Зміст теми: загальна характеристика родини розові

Родина розові (Ro­saсеае) близько 115 родів і понад 3 000 видів рослин (в Україні – 280 видів, 40 родів). До цієї родини належить більша частина пло­доягідних рослин нашої флори.

Життєві форми, поширення. Це дере­ва, ку­щі, трави, які широко поширені в країнах із субтропічним і помірним кліма­том, пере­ва­ж­но в північній півкулі.

Морфологія вегетативних органів. Розові мають здебільшого чергові листки (рідше – супротивні), прості або складні, з перистим або пальчастим жилку­ван­ням, з при­ли­ст­ками, які зро­с­лись з осно­вою листка.

Суцвіття. Квітки поодинокі або в суцвіттях.

Будова квітки. Квітки двостатеві, актиноморфні, най­час­тіше п'я­ти­член­ні, рідше п’яти- або шестичленні, з под­вій­ною оцвітиною, іноді з підчашою.

Квітколоже чашовидне, плеску­вате, увігнуте або опукле і називається гіпан­тієм. При дозріванні плодів гі­пантій набуває яскравого забарвлення, стає со­ко­ви­тим, м'ясистим, що сприяє по­ширенню плодів і насіння тваринами. В основі гіпантія розташований нектарниковий диск. Усі члени квітки, крім гінецею, прикріп­лені до краю квіт­коложа.

Чашечка. Чашечка зазвичай утворена п’ятьма чашолистками, роздільнолиста (іно­­­ді може здаватися зросло­лис­тою, якщо чашолистки відходять від розширеної дископодібної основи квітколожа), може мати підчашу.

Віночок. Віночок майже завжди розвинений, най­час­тіше складається з п’яти пе­люсток, яскраво забарвлений. Рід­ко він недорозвинений, малопомітний або відсут­ній.

Андроцей. Тичинок багато, зазвичай їх бу­ває вдвічі або вчетверо більше від числа членів оцвітини; роз­мі­щені во­ни циклічно по 5-10, їхні нитки вільні або зростаються з квітковою трубкою.

Гінецей. Маточка одна або багато. Зав'язь одно-, дво- або ба­гатогнізда, верхня або нижня, плодолистків один або багато, во­ни вільні або зрослися.

Плоди. Плоди різно­манітні – листянки, кістянки, сім'янки, го­ріш­ки, ко­ро­бочки то­що; збірні або поодинокі, справ­ж­ні або несправжні.

Насіння. Насіння без ендо­спер­­му або з дуже малою його кількістю, містить жир­ну олію, іноді гліко­зид аміг­да­лін, який ут­во­­рює при розщепленні синильну кислоту.

Господарське значення. Практичне значення родини дуже велике. До неї на­ле­жать важливі плодові куль­тури областей помірного клімату (яблуня, груша, айва), кісточ­кові (вишня, черешня, слива, абрикос, мигдаль, персик), ягідні (малина, ожи­на, полуниці, суни­ці), декора­тив­­ні (троянда, спірея, боярка, горобина, черем­ха). Значна кі­лькість зга­да­них рос­лин, а також багато інших представників даної родини во­ло­діють лі­карськими влас­тивостями (родовик, перс­тач, аро­нія, терен, глід та ін.).

Класифікація. Залежно від будови квіток і плодів родину поділяють на сім під­ро­дин, серед яких найважли­ві­ши­ми є: спірейні (спірея, горобинник), шипшинові (шип­шина, суниця, ма­лина, перстач), яблуневі (яблуня, груша, айва, горо­би­на, глід), сливові (слива, виш­ня, черешня, абрикос).

Лікарські рослини родини розові Абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris)

Морфологія. Дерево висотою 5-7 м. Кора світ­ло-бу­ра, на старих рослинах роз­тріс­кується вздовж стовбура. Мо­ло­ді гілки черво­нувато-коричневі, із сочевичками. Листки прості, чергові, яйцевидні, із загостре­ною вер­хів­кою, пиль­часті, черешкові, 6-10 см завдовжки. Квітки двоста­теві, майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві, поодинокі, рід­ше – по дві в листкових пазухах. Плід – кіс­тян­ка діаметром до 5-7 см, оранжевий, з бархатистоопушеною поверхнею, м'якоть солодка. Цві­те у квітні — травні. Насіння із щільною шкір­кою. Цвіте в березні-квітні. Плодоносить у червні-серпні.

Формула квітки: * Ca₅ Co₅ A_ G₁.

Екологія і поширення. У дикому стані трап­ляється на Кавказі, в Туркменії. На Україні вирощують як про­мис­ло­ву культуру в південних об­ластях, рідше – в Лісостепу й на Поліссі.

Сировина. Плоди.

Дія. Вітамінна, заспокійлива.

Застосування. Оскільки плоди абрикосу містять ба­га­то солей калію, їх ре­ко­мен­дують при захворюваннях сер­це­во-судинної системи. Свіжі абрикоси також корисно вживати під час вагітно­сті, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки ро­то­вої порожнини, при трофічних виразках гомілки. Сушені абри­коси (урюк, курага) рекоменду­ють при атеросклерозі, коронар­ній недостатності як джерело добре засво­ю­ваного калію.При кашлі абрикос діє як зас­по­кійливий засіб. Каротин, який міс­ти­ть­ся в м'якоті плодів, сприяє покра­щенню зо­ру. Сік абри­косу корисний при захво­рю­ваннях пе­чінки і гіпертонії. При сонячних опіках лиця вико­ристовують маски із свіжого абри­косового соку. Абрикосова камедь виробляється у вигляді порошку бі­ло­го або жов­туватого кольору й інколи ви­користовується як обволікаючий засіб.