Пастернак посівний (Pastinaca sativa)

Морфологія. Дворічна трав’яниста коре­неплод­на рос­­лина заввишки 30-150 см. Стебло кутувато-ребристе, зе­ле­не, короткоопушене, на верхівці галузисте. Листки дві­чіперисторозсічені на видовжено-яйцевидні зубчасті сегменти. Прикореневі лист­ки великі, довжиною 30-60 см, на довгих черешках, стеблові – до 20 см, верхні – пе­ристорозсічені, майже сидячі, довжиною 8-10 см. Черешки м’ясисті, утворюють піх­ви. Квітки дрібні, жовті, правильні, двостатеві або частко­во тичинкові, 5-пе­люст­ко­ві, у складних зон­ти­ках з 8-20 нерівними променями. Обгорток не­має. Зубці ча­ше­чок мало помітні. Пелюстки округло-яйцевидні, трохи виїмчасті, у виїмці із загну­тою всередину часточкою. Плоди – вислоплідники, розпадаються на два плоских ме­ри­карпії, на верхньому боці яких проходять п’ять реберець, причому два бічних шир­­ші і світліші. В оплодні є шість ефіроолійних канальців: чотири на зовнішньому боці і два на внут­ріш­ньому. Плоди оточені шкірястою облямівкою, тому легко роз­но­сяться вітром. Цвіте в чер­вні-липні.

Формула квітки: *Са₍₅₎ Со₅ А₅ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Пастернак дико росте по всій Україні на луках, схилах, обочинах доріг, пустирях, як бу­р’ян у посівах. Широко культивують як овочеву та лікарську рослину.

Сировина. Трава, плоди і коренеплоди.

Дія. Сечогінна, боле­в­то­млююча, відхаркувальна, спазмолітична.

Застосування. Препарати з трави рослини вжи­вають для збудження апетиту, як бо­ле­та­му­вальний засіб при шлун­­кових, печінкових і нирко­вих коліках, при прос­туд­ній га­рячці та від кашлю, при водянці й нир­ковокам'яній хво­робі. Настій коре­не­пло­дів з цукром п'ють як загальнозміцнюючий і як такий, що збуджує статеву функцію, за­сіб. Пре­па­рати з плодів пастернаку роз­ширюють периферичні судини й він­цеві су­ди­ни серця, знімають спазми бронхів і гла­де­ньких м'язів че­ревної порожнини, вияв­ляють по­мірну седативну дію. Їх приймають при стенокардії, кардіоневрозах і нев­ро­зах з явищами спазму судин, а також при спаз­мах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, нирок і сечоводів. З білих коренів пастернака готують ту­ше­ні стра­ви, застосовують у супах і як гарнір до м’яса.

Петрушка городня (Petroselinum sativum)

Морфологія. Дворічна трав’яниста рос­лина. Підземний орган – білий м’ясистий веретено­подібний запашний коренеплід, який утворюється на першому році життя разом з прикореневими листками. Стеб­ло пряме, округле, бо­ро­знис­те, галузиться від основи, з’яв­ляєть­ся на другий рік. Листки темно-зелені, зверху блискучі. Нижні листки з дов­ги­ми черешками, двічіперисторозсічені, клиноподібні, оберне­нояйце­вид­­­ні; верхні – потрійноперистороз­сі­чені, із су­ціль­ними вузьколанцето­вид­ними частками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, у складних зонтиках з 8-15 про­ме­ня­ми, із спільною обгорткою багатьох квітконасінних стебел. Спільна обгорт­ка з 1-2 лис­точків, обгорточка – з 6-8 лис­точків. Зубці чашечок непомітні, пелюстки округлі, при основі серцевидні, зеле­нувато-жовті, часто з червонуватим від­тінком, виїм­часті, у виїмці – з загнутою всередину часточкою. Плід – вислоплідник, дов­жи­ною 2,5 мм, роз­па-дає­ть­ся на два опуклих мерикарпії неправильно-яйцевидної фор­ми, з витягнутим носиком на верхівці, й п’ятьма реберцями, два з яких, розмі­ще­ні на краях, світліші. Насіння гладень­ке, дрібне, сіро-зелене. Рослина на смак гірку­ва­та, пряна. Цвіте в червні-липні.

Формула квітки: *Са₍₅₎ Со₅ А₅ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Петрушка кучерява походить з гірських районів Се­редземномор'я. Врощують рослину на всіх континентах, крім арктичних районів. По всій території України її культивують як пряну рослину, часом вона ди­ча­віє.

Сировина. Плоди, рід­ше – листки і коренеплоди.

Дія. Сечогінна, жов­чогінна, пото­гінна, спазмолі­тич­на, знеболююча.

Застосування. Препарати з петрушки посилюють діурез, під­вищують тонус гла­де­нької муску­латури матки, ки­шеч­ника і сечо­вого міхура, збуджують апетит і по­ліп­шують травлення, при­гнічують процеси бродіння в кишечнику, розчиняють камені й пісок у сечовивідних шляхах, регулюють менструації, сприяють виділенню молока в матерів-годувальниць тощо. Застосування препаратів петруш­ки показане і дає доб­рий терапев­тичний ефект при набряках сер­цевого походження, водянці, нир­ково­ка­м'яній хворобі, запальних процесах у сечовому міхурі, простатиті, при функ­ціо­­на­ль­них порушеннях травлення, диспеп­сії, метеоризмі, кишкових колі­ках, при гіпото­ніч­них маткових кровотечах у післяродовий пе­ріод, у випадку гарячки та при пороках серця. Свіжим соком лікують дерматити від укусів, виво­дять лас­товиння і темні піг­мент­ні плями. Відваром із кореневищ миють обличчя проти загару. Кашку, яка за­ли­шається піс­ля проціджування настою з листя або коренеплодів, прикладають до фу­рункулів. Мазь із плодів застосовують при пе­ди­кульозі.