Паслін чорний (Solanum nigrum)

Морфологія. Однорічна трав’яниста розсіяно-опушена або майже гола рослина. Коренева система стри­ж­не­ва. Стеб­ло вис­хідне, розгалужене, гранчасте, заввишки 15-90 см. Листки чергові, яйцеподібні або майже три­кутні, з коротким череш­ком, по краях виїмчасто-зубчасті, рідше майже цілокраї. Квітки дрібні, двоста­теві, пра­ви­ль­ні, в зонти­ко­по­дібних за­вит­ках. Віночок майже вдвоє довший за чашечку, до сере­ди­ни п'ятилопатевий, із загостреними яйце­вид­но-ланцетними лопатями, білий або бі­лу­ватий з фіолетовим відтінком. Плоди – кулеподібні повислі ягоди чорного, рідше білого, жовтуватого, червонуватого або зеленуватого кольору. Цвіте з червня по вересень.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Паслін чорний росте на забур'янених місцях по всій території України.

Сировина. Трава, квітки і пло­ди.

Дія. Се­дативна, спазмолітична, боле­тамувальна, діуретична, по­м'якшувальна і про­тизапальна (трава); гі­потен­зив­на, холінолітична, послаблююча, глистогінна (сві­жі плоди); сечо­гінна і від­хар­кувальна (квітки).

Застосування. Лікування настоєм трави псльоеу чорного показане при неврозах, схиль­ності до припадків, голов­них бо­лях, спастичному кашлі, брон­хіальній астмі, коліках у шлун­ку й кишечнику, спазмах сечового міхура, геморої, подагричних і рев­­­матичних бо­лях, нерегулярних місячних та як сечогінний засіб. Свіжі плоди рослини вживають при гіпертонії та ате­росклерозі, при нічних полюціях, геморої й рев­матизмі, при запорах та від глистів у дітей. Настій квіток рекомен­дують при рев­матизмі, як сечо­гінний та відхаркувальний за­сіб. Зовнішньо паслін використо­ву­ють для полоскання при запа­ленні слизової оболонки рота, гно­ячкових захворюван­нях ясен, ан­гіні, для ванн при зовнішньому геморої, як засіб, що діє проти­запально і зас­по­коює свербіння при екземах, псоріазі та в ділян­ці анального отвору. У гомеопа­тії рослину використовують при отруєнні ріжками та при судомі.

Перець стручковий однорічний (Capsicum annuum)

Морфологія. Багаторічна (в культурі – одно­річна) трав'янис­та рослина заввишки до 60 см. Стебло пря­мо­стояче, глад­ке, у верхній частині галу­зисте. Листки чергові, довгочерешкові, прості, ланцетні, яйцевидно-ланцетні, яйцевидні або видовжено-яй­цевидні, 2-14 см завдовж­ки, із загостреною вер­хівкою, при основі кли­новидні, су­ці­льні, цілокраї. Квітки правильні, дво­статеві, пониклі, по­о­ди­нокі або зібрані по 2-3 у пазухах листків. Віночок колесовидний, до середини п'ятироз­дільний, білий або жов­туватий, рідко – червонуватий, зеле­ний, або фіоле­товий. Плід – повисла бага­то­на­сінна ягода, червона або буро-червона, кулепо­дібна, видов­жена або конічна. Цвіте в липні-серпні, пло­до­но­сить у серпні-вересні.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Походить з Централь­ної Америки, де він росте як кущ. По всій території України ку­ль­ти­вують як овочеву рослину.

Сировина. Стиг­лі висушені плоди гірких сортів перцю.

Дія. Плоди росли­ни стимулюють виділення слини і шлункового со­ку, покра­щують травлення і поси­люють перис­та­льтику кишечнику. При зовніш­ньо­му засто­су­ван­ні перцю від­бу­вається рефлекторне розширення кровоносних судин на обме­же­ній ділянці шкіри.

Застосування. Настойку плодів пер­цю призначають усередину для збудження апетиту й покращення травлення. Зовнішньо, у вигляді розтирання, настойку ви­ко­рис­то­вують при ревматичному і м'язо­вому болі, радикуліті, невралгії та ознобишах. Настойка перцю входить до скла­ду мазі від обмороження, склад­но-перцевої мазі, перцево-аміач­ного і перцево-камфорного ліні­ментів тощо, а екстракт перцю густий – до складу перцевого пластиру.