Гроші. Товарно-грошові відносини.

1.Виникнення і розвиток грошових відносин.

2.Суть грошей. Еволюція і типи грошей.

3.Функції грошей.

4. Грошовий обіг і його закони.

5.Суть, причини,види і соціально-економічні наслідки інфляції.

ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМ ВАРТОСТІ І СУТЬ ГРОШЕЙ

Еволюція форм вартості. Грошова форма вар­тості і суть грошей. Функції грошей. Еволюція грошей у XX ст.

Еволюція форм вартості. Як уже зазначалося, вар­тість — це внутрішня властивість товару, а її зовнішнім проявом. виступає мінова вартість. Це означає, що абст­рактна праця (як зміст; субстанція вартості) виражається не безпосередньо в одиницях робочого часу, а опосередко­вано — через обмів товарів у формі мінової вартості. Остання є вираженням вартості одного товару в іншому.

Засобом вираження вартості всіх інших товарів за умов розвинутого товарного виробництва е гроші, або грошова форма вартості, .уперше глибокий науковий ана­ліз цього, процесу зробив К, Маркс,

Проста форма вартості. Обмін продуктами, як уже зазначалося, виник ще в первісному суспільстві. Він мав ??,!?.^одичи.™ ^1саР_2КЕЄР- Наприклад, одна община могла об­мінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утво­рився в іншої общини. Таки обмін може бути виражений формулою: 1 туша тварини=200 одиниць риби. Ця форма була не лише найпростішою, що виражала відносини між двома товаровиробниками, а Й випадковою оскільки обмін тут ще не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти І в якій пропорції обмінювалися.

У цій формулі вартість туші тварини виражена у рибі, тобто другий товар є засобом, вираження вартості першого. Перший товар відігравав активну роль, тобто виражав свою вартість певною кількістю споживної вартості друго­го і перебував у відносній формі вартості, бо його вартість співвідносилася з вартістю іншого товару. Другий товар відігравав пасивну роль, оскільки він не виражав свою вартість і був лише засобом для вираження вартості іншого товару. Тому він перебував в еквівалентній формі вартості, тобто протистояв першому товару у вигляді рівної вартості, або еквіваленту. Якщо обмін розглядати з погляду общини, яка здобула надлишок риби, то еквіва­лентом стане туша тварини.

Умовою прирівнювання цих товарів один до одного є те, що, По-перше, вони містять у собі рівну кількість затраченої абстрактної праці, по-друге, у їх створенні брали участь різні види конкретної праці. Відносна_форма вартості виражав якісну однорідність товарів, що обміню­ються, тобто те, що вони є продуктами загальнолюдської, праці. Крім того, вона має кількісну визначеність, обміню­ючись на інший товар відповідно до кількості затраченої праці. Оскільки споживна вартість товару-еквівалента по­трібна для вираження вартості їхнього товару, тобто вико­нує певну суспільну функцію, то еквівалентна форма вартості має такі основні властивості: 1) споживна вар­тість товару еквівалента виступає формою вираження своєї протилежності —вартості; 2} конкретна праця, вті­лена у товарі еквіваленті, є формою вираження аб­страктної праці; 3) приватна праця, що міститься у това­рі-еквіваленті, виступає як безпосередньо суспільна праця. У товарі-еквіваленті споживна вартість подвоюється у то­му розумінні, що, з одного боку, як продукт конкретної праці він має особливу споживну вартість (у розглянутому прикладі риба є предметом харчування), з другого — у його споживній вартості виражається вартість іншого товару. Отже у простій формі вартості у зародковому вигляді відбувається" розпад усього товарного світу на "два" полюси: на одному "товар," що перебуває у відносній формі вартості, виступає у" вигляді вартості, на другому — ^т°5_^ар> що перебуває в еквівалентній формі вартості, виступає у вигляді споживної вартості. Внутрішні суперечності то­вару (між споживною вартістю і вартістю, конкретною й абстрактною працею) знаходять зовнішні форми прояву у суперечності між двома товарами. Товар у відносній формі вартості виступає як споживна вартість, продукт конкретної, приватної праці, а товар в еквівалентній формі вартості виступає як вартість абстрактна, продукт сус­пільної праці. Уже у простій формі вартості в зародку існують гроші.

Розгорнута форма вартості. У процесі розвитку вироб­ництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, яке супроводжувалося зростанням її продуктивності та виникненням додаткового продукту. Першим таким круп­ним поділом праці, як уже зазначалося, було виділення тваринницьких і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м'ясо, шерсть і т. д.) уже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки землеробської продукції За цих умов тварини, систематично обмінюючись на інші товари, набувають переважно відносної форми вартості, а Інші товари (хліб, овочі та ін.) виступають у ролі еквівалентів. Кожен з них почав виконувати роль не випадкового, а особливого екві­валента, до якого прирівнюються тварини. Так проста форма вартості перетворюється на повну, або розгорнуту. Вона виражається формулою:

=2 мішкам зерна і туша тварини=1 сокирі

=5 м полотна та ін.

У результаті регулярного обміну мінові пропорції набу­вали більш стійкого характеру, наближалися до затрат праці. Але оскільки товар безпосередньо обмінюється на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розкладом первісного ладу поступиться місцем індивіду­альному обміну, останній наштовхуватиметься на певні обмеження. Так власник шкури тварини міг придбати зерно лише у тому випадку, якщо вона не була йому необхідна. Тому обмін одного товару на інший нерідко був неможливий, вартість кожного товару не набувала кінце­вого, загальноприйнятого вираження. Для цього був потріб­ний товар, який мав би споживну вартість для всіх членів суспільства. У складностях безпосереднього товарообміну знаходили свій зовнішній вияв внутрішні суперечності товару і товарного виробництва між споживною вартістю і вартістю, конкретною й абстрактною працею.

За умов розпаду колишнього СРСР, розриву колишніх економічних зв'язків між підприємствами, республіками, зростаючого знецінення карбованця тощо почав поширюва­тися натуральний обмів, що найбільше відповідає розгор­нутій формі вартості.

Загальна форма вартості. Розвиток виробництва, по­глиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмі­нюваних продуктів привели до стихійного виділення това­ру, на який обмінювалися всі інші товари. Цей обмін здійснювався не лише для того, щоб придбати даний товар для власного споживання, а й для того, щоб обмінювати його на всі Інші товари. Із зміцненням такого становища всі товари, які виробляються, починають виражати свою вартість в єдиному товарі, який внаслідок цього перетво­рюється на., загальний еквівалент, тобто має властивість загальної обмінюваності. Закономірний характер його по­яви зумовлений тим, що обмін перетворився на постійну життєву потребу. Розгорнута форма вартості перетворю­ється у загальну: \

2 мішки зерна

1 сокира =1 туші тварини

5 м полотна та ін.

Тут багатьом товарам у відносній формі вартості протистоїть один загальний еквівалент, споживній вар­тості якого виражають вартість всі інші товари. Абстракт­на, суспільна праця, що міститься у всіх товарах, виража­ється в одному і тому самому виді конкретної приватної праці.

У цілому необхідність загального еквівалента зумовле­на тим, що на певному етапі розвитку продуктивних сил, коли обмін стає, регулярним явищем і визначає умови життя певної частини виробників, розширення масштабів товарного виробництва загострює внутрішні суперечності товару, які розв'язуються через появу грошей. На цьому етапі розвитку виробництва й обміну роль загального еквівалента ще не була закріплена за певним товаром. на різних етапах історичного розвитку, у різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виковували най­різноманітніші товари. Це переважно були продукти масо­вого виробництва, що відігравали вирішальну роль в еконо­міці цих народів. Наприклад* У -ст^«юдаднІ£ЛфекІв,л»ДЬ загального еквівалента виконувала худоба; хутро і шкі­ра — у скандинавських народів, чай — у Монголії, сіль — у Судані й Абіссінії. На Русі тривалий час функцію загального еквівалента виконували хутра родини куниць: хутро куниці називали куною, хутро соболя — ногатою, а горностая — резаною.