Соя щетиниста (Glycine hispida)

Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина 30-50 см висо­тою із шере­хато-во­ло­сяним прямим тов­с­тим стеблом і довгочерешковими трійчас­ти­ми листками з прилистками. Лис­точки овальні або яйце­подібні. Квітки дрібні, білі або фіо­ле­­тові, рідше червоні, розміщені по 3-10 в па­зуш­них китицях. Боби одно- або малонасінні, серпо­видні або прямі, волосисті. Насіння кулеподібне або овальне, за­лежно від сорту рослини білого, жов­то­го, зеленого, бурого або чорного забарв­лення. Цвіте у травні-червні. Пло­до­но­си­ть у вересні.

Формула квітки: Са₍₅₎ Со_1+2+(2) А₍₉₎₊₁ G_1.

Екологія і поширення. Батьківщина сої – Південно-Східна Азія (Китай). Осно­вні райо­ни вирощування – США, Китай, Бразилія. Культивується в Молдові, на пів­дні України.

Сировина. Плоди.

Дія. Протиатероскле­ро­тична, цукрознижуюча, ранозагоювальна.

Застосування. Плоди сої регулюють ліпід­ний обмін, знижують рівень цукру у крові, соєве борошно може зас­то­совува­тися в якості замін­ни­ка тваринного білка при алергії. Жирна олія з недозрілого насіння сої застосовується як засіб, що сприяє загоюванню ран і виразок. Одна тонна насіння сої дає 113 кг олії і 725 кг зне­жи­реного борошна. Вміст білка у насінні до 36%. Ботву сої використовують у сирому і сухому вигляді в якості корму для сіль­сь­ко­гос­по-дар­ських тварин. Із сої вироб­ляють харчові продукти (більше 100 найменувань): молоко, олію, кефір, вершки, сир, хліб для діабе­тиків, печиво, каву, шоколад та ін. Сою використовують у виробництві глі­церину, лаків, фарб, лі­но­леу­ма, пластмаси, клейонки тощо.

Термопсис ланцетовидний (Thermopsis lanceolata)

Морфологія. Багаторічна тра­в’я­нис­­та рос­лина. Кореневище довге, гіллясте. Стеб­­­ло прямостояче, гіллясте, з дріб­ни­ми бі­лу­ватими волосками, просте або роз­га­лу­­жене, трохи борозен­час­те, заввишки 15-40 см. Листки трійчасті (крім нижніх), черешкові, чергові, довгі, сірувато-зеленого кольору, листочки довгасті, широ­ко­обер­неноланцетні або видовжено-еліптичні, цілокраї, злегка загострені або тупі, гла­де­­нь­кі зверху і волохаті знизу, з двома ве­ликими яй­це­вид­но-ланцетними або дов­гас­тими прилист­ка­ми. Квітки двостатеві неправильні, в пазухах видовжено-яйце­видних верхівкових листків, зібрані кіль­цями, що утворюють негусту верхівкову китицю. Віночок 5-пелюстковий, ме­тели­ко­вий, жовтий. При­квітки довгасто-яйце­вид­ні. Ча­шеч­ка волохата. Плід – дов­гасто-лінійний біб. Насіння зелену­вато-чор­не, блискуче, ку­лясто-яйце­видне. Вся рос­ли­на отруй­на. Цвіте в червні-липні. Плоди достига­ють у серпні-вересні.

Формула квітки: Са₍₅₎ Со_1+2+(2) А₍₉₎₊₁ G_1.

Екологія і поширення. Термопсис ланцето­видний росте у степовій і лісо­сте­повій зонах Західного і Схід­ного Сибіру та Північного Казах­стану і в горах Тянь-Шаню в со­лонцюватих степах, по долинах річок і берегах озер та як бу­р'ян у посі­вах.

Сировина. Трава і стигле насіння.

Дія. Вдхарку­вальна.

Застосування. Особливо ефективним є застосування пре­паратів термопсису при хронічних трахеїтах, бронхітах і бронхо­пневмоніях та у випадку катараль­них явищ верхніх дихальних шля­хів і ротоглотки. Застосовують термопсис у вигляді порошку, настою, таблеток і сухого екс­тракту, виготовлених з його трави. У великих дозах препарати тер­моп­сису викликають блювання. Трава термопсису входить до складу таблеток від кашлю, а сухий екстракт – до складу сухої мікстури від кашлю для до­рос­лих. З насіння термопсису одержують алкалоїд цитизин, який збуджує диха­ль­ний центр і підвищує кровяний тиск при операціях, отруєннях, шокових станах, а та­кож полегшує відвикання від куріння.