Вишня звичайна (Cerasus vulgaris)

Морфологія. Дерево заввишки до 8 м. Кора стов­бурів бура, відшаровується, з крупними поздовжніми соче­вич­ками. Пагони довгі, го­лі, спочатку зелені, потім чер­воно-бурі. Листки чергові, че­реш­кові, еліп­тич­ні, город­часто-зуб­часті, зверху темно-зелені, знизу більш світ­лі, голі, довжи­ною 7-12 см, загострені. Прилистки опадаючі, лінійні. Квіт­ки білі, на довгих квіт­коніжках, зібрані по 2-4 у зонтики. Плід – ку­ле­по­діб­на кістянка, світло- або темно-червона, із сокови­тою м'якоттю. Цвіте у квітні-травні, до появи листків. Плодо­но­сить у червні-липні.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₁.

Екологія і поширення. Поширена в садах по всій Україні, без належного догля­ду дичавіє.

Сировина. Плоди і плодоніжки.

Дія. Сечогінна, в’яжуча (плодоніжки), відхаркувальна, послаблююча, анти­сеп­тична, заспокійлива, протисудомна (плоди).

Застосування. Плоди і плодоніжки вишні збуджу­ють апетит, спри­яють ви­ве­ден­ню піску із сечоводів. Вишневий сироп використовують для покращення смаку лі­ків.

Глід криваво-червоний (Crataegus sanguinea)

Морфологія. Невелике дерево або кущ висо­тою 5-6 м, з гілками, вкритими дов­гими (2-4 см) колючками. Кора темно-сіра, з трі­щинами; у молодих гілок – гладка, червонувато-коричнева. Листки чергові, на ко­рот­ких черешках, обер­ненояйцевидні, крупнозубчасті або неглибоколопатеві. Квіт­ки білі, з неприємним запахом, зібрані в щільні щит­ко­подібні суцвіття. Плід ку­лепо­дібний або видовжений, криваво-черво­ний. М'якоть на смак борошниста, солодку­вата, злегка в'яжуча. Всере­дині плода 1-5 твердих кісточок. Цвіте в червні-серпні, плодоносить з липня.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₍₅₎.

Екологія і поширення. У дикому стані поширений у лісовій і лісостеповій зонах Євро­пи, Сибіру та Середній Азії. Глід росте в розріджених лісах, на узліссях, по берегах річок. На те­ри­то­рії України вирощують як декоративну рослину.

Сировина. Квітки і плоди.

Дія. Кардіотонічна, гіпотензивна, заспокійлива, спазмолітична, седативна, проти­а­лергічна.

Застосування. Для по­си­лення серцевих скорочень й в той же час зменшення збудливості серця, знімання не­приєм­них відчуттів; розширення кровоносних судин, покращання коро­нарного крово­пос­тачання, покращання сну, змен­шення збудливості нервової систе­ми, зниження рівня холестерину в крові. Препарати рос­лини вико­рис­товують при різних захво­рюваннях серцевого м'яза, зокре­ма, при коронаритах, які супро­водяться симптомами стенокар­дії; при гіпертонічній хворобі, особливо при скле­­ротичній та вегетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психіч­ному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревма­тизмі, а також при клімакте­ричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усу­ває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок.

Горобина звичайна (Sorbus aucuparia)

Морфологія. Дерево (до 18 м) з черговими не­пар­но­перистими листками. Кора гладенька, сіра. Квітка духмяна, біла, має 5 пло­долистків (іноді їх буває 2-5), вони зрослися між собою лише біля основи і до стінок квітколожа приростають також не повністю, а лише до 1/2-2/3 своєї висоти. Плід круглий, червоного або оран­жевого кольору. У кож­ному плодолистку по одній 3-гран­ній насінині. А взагалі насінних зачатків буває 2, але один з них від­мирає. Ма­точ­ки дозрі­вають раніше і при роз­пус­канні квітки її приймочки уже липкі, тобто здатні приймати пилок, а тичинки ще короткі і їхні пиляки закриті. На квітках, які вже повністю розкрилися, приймочки зів’ялі, тичинки вже закінчили свій ріст, а їхні пиляки відкриті і висипають пилок. Таким чином, квітка горобини, яка почала розпускатись, може запи­лю­ва­тися лише чужим пиляком, а після роз­криття пиляків запилює інші квітки горобини. Таке яви­ще більш раннього дозрі­вання маточки називається проктолінією. Завдя­ки цьому за­без­печується пере­хрес­не запилення кві­ток горобини.

Формула квітки: * Ca₍₅₎ Co₅ A_ G_(2-4).

Екологія і поширення. Росте в лісовій та лі­состеповій зонах України в лі­сах, по чагарниках, на схилах ба­лок, вапняках, високих піскових і кам'янистих берегах рі­чок. Ши­роко вирощують як декоративну рослину.

Сировина. Плоди.

Дія. Вітамінна, в'яжуча, послаблююча, сечогінна, жовчогінна, кровоспинна.

Застосування. Настій плодів горобини застосовують як поліві­та­мінний засіб, вико­ристовують у кондитерській і лі­ке­ро-горілчаній промисловості. Настій, від­вар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, утруд­не­но­му жовчо­ви­діленні, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричний пе­ріод, при зу­пинці менструацій та як проти­заплідний за­сіб. Свіжі плоди го­робини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нир­ковокам'яній хворобі.