25

Практичне заняття №5 Тема: Зовнішня і внутрішня будова листка Теоретичні питання:

1. Визначення листка як органа. Частини листка, їхні функції.

2. Морфологія листкової пластинки: листки прості та складні, типи жилкування, різноманітність простих і складних листків.

3. Листкорозміщення. Листкова мозаїка. Формації листків – низові, серединні, верхівкові. Гетеро­філія і анізофілія.

4. Анатомічна будова листка дводольних рослин: покривна тканина, хлоренхіма, провідна система, опорні структури.

5. Мікроскопічна структура листків однодольних (злаків). Анатомічна будова листків хвойних.

6. Вплив екологічних факторів на анатомічну структуру листків рослин різних умов зростання.

7. Тривалість життя листків.

8. Метаморфози листка.

Зміст теми: загальні морфологічні особливості листка

Листок є частиною пагона, його бічним виростом, який виконує функції фото­синтезу, дихання і транспірації. Крім цього, в листку нерідко від­кладаються запасні поживні речовини. Листок може також слугувати органом ве­ге­та­тивного розмно­ження, захисту тощо. Різноманітність функцій обумовлює ве­лику пластичність цьо­го органа як у фор­мі, так і у внутрішній бу­дові.

Морфологічно ти­повий листок характе­ризується дорзовентральною будовою і об­­ме­женим ростом. Про­те в дея­ких рослин ли­сток може рости три­валий час, нап­рик­лад, у сосни кілька років, а в африканської рос­лини вельвічії – впро­довж кількох десяти­річ. Це ж стосується і будови – в деяких сит­ників, городньої цибу­лі листки не плоскі, а циліндричні.

Частини листків. У будові листків здебільшого можна ви­явити три морфологіч­но відособлені частини: черешок, піхву і пластинку. Якщо че­решок відсутній, то такі листки називають сидячими.

Черешок має звужену, близьку до циліндричної, форму. Нижній бік черешка ок­руг­лий, а верхній може бути плоский, жолобчастий і рідше овальний. У деяких рослин, наприклад, у тополі черешки сплю­щені. Міститься черешок між пластин­кою і стеблом. За допомогою че­решка пластинка може змінювати своє положення в просторі, орієнту­ючись на світло. Черешок виконує також роль механічного буфера – послаблює удари по пластинці вітру, дощу, граду тощо.

Нижня частина листка, якою він прикріплюється до вузла, у бага­тьох рослин роз­ши­рена, утворюючи піхву, що охоплює якоюсь мірою стебло. Особливо розвинена піхва в односім'ядольних рослин – злаків, осок, орхідних, а з дво­-до­льних – у зонтич­них. У сидячих листків піхва переходить безпосередньо в пластинку. Піхва слугує захистом для па­зушних бруньок, а в злаків також для вставної меристеми, що міститься безпосередньо над вузлами стебла. У зон­тич­них піхва утворює при основі здуття, так званий несправжній розтруб. У багатьох злаків в місці переходу піхви в пластинку утворюється маленький плівчастий виріст – язичок. Відгинаючи пластин­ку від стебла, язичок сприяє кращому освітленню листка.

При основі листка багатьох рослин утворюються вирости різної форми, які нази­вають прилистками. Прилистки бувають зазвичай парними і мають вигляд неве­ликих листочків або лусок, плівок, щети­нок, колючок тощо. Великих розмірів, які не поступаються пластинкам звичайних листків, прилистки досягають у чини, гороху, підмаренників, маренки. В білої акації прилистки набувають форми колючок. У греч­­ки, споришу, гірчаків, щавелю та інших предс­тав­ників родини гречко­вих при­листки зростаються, утворюючи розтруб. Вважають, що язи­чок у злаків утворився теж внаслідок зростання прилистків.

Прилистки часто захищають пластинку листка на початку її роз­витку, утворю­ючи зверху ковпачок, бо вони формуються в бруньці раніше. У багатьох рослин такі прилистки при розпукуванні бруньок заси­хають і опадають. Опадають прилистки в таких лісових порід, як дуб, граб, липа, осика, береза, черемха, а з плодових рослин – у яблуні, груші, вишні та ін. Іноді прилистки внаслідок зміщення виростають не по боках основи листка, а в пазусі листка.

Прилистки характерні для певних родин і є однією з їхніх діаг­ностичних ознак. Переважно це родини, які стоять на низькому сту­пеню філогенезу, тобто більш дав­ні.

Розміри листків. Розміри листків різних видів рослинного світу ви­мірюються в одних міліметрами, в інших – мет­рами. Найбільших розмі­рів досягають листки в пальм і тропічних папоротей. Перисторозсічені листки у пальм з роду рафії досяга­ють довжини 15-20 м. Кількох метрів досягають цільні листки бананів. З рослин по­мірного поясу ве­ликі листки в тютюну, капусти, ревеня, деяких видів катрану, щав­лю.

Проте збільшення асиміляційної площі в рослин досягається не великими розмі­ра­ми листків, а шляхом ме­та­ме­рії, тобто утворен­ням великої кількості дрібних ли­ст­ків на одній особині. Так, сумарна поверхня листків однієї рос­ли­ни червоної ко­ню­ши­ни досягає 0,7 м², а листкова поверхня поля на площі 1 га під цією культурою понад 25 га.