Різноманітність квіток

Взаєморозташування частин квітки. У більшості рослин елементи квітки роз­та­­шовані кільцями. Нази­вають та­кі квітки циклічними, або коловими. Кількість кіл звичайно не перевищує п'яти, що ж до числа елементів в кожному колі, то, залежно від виду, вона може варіювати від одного до тридця­ти. У п'ятиколових квітках, нап­риклад, у лі­лійних, два кола склада­ють члени оцвітини, два кола – андроцей і одне – гінецей; в чотириколових квітках зменшення кілець відбувається здебільшого за раху­нок одного кола андроцею (в пасльонових); триколові двостатеві квітки мають одне коло оцвітини, одне – тичинок і одне – гінецею. Дальше зменшення кілець бу­ває в одностатевих квітках; з одно­го кола складаються голі квітки вербових, осо­ко­вих.

Квітки з спіральним розташуванням елементів зустрічаються в деяких предс­тав­ників родини магнолієвих і жов­те­це­вих, зокрема, в горицвіту й купальниці. Нази­ва­ються такі квітки ациклічними, або спіральними. Зрідка можна також знайти квітки, в яких оцвітина роз­ташована колами, а тичинки й маточки – по спіралі. Такі квітки на­зиваються гемі­цик­лічними, або напівколовими, наприклад, у жовтеців, калюжниці, магнолії.

Зростання членів квітки. Члени квітки можуть бути вільними або тією чи ін­шою мірою між собою зростатися. Зрос­­тання бувають як тангентальні, тобто чле­нів одного кола, так і радіальні – членів су­сідніх кіл, наприклад, тичинок з пелюст­ками віночка, тичинок з плодолистками тощо. В тангентальному напрямку часто зроста­ються між собою чашолистики, плодолистики і пелюстки. Зростання членів квітки буває здебільшого не повне, а лише в нижній частині. Суцільне зростання в ниж­ній частині всіх кіл спостерігається у квіток з нижньою зав'язю, наприклад, у яблу­ні, груші.

Симетрія квітки. Квітки називають правильними, або актиноморфними, якщо вздовж їх можна провести кілька осей симетрії, наприклад, в яблуні, вишні, кон­валії, льону. Коли можна провести лише одну вісь симетрії, то такі квіт­ки називають неправильними, або зигоморфними, як у глухої кропиви, ротиків, фіалки. Асимет­рич­ними називають квіт­ки, в яких не можна провести жодної осі симетрії – в орхідеї, канни.

Квітки одностатеві і двостатеві. Квітки, до складу яких входять тичинки і ма­точ­ки, називають двостатевими, а якщо лише одні тичинки або одні маточки – одно­­статевими. Більшість рослин мають двостатеві квітки, але поширені й одно­ста­теві. Квітки одностатеві виникають з двостатевих, про що свідчить наявність у де­я­ких з них редукованих часток органів іншої статі. Одностатеві тичинкові квітки ана­логічні чоловічим, маточ­кові – жіночим.

Одностатеві тичинкові і маточкові квітки можуть бу­ти розташовані на одній рос­лині або на різних. У першому ви­падку рослини називають однодомними, в другому – дводомними. Однодомними рослинами є дуб, береза, ліщина, бук, кукурудза, гар­буз, більшість осок; дводомними – верба, тополя, коноплі, клен ясене­листий, деякі ви­ди осоки, кро­пиви тощо.

Зустрічаються зрідка рослини, в яких поряд з одностатевими квітками є й дво­ста­теві, наприклад, у динь, гречки, ясеня. Називають такі рослини багатодомними, або по­лігам­ними.