Чебрець звичайний (Thymus vulgaris)

Морфологія. Прямостоячий напівкущ заввишки до 40-50 см із стрижневим роз­га­луженим коренем. Стебла чис­лен­ні, дуже гіллясті, в нижній частині зде­ре­в'я­ні­лі, чо­ти­ри­гран­ні, з вкороченими бічними пагонами, сіруваті від опу­шен­ня. Гілки тра­в'я­нис­ті, тонкі, чотиригранні, сірувато-опушені. Лист­ки дрібні, супротивні, ко­рот­ко­че­реш­кові, ви­дов­же­но-ланцетні або обер­не­но-яйцепо­дібні із суцільним за­вер­­ну­тим до­ни­зу краєм, густо опушені, з обох сторін вкриті крапчастими за­лозками, дуже за­паш­ні. При підсиханні листки скручуються у трубочку. Квітки в пазухах листків у несправжніх напівмутовках, утворюють пухке ки­тицеподібне суцвіття. Квітки дріб­ні, неправильні, з двогубою 5-зуб­час­тою дзво­ни­ко­по­дібною чашечкою і двогубим рожеватим або ліловим віночком. Тичинок 4, маточка 1 з вер­х­ньою 4-гніздою зав'яз­зю. Плоди – ви­дов­жено-округлі, гладкі, сіруваті або буро-коричневі чотиригорішки. Цвіте в червні-липні, плодоносить у серпні-вересні.

Формула квітки. ↑ Ca_{(3 + 2)} Co_{(2 + 3)} A₄ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Батьківщина чебре­цю звичайного – західні райони Се­ред­­зем­но­морського узбережжя, де він дико росте. На півдні України, в Молдові й Краснодарському краю Росії його куль­тивують як ефіроолій­ну рос­ли­ну.

Сировина. Свіжа або сушена трава чебрецю

Дія. Анти­бак­те­ріа­льна, від­харкувальна, антисеп­тична, глистогінна, відхаркуваль­на.

Застосування. У науковій медицині ви­ко­ристовують тимол і пертусин. Зовніш­ньо тимол застосовують для де­зин­­фек­ції ротової порож­нини, зіву й носоглотки, для лі­кування грибкових уражень шкі­ри, у стоматологічній практи­ці. Всередину його призначають як антисеп­тичний засіб при по­носах і метеоризмі для змен­шення бро­діння в кишечнику і як глистогінний засіб при анкілостомідозі, трихоцефальозі та не­каторозі. Пертусин застосову­ють як відхаркувальний засіб при бронхітах і кок­лю­ші. У на­родній медицині прпаратами чебрецю звичайного лікують туберкульоз ле­ге­нь, ви­раз­кову хворобу шлунка і два­надцятипалої кишки, їх приймають при зах­во­рюваннях суглобів, пара­лічах, від алко­голізму. Зовнішньо чебрець викори­стовують при запальних захво­рюваннях ротової порожнини і рото­глотки, для лі­ку­ван­ня нер­во­вих і шкірних захво­рювань, ревматизму; при запальних захворюваннях піхви то­що.

Чебрець плазкий (Thymus serpyllum)

Морфологія. Повзучий, низький (до 10-15 см зав­виш­ки) напівкущик із приєм­ним запахом, здерев'янілим стеб­лом, від якого відходять тонкі трав'янисті квітко­нос­ні гілочки. Вони круглясті або невиразночотиригранні, пря­мо­стоя­чі чи від основи підведені, більш-менш рівномірно навкруг опушені, під суцвіттям відлеглово­ло­сис­ті. Листки дрібні (5-10 мм завдовжки), м'які, еліптичні або видовжено-еліптичні, супро­тивні, корот­ко­черешкові, цілокраї, з численними темними крапчастими залоз­ка­ми і опуклими знизу бічними жилками. Квітки дрібні, двостатеві й жіночі, дво­гу­бі, з фіолетовим віночком, зібрані в пазушні кільця, які утворюють на верхівках гі­ло­чок щільне го­лов­часте або ки­ти­це­по­діб­не, при ос­нові іноді переривчасте суцвіття. Ча­шеч­ка дво­губо-дзвоникувата, війчасто-опушена, з шилоподібно-лан­цет­ними зуб­ця­­ми ниж­ньої губи. Приквітки й чашолистки зеленувато-пурпурні або пурпурово-фіо­ле­тові. Віночок фіо­ле­то­во-червоний, двогубий. Верхня губа з невеликою виїм­кою, нижня – з рівними лопатями. Бічні тичинки довші від серединних. всі чотири ти­чин­ки ви­да­ю­ться з трубки віночка. Плоди – чотиригорішки, складається з 4 одно­на­сін­них час­ток, у чашечці. Цвіте в червні-лип­ні, плодоносить у серпні.

Формула квітки. ↑ Ca_{(3 + 2)} Co_{(2 + 3)} A₄ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Чебрець плазкий поширений у лісовій і лісостеповій зонах України (на Поліссі), в Захід­но­му Сибіру й Забайкаллі, рос­те в сухих хвой­них і міша­них лісах, на узліссях, галявинах, серед чагарників, на схилах.

Сировина. Трава рослини.

Дія. Галенові препарати чеб­ре­цю плазкого виявляють від­харкувальну, анти­бак­те­ріа­льну, спазмолітичну, знебо­лю­ючу і про­тиглис­ну дію, заспокійливо діють на цент­ра­ль­ну нервову систему, збуд­жу­ють виділення шлункового со­ку.

Застосування. Препарати чеб­ре­цю плазкого приймають при ларингітах, трахеї­тах, бронхітах, бронхопнев­моніях, при шлунково-кишкових захворю­ван­нях, що су­про­воджу­ються зниженням шлункової се­креції, атонією або спаз­мами ки­шеч­ни­ка, метеоризмом. У на­родній медицині, крім того, че­брець плазкий вважа­є­ть­ся добрим засобом для лікування коклюшу, туберкульозу легень, безсоння, за­диш­ки, брон­хіа­ль­ної астми, при виразковій хворобі шлунка і два­над­ця­ти-па­лої кишки, геморої, при захворюваннях суглобів, пара­лічах, крижовопоперековій не­вралгії, у випадку інвазії стьож­ковими гельмінтами, від алко­голізму та при альгоменореї. Як зовнішній засіб чебрець викори­стовують при запальних захво­рюваннях ротової порожнини і рото­глотки, викликаних гноєрідними бактеріями (полоскання); в разі нервових і шкірних захво­рювань, ревматизму (ванни); при запальних захворюваннях піхви, білях, особ­ли­во в жінок по­хилого віку (спринцювання).