5.Причини виникнення та суть іфляції.

Явище інфляції відоме давно, приблизно з IV — III ст. до н. е., або з моменту, коли грошовим товаром у світі утверджувалося срібло. У найбільш загальному розумінні інфляція означає знецінювання грошей у результаті перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних

У докапіталістичну епоху знецінювання грошей відбу­валося в результаті втрати довіри до монет, в яких при фарбуванні закладалося менше металу \порівняно з офіцій­но встановленою кількістю), або внаслідок зниження вар­тості виробництва золота. Ллє така інфляція мала обмеже­ний характер.

На нижчій стадії розвитку капіталізму, тобто у період домонополістичного капіталізму (з початку XVI ст. до останньої третини XIX ст.), інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи. У цей період держава могла вдатися до надмірної емісії паперових грошей і припинити їхній обмін на золото. Так протягом XIX ст. мала місце два періоди загального підвищення цін: 1) у перші два десяти­річчя під впливом наполеонівських війн і 2) у 50:—70-ті роки під час Кримської, франко-пруської та Громадянської

війни у СШЛ. Після воєн рівень цін знижувався, тому наприкінці XIX ет. вони були на такому рівні, як і на початку століття. В інших ситуаціях панування золотого стандарту, тобто вільного обміну банкнот на золото, вар­тість перших не відхилялася від купівельної спроможності золота.

, На вищій стадії розвитку капіталізму, яка бере свій початок на рубежі XIX — XX ст., інфляція набула постій­ного та загального характеру, охопившу майже всі розви­нуті країни. При цьому її темпи були високими, а у деяких країнах навіть стрімкими. Крім того, інфляція після 1914 р. відбувалася за умов відсутності в обігу золотих монет, а згодом і нерозмінності банкнот на золото (після кризи 1929—1933 рр.), у результаті чого замість золотих цін встановлюються паперові грошові ціни.

У розвинутих країнах Заходу основними причинами інфляції є, по-перше, монополістичні тенденції в економіці та панування монополій (суть цих процесів буде розкрито у наступній темі); по-друге, крах золотого стандарту; по-третє, надмірне зростання державного дефіциту і дер­жавного боргу, зумовленого різким розширенням непро­дуктивного державного споживання, насамперед військовими витратами. Як уже зазначалося, за умов панування моно­полій виразно виявляється тенденція до загального підви­щення цін, які навіть під час економічних криз або знижу­ються дуже мало, а в окремі періоди навіть зростають. Це посилює невідповідність між грошовою та товарною масою. Така ситуація поглиблюється відсутністю обміну банкнот на золото. Щодо розширення непродуктивного державного споживання, то у США, наприклад, військові витрати за 1938—1990 рр. зросли з 1 млрд. до 300 млрд. дол., або близько 40 тис. дол. на кожного працівника.

Іншими причинами інфляційних процесів у цих країнах є також розвиток диспропорцій у народному господарстві, кризові явища у валютно-фінансовій системі та ін.

Деякі з цих причин пояснюють розвиток інфляції у країнах колишнього СРСР, у тому числі в_ Україні. Проте, на відміну від відкритої інфляції у розвинутих країнах Заходу, вона мала в СРСР до кінця 80-х років прихований характер. Це означає, що за умов збереження гострого дефіциту товарів і послуг за них треба було часто перепла­чувати торговельній мафії або на додаток до ціни надавати інші послуги.

Глобальною, але внаслідок цього надто абстрактною (оскільки вона зумовлює ряд інших деформацій, вад. економічної системи) причиною інфляції в тотальне одер-мережі, у кооперативних банках. Отже, основну частину грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, які мають таку ж купівельну спроможність, як і банківські рахунки. Грошова маса у розвинутих країнах формується у наш час на основі кредитів. Це означає, що банківська система, надаючи кредит підприємствам/організаціям, ок­ремим особам, тим самим збільшує грошову масу, оскільки в обіг при цьому надходить додаткова кількість загальної купівельної сили.

Зростання швидкості обігу грошей зумовлене також активним втручанням держави у процес відтворення капі­талу, зростанням одержавлення кредитно-фінансової сфе­ри і розвитком кредитної системи, вдосконаленням безго­тівкових платежів. Так, якщо на початку 20-х років резерв­ним банкам було потрібно 8 днів для виконання взаємних розрахунків, то у наш .час — лише 2 дні. Швидкість обігу грошей зростає завдяки широкому впровадженню чеків. Так депозитно-чекові операції обслуговують зараз при­близно 90 % усік грошових платежів у США, а кожен чек у середньому 10 разів переходить з рук у руки. Факторами прискорення обігу грошей виступають розвиток функцій комерційного банківського кредиту; збільшення поточного споживчого кредиту та ін.