванні нирок і сечо­ви­­відних шляхів (нирковокам'яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних шляхів, при кон'юнктивіті, блефа­риті та геме­ра­ло­пії. У народній ме­дицині, окрім цього, волошку вико­ристовують при набряках і жов­тяниці та як жа­ро­знижуючий засіб при простуді. Настої і лосьйони з кошиків рослини широко використо­вуються в дерматології й косме­тиці. Із пелюсток волошки одержують си­ню фарбу, яку використовують для фарбування шерсті і в лікеро-горілчаній про­мис­ловості.

Головатень звичайний (Echinops ritro)

Морфологія. Багаторічна трав'яниста білувато-повстиста рослина з товстим стриж­­невим коренем і прямо­стоя­чим, у верхній частині галузистим стеблом зав­виш­ки 30-80 см. Листки чергові, ланцетні, двічіперисто­роз­січені, скла­даю­ться з ланцет­них або лінійно-ланцетних пилчасто-колючих часток. Нижні листки черешкові, верх­ні –­ си­дячі. Квіт­ки двостатеві, трубчасті, сині, в одно­квіт­кових кошиках, що утворюють кулясті головки. Кожна квітка має інди­ві­ду­а­ль­ну обгортку, загальної обгортки суцвіття не має. Обгортки тришарові, їх лис­точки відзначаються різною будовою: зовнішні – розсічені на тонкі щетинки; серед­ні – лопатеві; внутрішні – ці­лі, синюваті, значно довші від зовнішніх і середніх. Чашечка сформована у вигляді чубчика. Сім’янки павути­нисто-опушені, залишаються в обгортці. Цвіте в липні-ве­ресні.

Екологія і поширення. Росте на степових та кам'янистих схилах на півдні Лі­со­степу, у Степу і в Криму.

Сировина. Сім’янки, звільнені від обгорток.

Дія. Виділений з насіння алкалоїд ехінопсин збуджує цент­ральну нервову сис­те­му, тонізує діяльність серця, під­ви­щує артері­альний тиск, активізує перифе­ричну нервову систему, підви­щує тонус м'язів судин, зменшує головний біль, втомленість, усу­ває загальну слабість, відновлює сон і апетит. При збільшенні дози препарат спричинює знижен­ня артеріального тиску, спричи­нює судому.

Застосування. Препарат ехінопсин застосовували при лікуванні різних нев­ро­ло­гіч­­них і терапевтичних захво­рю­вань (атрофія зорового нерва, парез і параліч, по­ліо­міє­літ, радикуліт, гіпотонія, міопатія тощо). Остан­нім часом пре­па­рат знято з вироб­ництва. Разом з тим продовжу­ється розробка нових, досконалі­ших препаратів з на­сін­ня головатеню звичайного.

Деревій тисячолистий, або кривавник (Achillea millefolium)

Морфологія. Багато­річна тра­в’я­ниста розсіяно-опушена рослина 20-50 см зав­виш­ки з приємним запахом (бальза­мічним). Кореневище тонке, повзуче, галузисте. Стебло пря­мостояче, вгорі розгалужене, біля основи здерев'яніле. Рос­лина має два ви­ди стебел: безплідні, що несуть тільки листки, і квітконосні із суцвіттям. Останні галузисті у верх­ній частині, трохи борозенчасті і опушені. Нижні листки черешкові, утворюють прикореневу розетку; стеблові – сидячі, видовжені, в обрисі ланцетні, дві­чіперисторозсічені, з числен­ними віддалено розміщеними сег­ментами. Стри­жень листка (1-2 мм завширшки) крилатий, з кін­цевими частками, без додаткових бічних часток, лише іноді з оди­ничними зубцями у верхній час­тині. Суцвіття – дрібні, ви­дов­жено-яйцеподібні кошики, пахучі, на смак гіркі, найчас­тіше білі, але зустріча­ються й рожеві з фіолетовим відтінком, зібрані в багатьох довгастих склад­них щит­ках на вер­хівці стебла та його розгалужень. Обгортка кошиків формується із зеле­ну­ва­тих, по краю плівчастих листків. Крайових квіток у кошиках п’ять, вони жіночі, несправжньоязичкові, внутрішні квітки – двостатеві, трубчасті. Сім’янки чубчика не мають. Цвіте з травня до пізньої осені.

Екологія і поширення. Росте по всій території України на луках, полях, межах, біля доріг, на схилах, чагар­ни­ках, по узліссях, галявинах.

Сировина. Листки, суцвіття під час цвітіння.

Дія. Рос­лина має кровоспинну (збіль­шує кількість тромбоцитів), протиспас­тич­ну дію (при болях у шлунку), по­ліп­шує травлення і обмін речовин. При зовнішньому використанні деревій діє як кровоспинний, протизапальний, ба­к­те­рицид­ний та дер­ма­тонічний засіб.

Застосування. Галенові препарати з листків деревію використовуються при ле­ге­­не­вих, киш­кових, гемо­рої­да­ль­них і носових кровотечах, при кровоте­чах з ясен і ран, а також при мат­кових кровотечах (при запальних процесах, фіб­роміомах, надмір­них місячних). Препарати деревію також подразнюють за­кінчення смакових нервів і поси­люють секреторну активність шлунка, розширюють жовчні про­токи і збільшують жовчовиділен­ня в дванадцятипалу кишку, під­вищують діурез, купі­ру­ють спас­тичний біль у кишечнику, й це зумовлює використання їх при зниженому апетиті, гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої киш­ки, виразкових спастичних колітах, ме­тео­риз­мі, при хворобах печін­ки, нирок і сечо­во­го міхура. При зовнішньому застосуванні препарати деревію зви­чайного дають ефект при гніздо­вому облисінні, надмірній жирності шкіри, вуг­рах, геморої й гер­пе­сі, сприяють загоюванню сві­жих і нагноєних ран, виразок, фурункулів і луска­того ли­шаю, стимулюють ріст во­лосся. У народній медицині його вживають всередину як засіб, що регулює обмін речовин, при запамороченні, нудоті, голов­ному болі, без­сонні, істерії, малярії й ту­беркульозі легень, при проносах, нирковокам'яній хворобі, нічному нетриманні сечі, нічних полюціях і білях, для регулювання менстру­ацій і стимулювання виділення молока в матерів-годувальниць та як протиглисний за­сіб. Самостій­но траву деревію застосовують рідко. Частіше її використовують у суміші з іншими лікарськими росли­на­ми. Деревій звичайний входить до складу проносного чаю, протигеморойного чаю, апе­титних чаїв та шлункових чаїв. До складу лікува­ль­но-профілак­тичного харчового раціону корис­но включати салати, приготовані з до­да­ванням невеликої кількості молодих листочків деревію зви­чайного.