Лікарські рослини родини пасльонові Беладонна лікарська (Atropa belladonna)

Морфологія. Багаторічна трав’яниста рослина з коротким, тов­стим, бага­то­голо­вим, вертикальним кореневищем із числен­ними розгалуже­ними ко­ренями. Стебло до 2 м заввишки, прямостояче, зверху вилчасто розгалу­жене, зеле­не, вкрите зало­зис­тими волосками. Листки прості, чергові, великі (іноді до 25 см завдовжки), яйце­­подібні і видовжено­-еліп­тичні, цілокраї, звужені в короткий черешок. Ниж­ні листки поодинокі, верхні – парні і мають різні розміри. Верх­ній бік листків зелений, голий; нижній – сіро-зелений, залозисто-опушений. Квітки довжи­ною 2,5-3,5 см, роз­­та­шо­ва­ні в пазухах листків на коротких квітко­ніжках, поодинокі, пониклі. Оцвітина пра­ви­льна, подвійна. Чашечка складається з 5 чашолистків видов­жено-яйцеподібної фор­ми, вона залишається при плодах; чашолистки опушені зало­зистими во­лосками. Віночок дзвоникоподібної форми, скла­дається з 5 пелюсток бруд­но-бурого, фіоле­то­во-пурпурового, рідше жовтого кольору, з відігнутим краєм. Тичи­нок 5, маточка 1. Плід – округла, чорна, блис­куча, соковита, багатонасінна яго­да. Насіння за формою брунькоподібне або яйце­подібне. Цвіте у травні-вересні.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Беладонна поширена в Карпатах, Закарпатті, Криму, на Кавказі, в Закавказзі. Вона росте поодиноко або групами на узліссях, вирубках, уздовж доріг; іноді культивується.

Сировина. Листки.

Дія. Про­­­тиспазматична, знеболююча.

Застосування. Фармакологічні вла­стивості беладонни зумовлені головним чи­ном алкалоїдом атропіном. Рос­лина виявляє протиспазматичну та болетамувальну дію, знижує секрецію слинних, шлункових і потових залоз, розширює зіниці очей, паралізує акомодацію, при спазмах бронхів зумовлює їх роз­ширення, ослаблює пе­рис­таль­тику кишок, прис­корює ритм сер­ця. Атропін призначається як спазмолітик при бронхіальній аст­мі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, піло­роспазмі, хронічному гіперацидно­му гастриті, спазмах кишечника, при печінкових і нир­ко­вих колі­ках. Його застосовують при бра­дикардії, при стенокардії, інфаркті міокарда. Препарати беладонни реко­мен­дуються при функціональних розладах ве­гетативної нервової системи, алергічних захворюваннях, без­сонні, підви­ще­ній збуд­ли­вості, неврогенному порушенні менст­руації, туберкульозі легень для зменшення виснажливого потіння, при геморої, для лікування хво­роби Паркінсона і паркін­со­ніз­му різного походження. Атропін ви­користовують і в очній прак­тиці для ліку­ван­ня й діагностичних ці­лей. Як протиотруту його використовують при отруєнні мор­фі­ном, карбо­хо­лі­ном, муска­рином та іншими речови­нами, а також при отруєнні гри­ба­ми. У народній медицині відвар коріння засто­со­вували при подагрі, ревматизмі, нев­рал­гії, як зовнішній болетамувальний за­сіб.

Блекота чорна (Hyoscyamus niger)

Морфологія. Дворічна трав’яниста рослина заввиш­ки 30-60 см із стрижневою, слабко розгалуженою кореневою систе­мою. Стебло вкрите за­ло­зисто-клейкими сі­ро-зеленими волосками. Листки чергові, прості: нижні – довгочереш­кові, видов­же­нояйцевидні, виїмчасто-перистонадрізані; верх­ні – сидячі, напівстебло­обгортні, яй­це­видні, виїмчасто-зуб­часті. Квітки крупні, сидячі, трохи зигоморфні, розміщені в па­зухах лист­ків, бруднувато-жовті, біля основи темну­ва­то-фіолетові, зібрані в суц­віт­тя зави­ток. Чашечка зелена, дзвоникоподібна, 5-лопатева, з 5 зубцями по краю, зали­ш­а­єть­ся при плодах. Віночок лійкоподібний, брудно-жовтуватий, у зіві темно-фіолетовий, 5-ло­па­те­вий, із сіткою фіоле­то­вих жилок. Тичинок 5, з них 2 більш короткі, 3 – більш довгі. Маточка одна, з верх­ньою одногнізною за­в’яз­зю. Плід – двогнізна, яйцеподібна, багатонасінна коро­боч­ка, яка відкривається напів­коле­со­по­дібною кришечкою. Насіння дріб­не, брунькоподібне, сплюс­нуте, тем­но-сіре, із сіт­час­тою поверхнею. Цвіте у травні-вересні.

Формула квітки. * Са₍₅₎ Со₍₅₎ А₅ G_(2).

Екологія і поширення. Блекота поширена як бур'ян по всій території Європи (крім Крайньої Півночі), на Кав­ка­зі, на півдні Середньої Азії, в Сибіру, на Далекому Сході. Росте на засміче­них місцях, пустирищах, вигонах, поблизу жител. Виро­щує­ть­ся.

Сировина. Листки.

Дія. Заспо­кій­лива, анти­спаз­мо­літична, знеболю­юча.

Застосування. Алкалоїди блекоти гальмують секрецію сліз, слини, слизу, шлун­кового соку, зменшують спазми гла­денької мускулатури кишечника, жовчо- і сечо­ви­відних шляхів, бронхів, виявляють седативну дію (особ­ливо ско­по­ламін). Внут­ріш­ньо препарати рослини використовують при за­хворюваннях шлунково-кишково­го тракту, зов­ніш­ньо – як анесте­зуючий засіб при невралгіях, міозитах, артралгіях. У гінеколо­гічній практиці препарати блекоти у ви­гля­ді масел, свічок і мазей приз­на­чають при дисменореї, ва­гінізмі, для зменшення болісних спазмів гладеньких м’язів ший­ки матки, прямої кишки, сечовивідного каналу і піхви. У на­родній медицині бле­коту викори­стовують при ди­зен­терії, віттовій хворобі (трясучці), судомистому блю­ванні, подразнюючому спа­стичному кашлі, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі, спаз­мах шлунка і кишечника, істерії, безсонні, утрудненому сечовиді­ленні, бо­лісних місячних та при клімактеричних скаргах. Листки та насіння блекоти зас­то­со­ву­ють для обкурювання при зубному болю.