Чашечка

Складові частки її – чашолистки – являють собою плоскі вирости на квітколожі з розширеною основою і звуже­ною верхівкою. Зовні вони нерідко вкриті волосками або залозками, які посилюють функцію за­хисту. До розпускання квітки чашолистки розташовані в ній певним способом, характерним для тих чи інших видів, подібно до листко­скла-дання в бруньці.

Розкривання квітки починається з чашечки. У деяких рослин чашо­листки роз­кри­тої квітки можуть знову закри­ва­тися в певні години або при зміні погоди. З роз­криванням квітки чашечка може зразу опадати, як у маку, але у пере­важ­ної біль­шості рослин вона залишається до кінця цвітіння і опадає разом із віночком. Часто чашечка залишається при плодах – у яблуні, груші, змінюючи іноді забарвлення і роз­ростаю­чись, або перетворюється при цьому на при­дат­ки, які сприяють розпо­всюд­женню плодів – гачки в череди, волосистий чубок у кульбаби й інших склад­но­цвітих.

За своєю будовою чашечка буває правильною, якщо вздовж неї можна провести кілька осей симетрії, і неп­ра­ви­ль­ною – при одній осі симетрії.

При основі чашечки в деяких рослин розвиваються прилистки (у суниці, перста­чів) або приквітки – в калачиків, садової мальви. Зростаючись між собою, вони утво­рюють так звану зовнішню чашечку, або підчашу.

Зустрічаються зрідка рослини, в яких чашечка великих розмірів і забарвленням нагадує віночок, відрізняючись ли­ше формою і розта­шуванням, як у фуксії й орли­ків. У цих випадках вона виконує функцію сигналізатора при за­пи­лен­­ні комахами. У купальниці і чемерника ча­шечка заміщає віночок, що перетворюється на нектар­ни­ки. У деяких родинах чашечки недорозвинені. В бальзаміну з п'яти чашолистків роз­ростається лише один, набуваючи форми шпор­ки, у винограду всі чашолистки ду­же дрібні і мають вигляд зубчиків на краях квітколожа. Недорозвинені також ча­шеч­ки у валеріани, більшості зонтичних, дея­ких складноцвітих тощо.

Віночок

Це найбільш помітна і різноманітна за кольором та формою час­тина квітки. Віно­чок утворює внутрішнє коло оцвітини і складається з листкоподібних пелюсток ві­ль­них або зрослих між собою. У вільнопелюсткових віночків іноді роз­різняють ніг­тик – нижню звужену і витягнуту частину – та пластинку – верхню розширену час­тину. У зросло­пелюсткових віночків основу називають трубочкою, а верхню, яка зви­­­чайно відгор­нута назовні і може бути не­зрослою, – відгином. Місце переходу трубочки у відгин називається зівом. Пелюстки можуть зростатися не лише між со­бою, але й з чашечкою.

Та або інша частина ві­ночка може розростатися у ви­гляді шпорки, як у льонку, польових сокирок, орликів, або у вигляді капюшона, як у аконіту.

На поверхні пелюсток ут­ворюються іноді лусочки у ви­гляді язичків, бахромки, скла­док, сосочків, які надають віночку бархатистості, наприк­лад, у чорнобривців, а при ве­ликому розростанні, як у миль­нянки, утворюють коронку. У нарцису так зва­ний привіночок у вигляді великої коронки виник внаслідок зростання язичків зов­ніш­нього кола оцві­ти­ни з внутрішнім колом.

Пелюстки віночка не зав­жди суцільні, краї їх можуть бути розчленовані на зуб­чики, як у гвоз­дики; на глибокі лопаті – у зірочника, або розсічені на бахромчасті час­т­ки – в резеди.

Різне забарвлення віночка – фіолетове, синє, блакитне, рожеве, чер­воне – обу­мов­лене здебільшого пігментами ан­то­ціанами, розчиненими в клітинному соку; жов­ті кольори – антохлорами. Зрідка забарвлення віночкам надають хромопласти. Чорні кольори віночків насправді є згу­щені фіолетові або темно-червоні. Білі віноч­ки безпігментні, у них в міжклітинних проміжках пелюсток містяться міхурці повіт­ря, які відбивають всі видимі світлові промені сонячного спектра. Колір віночка в час цвітіння може змінюватися з червоного і рожевого на синій, як у медунки, си­ня­­ка, воловика, або з жовтого на рожевий – в бавовнику.

Залежно від типу симетрії віночок, як і інші частини квітки, буває актино­мор­фним, або правильним, та зиго­морф­ним, або неправильним. Зрідка зустрічаються ві­ноч­ки й асиметричні, на­приклад, у валеріани, канни. Не завжди симет­рія віночка збі­гається із симетрією всієї квітки, наприклад, у картоплі віночок актиноморфний, але квітка в цілому зи­го­морфна, бо маточка має лише одну вісь симетрії.

В одному суцвітті можуть бути квітки й актиноморфні, й зигоморф­ні. Наприк­лад, у соняшника, ромашки й бага­ть­ох інших складноцвітих середні квітки кошика правильні, а крайові неправильні. Якщо в суцвіт­ті всі квітки зиго­морф­ні і лише одна на центральній осі має актино­морфний віночок, то називають його пелоричним. Пе­ло­ричні ві­ночки зустрічаються в льонка, шавлії та деяких інших.

Роль віночка зводиться здебільшого до приваблення комах у час цвітіння пере­хрес­нозапильних рослин. Крім то­го, поряд з чашечкою, віночок виконує функцію захисту внутрішніх основних частин квітки. Після цвітіння віночок відмирає, але зрід­ка, як наприклад у винограду, він опадає вже на початку цвітіння.