Кмин звичайний (Carum carvi)

Морфологія. Дворічна трав'яниста рослина з м’ясистим коренем. Стебло пряме, гладень­ке, галузисте, борозен­час­те, по­рож­нисте, голе до 80 см заввишки. Листки чер­гові, з піхвами, нижні на довгих черешках, вище по стеблу довжина черешків змен­шу­є­ть­ся, тому верхні листки сидячі. Всі листки двояко- або трійчасто­пе­рис­то­розсічені на лінійно-ланцето­видні листочки. Квіт­ки дрібні, правильні, двостатеві, бі­лі або роже­ві, з малопомітною чашечкою, на довгих квітконіжках, у складних зон­тиках з 8-16 променями. Плід – вислоплідник, що розпадається при дозріванні на два корич­не­вих, серпоподібної форми, сплюснутих з боків мерикарпії з п’ятьма ре­бер­­цями. Смак рослини пряний, за­пах – ароматний. Цвіте в червні-липні. Плоди доз­рі­вають у липні-серпні.

Формула квітки: *Са₍₅₎ Со₅ А₅ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Поширений майже скрізь у помірний зоні. Росте на вологих луках і полях. Куль­тивує­т­ься.

Сировина. Плоди.

Дія. Анти­септична, знебо­лююча, про­ти­­спаз­матична, жовчо­гінна, вітрогінна, по­слаблююча, анестезуюча, від­хар-ку­­вальна, проносна, потогінна, сечогінна

Застосування. Використовують кмин для поліпшення травлення, при атонічних запорах, метео­ризмі, хронічних хо­лециститах, як знеболюючий засіб при альго­ме­но­реї та як засіб, що сприяє виділенню молока в матерів-году­ва­ль-ни­ць. Плоди входять до складу вітрогінного чаю, шлун­кового чаю та заспокійливого чаю. Всю рослину використову­ють у їжу.

Коріандр посівний (Coriandrum sativum)

Морфологія. Однорічна трав’яниста духм’яна рос­ли­на з тонкоборозенчастим, світло-зеленим, зверху галузистим стеблом, 30-100 см заввишки. Листки двічі-три­чі­перисторозсі­че­ні, з округлими або округло-овальними нерів­но-мір­ни­ми частками, піднесені. При­ко­ре­не­ві листки на довгих черешках, серединні – короткочерешкові, верхні – сидячі, з лі­ній­ними частками. Суцвіття – складний зонтик, що містить 3-6 зонтиків, без обгорток і обгорточок. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі або блі­до-рожеві, дві-три пелюстки крайових квіток у суцвітті значно більші від тих, що зна­хо­дя­ться в його середині. Всі частини рослини мають неприємний запах. Плоди – ку­леподібні буро-жовті дво­сі­м’янки, до 4 мм у діаметрі, на мерикарпії не роз­па­да­ю­ть­ся, дозріва­ють у серп­ні-вересні. На плодах є п’ять ледь помітних звивистих ре­бе­рець, що чергуються з п’я­ть­ма прямими. Плоди при доз­рі­ванні набувають приєм­но­го запаху. Цвіте впродовж червня-липня.

Формула квітки: *Са₍₅₎ Со₅ А₅ G₍₂₎.

Екологія і поширення. Батьківщина корі­андру – східні області Середзем­но­мо­р'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину.

Сировина. Плоди.

Дія. Знебо­лю­юча, про­тизапальна, спазмолітична, жовчогінна, вітрогінна, від­хар­кувальна, антисептична і боле­та­му­вальна.

Застосування. Коріандр посівний посилює сек­рецію залоз травного тракту, сти­мулює регенерацію ушкодже­них тканин. Настій плодів ко­ріандру вживають для збуд­ження апетиту й покращення травлення, як жовчогінний засіб при захво­рю­ван­нях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як від­харкувальний і проти­ге­мо­рой­ний засіб. Настій пло­дів п'ють при гастритах, виразці шлунка і дванадцятипалої киш­ки. У народній медицині корі­андр використовують при захво­рюваннях шлун­ко­во-кишкового тракту, при простудних захворю­ваннях, як заспокійливий засіб при істерії й су­до­мі, для стиму­лювання виділення молока у матерів-годувальниць та як проти­глисний засіб; зовнішньо – як ра­ноза­гоювальний, болетамувальний і анти­сеп­тич­ний засіб. В аптечній справі плоди коріандру викорис­товують для по­ліп­шення смаку і запаху ліків. Як пряність плоди використовують у хлібопекар­ському і кон­ди­тер­сь­ко­му вироб­ництві. Ефірну олію використову­ють у парфюмерії.