Гінецей

Він займає в квітці центральну частину. Складається гінецей з пло­долистків, або карпел, які розташовуються окре­­мо або зростаються між собою, утворюючи замкну­ті форми – маточки. У більшості рослин маточки мають гле­ко­подібну форму. Основні її частини – зав'язь, приймочка і стовпчик.

Зав’язь. Нижня, розширена час­тина маточки, називається зав'яззю. На внутріш­ніх стін­ках зав'язі розташовані насін­ні зачатки, всередині яких міститься багато­клітинна тканина – нуцелус. За формою зав'язі бувають кулясті, ова­ль­ні, грушовидні, з рівною або реб­ристою поверхнею тощо. Зав’язь у маточки буває: верхньою, якщо при­кріп­­лю­ється до квітколожа тільки своєю основою, а вся її інша частина вільна (картопля, помідори); нижньою, якщо вона занурена в квітколоже, з яким зроста­єть­ся (огірок, гарбуз); напівнижньою, якщо верхня її частина вільна, а нижня зроста­ється з квітко­ложем (бузина, ломикамінь).

Приймочка. Верхня, також дещо розширена частина маточки, називається прий­моч­кою. Функ­ція приймочки – уловлювання пилку і створен­ня середовища для про­ростання його. Форма її може бути найрізно­манітнішою, поверхня часто липка, не­рівна, вкри­та со­сочками, волоска­ми для кращого затримання пилку. Приймочка міс­титься звер­ху на стовпчику або зрідка, як у маку, безпосередньо на зав'язі. Тоді її на­зивають сидячою.

Стовпчик. Середня звужена циліндрична частина маточки між зав'яззю і прий­моч­­кою нази­ва­ється стовпчиком. Довжина стовпчика різна, залежно від загального плану будови квітки. Здебіль­шого розміри його не перевищують одного сантиметра, але в куку­руд­зи, наприклад, він досягає 15-20 см.

При нерівномірному розростанні зав'язі стовпчик може відходити збоку або від основи, як у деяких предс­тав­ни-ків родини розоцвітих, губоцвітих і шорстколистих. Стовпчик виносить приймочки в положення, зручне для влов­лю­ван­­ня пилку, а та­кож для проведення в зав'язь пилкових трубок.

Залежно від будови провідникового каналу розрізняють три типи стовпчиків: відкритий – з каналом, вкритим прос­тою епідермаль­ною тканиною, напівзакритий – з каналом, висланим залозистими клітинами провідникової тка­нини, і закритий – з каналом, повністю виповненим провідниковою тканиною. Відкриті стовпчики зу­с­трі­­ча­ю­ться переважно серед однодольних і в деяких родинах дводоль­них, наприк­лад, у вересових, макових, бобових; напівзакриті і закриті поширені серед дводоль­них.

Типи гінецею. Маточка, яка складається з одного плодолистка, називається про­стою. У простої маточки ут­во­рюється черевний шов, по якому пізніше в плодів часто відбуває­ться їх розкри­вання. На проти­лежному до черевного шва боці прохо­дить головна жилка, яку іноді називають спинним швом. Якщо маточка одна і утво­рена одним пло­до­лист­ком, гінецей називається монокарпним (вишня, абрикос, со­кирки).

Сукуп­ність кількох простих маточок у квітці утворює апокарпний гінецей. Апо­карпний гінецей поширений зде­більшого в рослин, які стоять на низькому рівні фі­ло­генезу – в магнолієвих, жовтецевих, бобо­вих, бага­тьох ро­зо­цвітих тощо.

Більшість рослин мають ценокарпний гінецей – в квітці одна маточка, що виник­ла з кількох плодолистків (ци­бу­ля, дика редька). Ценокарпний гінецей може бути на­с­­­тупним: синкарпний гінецей – плодолистки в ценокарпних мато­чок можуть зрос­татися, доходячи краями до центра зав’язі (в тютюну, маку); лізикарпний гінецей – радіальні пере­го­род­ки розчиняються (у первоцвітих, гречкових, деяких гвоздичних); паракарпний гінецей – плодолистки зростаються краями, ли­шаючи центральну час­тину порожнистою (у злакових, вербових, фіалок, агрусу, смородини, складно­цві­тих).