Дурман звичайний (Datura stramonium)

Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина з білим веретеноподібним коренем. Стебло прямостояче, висотою 40-150 см, голе, трійчасто-вилчасто-розгалужене, вни­зу майже циліндрич­не, вгорі тупокутувате, порожнисте все­реди­ні, гілки з внут­ріш­нього боку коротко-опушені. Листки прості, чергові, яйцеподібної форми, із загос­тре­ною верхівкою і круп­ними гострими зубцями, з черешками, які у верхівкових листків зростаються із стеблом. З верхнього боку вони темно-зелені, з нижнього – трохи світліші, вкриті дрібними волоскам. Квітки великі, дов­жиною до 12 см, поо­ди­нокі, двостатеві, правильні, на прямих, спрямованих вгору пухнастих квітко­ніж­ках, розташовані в роз­галуженнях стебла та його гілок. Чашечка труб­часта, п’я­ти­гранна, з 5 загостреними зубцями. При дозріванні плодів вона відламується біля основи і нижня її частина залишається при плодах у вигляді облямівки. Віночок бі­лий, лійкоподібний, із широким відгином, скла­дається з 5 зрослих пелюсток. Ти­чи­нок 5, вони коротші від віночка. Ма­точка 1, зав’язь верхня. Плід – овальна, вкрита шипами, багатонасінна ко­ро­бочка, яка розкривається чотирма стулками. Насіння брунькоподібне, сплюс­нуте, чорне, матове, із сітчастою поверхнею.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Дурман звичайний росте на засмічених місцях, пус­ти­рях, понад дорогами, поблизу жи­тел, на городах, у садах по всій території України, в Прибалтиці, Білорусії, на Кавказі, півдні Середньої Азії, в окре­мих районах За­пад­но­го Сибіру і Далекого Сходу.

Сировина. Листки.

Дія. Заспо­кій­­ли­ва, знеболююча.

Застосування. Головною діючою речовиною дур­ману звичайного є гіосціамін. Він має наркотичні, снотворні, протиспазматичні, заспокійливі та знеболюючі влас­ти­вості, розши­рює на тривалий час зіниці очей, зменшує секрецію слинних, шлун­кових, потових і підшлункової залоз та знижує тонус гладень­ких м'язів. На відміну від атро­піну гіос­ціа­мін виявляє вираже­ну бронхорозширюючу дію, то­нізує і збуджує дихальний центр, особливо коли останній пригні­чений алкоголем або снотворними препаратами, а за силою хо­лінолітичної дії гіосціамін знач­но перевершує атропін. У науко­вій медицині препарати дурману звичайного використовують при бронхіа­ль­ній астмі, бронхі­тах, при судорож­но­му кашлі. У народній медицині, крім того, пре­па­рати дурману звичайного використовують при невралгії, не­врас­те­нії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хвороб­ливій сонливості, хореї, епілепсії, при пос­тій­ній і тривалій ги­кав­ці, пріапізмі (хворобливому й трива­лому напруженні ста­те­во­го орга­на без статевого збудження), німфоманії (над­мір­ному статево­му потягу в жі­нок); місцево, у вигляді ванн, спринцювань, клізм – при хронічному ревма­тизмі, ви­па­данні матки і прямої кишки.

Паслін бульбонос­ний, або картопля їстівна (Solanum tuberosum)

Морфологія. Картопля – однорічна (в культурі) та багато­річна (в дикому стані) трав'яниста бульбоносна рослина заввишки 40-80 см. Стебел кіль­ка, вони пря­мо­стоя­чі або висхід­ні, ребристі, розгалужені. Листки чергові, перерив­час­то-непарно­перисторозсічені, з 7-11 яйцевидними листочками. Квітки двостатеві, правильні, бі­лу­ваті або рожево-си­ню­ваті, із зрослопелюстко­вим віночком, зібрані в роздвоєні за­вит­ки. Віночок колесоподібний, білий або фіолетовий. Великі стрілоподібні пиляки тичинок складені конусом і примикають до приймочки маточки. Плоди – зелені ку­ляс­ті отруй­ні ягоди. Цвіте в липні-серпні.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Батьківщина картоплі – Південна Америка. В Європі цю рослину культивують з кінця XVI ст. На Україні картоп­лю вирощують як цінну про­довольчу, технічну та кормову культуру.

Сировина. З лікувальною метою використовують бульби черво­них сор­тів кар­топ­лі. У народній медицині вико­рис­товують і квітки рослини.

Дія. Протизапальна, послаблююча, болезаспокійлива, ранозагоювальна, гіпо­тен­зив­на, спазмолі­тична, сечогінна.

Застосування. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапев­тич­ний ефект при гастритах і ви­раз­ковій хворобі, які супрово­дяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастич­них запорах і диспепсії та при стійких го­лов­них болях. Перетерту сиру картоплю широко вико­ристовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек­зему, піодермію, дерматити, опі­ки, гнійні рани, ви­раз­ку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри. У кос­ме­тичній практиці перетерту сиру або зварену “в мундирі” картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках то­що). При катарах верхніх дихаль­них шляхів вди­ха­ють пару га­рячої подавленої картоплі, зва­ре­ної “в мундирі”. Як діуретич­ний засіб рекомендується нау­ковою і народною медициною картопляна дієта. Печену несо­ло­ну картоплю вводять у раціон хворих на ниркові й серцево-судинні захворювання з набря­ками. Картопля є си­ро­виною для одержання крохмалю, глю­кози, спирту і мо­лоч­ної кисло­ти, які широко використовують­ся в лікувальній практиці. Крох­маль, зокрема, приймають все­редину і в клізмах як обволі­каючий засіб при отруєннях для захисту сли­зо­вої оболонки шлун­ка. Застосовують його у вигляді киселю після звіль­нення шлун­ка. Останнім часом увагу дослід­ників привертає і надземна части­на рос­ли­ни як джерело для одер­жання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою бли­зь­кий до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах со­ланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зу­мов­лює стійке й три­вале зниження артеріального тис­ку, збільшує амплітуду і змен­шує частоту серцевих скоро­чень, виявляє протизапальну, бо­летамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток кар­топ­­лі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпо­тензивні властивості і збуджує дихання.