Андроцей

Сукупність тичинок називають андроцеєм. Кількість тичинок у­ квіт­ці може ва­ріювати від однієї до багатьох. У бі­ль­шості видів рослин чис­ло тичинок квітки фік­соване, тобто є постійним для того чи іншого виду, але в деяких воно не визна­чене. Невизначена кількість тичинок у квітці властива більш давнім рослинам з ро­ди­ни магнолієвих, лата­т­тє­вих, жов­тецевих. У цих рослин тичинки розташовані на квітко­ложі спірально.

Типи андроцею. У рослин з постійною кількістю тичинок у квітці розташування їх, як правило, кільцеве. Буває одне або два і зрідка більше двох кілець. Андроцей з одного кола тичинок називають гаплостемонним, з двох кіл – диплостемонним, з трьох і більше кіл – полістемонним. Полістемонний андроцей зустрічається здебіль­шо­го в рослин, які філогенетично стоять на низькому ступені розвитку (родини лав­рові, розові).

При зростанні всіх тичинок андроцей називають однобратнім, як у кислиці, амор­фи, лимона, зіноваті. Коли у тру­­бочку зростається частина тичи­нок, а деякі за­ли­шаються вільними, тоді андроцей називають двобратнім. У біль­шості бобових – горо­ху, конюшини, квасолі, чини й інших – у трубочку зростається дев'ять тичинок, а одна ві­льна, тобто андроцей двобратній. В деяких рослин, наприклад, у родині ли­пових, ти­чинки зростаються по кілька в окремі пучки, такий андроцей називається багатобратнім.

Ти­чинки часто виростають неод­накові – одні довші, інші ко­ротші. Андроцей нази­вається двосильним, коли дві ти­чин­ки довгі, а дві інші короткі, як у губоцвітих, або чотирисильним, коли чотири довгі, а дві короткі, як у хрес­то­цвітих.

У тичинках розрізняють три частини – тичинкову нитку, в'язальце і пиляк.

Тичинкова нитка звичайно довга, циліндрична, рідше – роз­ширена і сплющена у вигляді стьожки. При основі її утворюються іноді вирости, волоски, шпорки або інші придатки, наприклад у рясту, цибулі. Зустрічаються тичинки з нерозвиненими нитками, як у магнолії, фіалок, тоді їх називають сидячими. Тичинкові нитки склада­ються з парен­хім­них клітин і одного провідного пучка. Поверхня вкрита кір­ко­ю з продихами.

В'язальце являє собою пластинку, прикріплену до верхівки тичин­кової нитки. Воно має різну форму: вузьку або розширену (у барвінку, анемони), розростається на зразок коромисла (в шавлії), витягується над пиляками (у копит­няка) тощо. Якщо в'язальце зростається з ти­чинковою ниткою на значній площі, тоді пиляки нерухомі. Коли ж ти­чин­ко­ва нитка зростається лише однією точкою, пиляк може від вітру ко­ливатися, як, наприклад, у злаків, лілії, мучниці. Коливання пи­ляків сприяє роз­сі­ван­ню пилку у вітрозапильних рослин. В'язальце прикріплюється до нитки при осно­­ві або на тій чи іншій відстані від неї; у висячих пиляків воно посередині.

Пиляк. З боків в'язальця утворюються два мішкоподібні вирости пиляка. У біль­шості рослин вони всередині роз­ді­лені вздовж на два гнізда, тобто всіх гнізд у пиля­ку, як правило, чотири. Проте зрідка зустрічаю­ться пиляки з мен­шою або більшою кількістю гнізд: так у китяток два гнізда, у лавра – вісім, в омели, цирцеї, деяких ми­мозових – до 20-60. Менша кількість гнізд в пиляка виникає внаслідок того, що гніз­да зливаються, як в орхідних, або тому, що пиляки галузяться, як у маль­вових.

Тичинки можуть галузитись у верхній частині, як у рицини, чи до самої основи, як у берези, ліщини. В інших рос­лин спостерігається зво­ротний процес – зростання ті­єю чи іншою частиною: нитками – в бобо­вих, пиляками – у склад­ноцвітих, нит­ка­ми і пиляками – в гарбузових. У мальвових пиляки розщеплені, а тичинкові нитки зрослися в трубоч­ку.

Нижньою частиною тичинки часто зростаються з оцвітиною і після цвітіння ра­зом з нею опадають, як у пас­льо­нових, губоцвітих. В орхід­них тичинки зростаються із стовпчиком маточки, утворюючи так званий гіностегій. Час­ти­на тичинок можуть ли­шитися недорозвиненими і ставати без­плідними. Називають такі тичинки стамі­но­діями.

Головна роль тичинок – утворення пилку для запилення маточок, але в деяких рослин, як, наприклад, у рутвиці, справ­жніх акацій, вони одночасно замінюють функ­цію віночка, приваблюючи комах яскравим жовтим забарвленням на зеленому фоні квітки.