4. Закон вартості та його функції

Економічний зміст закону вартості. Основні функції закону вартості

Економічний зміст закону вартості. З моменту виник­нення товарного виробництва до зародження капіталістич­ного ладу, тобто в епоху простого товарного виробництва, закон вартості існував протягом 5—7 тис. років. Він належить до загальних економічних законів і має багатий зміст.

Закон вартості виражає, по-перше, внутрішньо необхід­ні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуальним і суспільне

необхідним робочим часом. У такому аспекті закон вар­тості виступає _<у. вигляді закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із законом

вартості мінові пропозиції при обміні товарів регулюються суспільне необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників знижувати інди­відуальну вартість своїх товарів, що досягається шляхом поліпшення організації виробництва, впровадження нової техніки і т. д., закон вартості тим самим виступає рушій­ною силою розвитку продуктивних, сип. Про приблизне співвідношення індивідуального і суспільне необхідного робочого часу багато товаровиробників можуть довідатися ще до того, як вивезуть товар па ринок.

Другом рисою даного закону е обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості 8атрачеао1^йй_них суспільне необхідної пращ. У даному випадку він виглядає у вигляді закону у сфері обміну. Припустимо, що суспільне необхідний робочий час для виробництва пари взуття становить 5 год., а її суспільна вартість — 50 дол. Якщо ряд товаровиробників затратили на її виробництво 10 год., але змушені продавати свої товари по 50 дол., то вони будуть також прагнути до зниження індивідуальних затрат. У даному випадку закон вартості виконує свою роль рушійної сили розвитку вироб­ництва, але вже через сферу обміну.

Третьою його рисою виступає наявність сталих зв'язків при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Роль рушійної сили розвитку виробництва закон вартості у даному випадку виконує у нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва І обміну.

Четвертою важливою рисою закону вартості є наяв­ність сталого зв'язку між попитом і пропозицією.. Якщо їх Відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється не відповідно до кількості затраченого на них суцільно необхідного робочого часу. Так при недостатній наявності ринкову вартість завжди регулюють товари, вимірені за гірших умов, а при надлишковій кількості — виготовлені за найкращих умов. Конкретизацією даної риси служить взаємозв'язок між кількістю й якістю і, затраченої на виробництво певного товаро-потребою. Якщо кількість праці відповідає останньої, то товар продається за його вартістю. Тим самим закон вартості стяжійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.

3 вартості, по-п'яте, виражає внутрішньо необхідність між працею виробника товарів у минулому (суспільно необхідним робочим часом у момент їх безпосе­реднього виробництва) і теперішніми умовами виробни­цтва. Тому вартість товарів зумовлюється не тим робочим часом, який витрачено на їх виробництво, а тим, який витрачено на їх відтворення.

По-шосте, даний закон виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і ціна мд товарів. Тому «заков вартості керує рухом цін так, що зменшення або збільшен­ня робочого часу, необхідного для виробництва, змушує ціни виробництва знижуватися або підвищуватися» (ЗО).

Однак ціноутворення не на всі товари регулюється законом вартості. У сучасній планомірно-ринковій еконо­міці розширюється коло об'єктів, в основі ціни яких лежать ' капіталізація доходів (необроблена земля, цінні папери і т. д.). Капіталізація доходів — це визначення ціни певно­го об'єкта купівлі-продажу на основі доходу, що приносить цей об'єкт. Крім того, існує ціноутворення, при якому ціна визначається лише співвідношенням попиту та пропозиції (товари мистецтва та ін.).

З урахуванням викладеного закон вартості можна ви­значити як внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв'язок між суспільне необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням його відтворення) і цінами товарів за. умов, відносної відповідності попиту та пропозиції, У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів між вироб­никами відповідно до суспільне необхідних затрат на їх виготовлення,

У класичному вигляді (коли ціни товарів коливаються навколо вартості) цеп закон діяв лише за умов простого товарного виробництва. В епоху домонополістичного капі­талізму з перетворенням вартості товарів у ціни вироб­ництва дія закону вартості відбувається у формі коливан­ня цін навколо цін виробництва. Внаслідок виконання законом вартості ряду функцій він виступає: І) стихійним регуляторам товарного виробництва (простого, капіталі­стичного), але не відокремлено, а у поєднанні з іншими економічними законами (відповідності виробничих відно­син рівню і характеру розвитку продуктивних сил, зрос­танню продуктивності пращ тощо — у період існування товарного виробництва; законом додаткової вартості, середньої норми прибутку та ін.— у період розвитку капі­талістичного товарного виробництва); 2) рушійною силою стихійного розвитку продуктивних сил; 3) основою диференціації товаровиробників.

При товарній формі виробництва товаровиробники постійно змушені вдосконалювати виробництво, поліпшувати організацію, впроваджувати нову техніку, технологію, по­ліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, знижувати індивідуальні витрати виробництва. Хто не робить цього, може швидко збанкрутувати; тому при товарній формі організації суспільного виробництва знач­но прискорюється прогрес у розвитку продуктивних сил.

Водночас постійне коливання цін, |міни у ринковій кон'юнктурі призводять до розорення і витіснення з ринку маса дрібних виробників. За сучасних умов цей процес зачіпає дрібні, середні та крупні фірми. Поступово посилю­ється їх майнова диференціація.

У кожній су спільно-економічній формації існує об'єк­тивна необхідність розподілу праці, засобів виробництва у певних пропорціях між галузями і видами діяльності. У натуральному господарстві такий розподіл відбувається свідомо лише всередині окремих господарських одиниць (феодального маєтку та ін.). Нерозвинутість суспільного поділу праці, відсутність економічних зв'язків між госпо­дарськими одиницями робить зайвим механізм координації і їх виробничої діяльності з одного центру.

За умов панування товарної форми організації суспіль­ного виробництва, збільшення масштабів підприємств .та­кий розподіл необхідний як всередині господарської одини­ці (на мікрорівні), так і у масштабах галузі і всієї економі­ки (на макрорівні). Це зумовлює необхідність узгодження .економічної діяльності суб'єктів господарювання. Таке ре­гулювання господарської діяльності здійснюється нині за допомогою дії закону вартості різними суб'єктами господа­рювання — окремими підприємцями, державою та наднаціо­нальними органами. Але якщо дія першого фактора відбу­вається стихійно, то .. інших — свідомо, цілеспрямовано, планомірно.

Механізм дії закону вартості базується на відхиленні ранкових цін від вартості під впливом попиту та пропозиції. Таке відхилення сигналізує товаровиробникам, в якому напрямі слід змінити розподіл ресурсів між різни­ми галузями виробництва. Якщо певного товару виробля­ється менше, ніж потрібно для задоволення суспільної потреби, попит перевищує пропозицію, ціна на товари зростає, що, у свою чергу, стимулює розширення його виробництва, притягує ресурси з інших галузей економіки. Якщо даного товару вироблено більше, ніж потрібно, то пропозиція перевищить попит, і ціна знизиться. Це приведе до падіння доходів і навіть до розорення частини виробни­ків, що виробляють даний товар. Вони поповнять ринок

праці, а виробничі ресурси переміщатимуться в інші галу­зі. Такий ринковий механізм регулювання пропорцій ви­робництва. Але цей механізм в дуже недосконалим, оскіль­ки сигналізує виробникам про необхідні зміни пропорцій у розподілі ресурсів між галузями лише після того, як виникли диспропорції. Тому розвинута економіка потребує свідомого, планомірного регулювання з боку держави та інших суб'єктів господарювання.