Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пр.зан.8-10.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
7.28 Mб
Скачать

Кріп запашний (Anethum graveolens)

Морфологія. Однорічна трав’яниста рос­ли­на близько 1 м заввишки. Корінь тон­кий, стрижневий. Стебло округле, з тонкими бороз­на­ми, прям­е, голе, гіл­ляс­те. Лист­ки трійчастоперисторозсічені, з ниткоподібними часточками, піхвові. Нижні листки черешкові, верхні – сидячі, з білооблямованою піхвою. Су­цвіт­­тя – складний зонтик з 20-50 майже рів­ними за довжиною променями. Квітки дво­статеві, дрібні, із жовтими пелюстками, в суцвітті складний зонтик, без обгортки і обгорточок. Плоди – вис­ло­плідники завдовжки 2-4 мм, розпадаються на два майже плоских мерикарпії, з п’я­ть­ма поздовжніми ре­бер­­цями, з яких два бічних значно ширші. Цвіте в червні-липні. Пло­ди достига­ють у липні-серпні.

Формула квітки: *Са(5) Со5 А5 G(2).

Екологія і поширення. Кріп запашний роз­водять на городах як пряносмакову рослину, іноді він дича­віє і росте як бур'ян. Походить з Персії і Східної Індії.

Сировина. Плоди і свіже листя.

Дія. Спаз­мо­­лі­тич­на, відхаркувальна, знеболююча, вітрогінна.

Застосування. Настій або поро­шок насіння кропу вживають все­редину для про­фі­лактики при­ступів грудної жа­би, при гі­пертонічній хворобі 1-го і 2-го сту­пенів, хронічній коронарній не­достатності, безсонні, при спас­тичних ста­нах м'язів органів че­ревної порожнини, алергічно­му дерматиті, сверблячці, виразці гомілки, геморої, та як засіб, що збуд­жує й поліпшує апетит і трав­лення, заспокоює коліки й су­дому. Часто плоди кропу вико­ристовують у сумішах з ін­шими лікарськими рослинами. Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії й сер­цевій астмі. Як зовнішній засіб настій насіння застосовують у ви­гляді примочок при хворобах очей і при гноячкових ураженнях шкі­ри. Молоде листя й стебла викори­стовують як аро­ма­тич­ну приправу для страв, а на початку утворення насіння – як спеції при солінні огір­ків і помідорів. З насіння добувають ефірну олію, яку вико­ристовують у пар­фю­мер­ній, кон­ди­терській і консервній проми­словості.

Морква дика (Dauсus carota)

Морфологія. Дворічна трав'яниста зав­вишки 30-100 см; коре­нева система стриж­нева. Головний корінь потов­щується і на першому році життя утво­рює коренеплід, на другий рік життя розвивається пагін з гіл­частим прямо­сто­ячим стеблом. Стебло жорст­ко­волосисте, на поперечному розрізі округло-ребристе, вузли чітко виражені, меживузля порожнисті. Листки на першому році життя утворю­ють прико­реневу ро­зетку, на другому – листки роз­ташовані по­чер­го­во, черешко­ві, без прилистків, прос­ті, майже трикутні, потрійноперис­то­розсічені на вузькі частки, лише верхні лист­ки дві­чіперисто­розсічені. Основа че­решка розши­рена, утворює піх­ву, що охоплює стеб­ло. Суцвіття – складний зон­тик, при основі якого є обгортка з приквіт­кових лис­точ­ків, а при основі зонтиків – обгорточки. Квітки: серединні – акти­но­морф­ні, крайові – зи­го­морфні (зов­нішні пелюстки значно більші за внутрішні), циклічні, п’ятичленні. Плід – вис­ло­плід­ник, округлий, трохи стиснутий з бо­ків, складається з двох поло­ви­нок (мерикар­піїв), з’єднаних між собою карпо­фором. Оплодень, розрос­таючись, утво­­рює 8 висо­ких реберець з двома голкопо­дібними щетин­ками. Між ними розта­шо­ву­ю­ться 12 дріб­них реберець з неве­ли­кими щетин­ками. Цвіте в червні-липні.

Формула квітки. Ca (5) Co5 А5 G(2).

Екологія і поширення. Морква дика росте як бур'ян на полях і відкритих місцях по всій території України.

Сировина. Плоди.

Дія. Протимікробна, сечо­гінна, со­лерозчинна, спазмолітична, протиза­пальна, хо­ле­­ре­тична.

Застосування. У науковій медицині плоди моркви дикої використовують як си­ро­вину для виготовлення спир­тового екстракту, який входить до складу пре­парату уролесану. Уролесан призначають при лікуванні нефролітіазу, жовчнокам'яної хво­ро­би, гострого та хронічного калькульозного холециститу, пі­єлонефриту, ниркових і печінко­вих ко­лік та сольових діатезів. У народній медицині порошок з плодів морк­ви дикої вживають як вітрогінний, глис­то­гін­ний і про­носний засіб та при не­трав­ленні шлунка. При нирковокам'яній хворобі п'ють настій плодів, до­тримуючись при цьому дієти, як при нефриті.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]