Питання, які виносяться на самостійне вивчення

1.Основні наукові напрямки економічної соціології.

Знати правильно визначити місце і роль економічної соціології в системі соціологічного знання, її суті і зміст, особливості взаємодії соціальної і економічної сфер суспільного життя, соціального механізму та розвиток економіки.

Вміти орієнтуватися у змісті ключових термінів і понять економічної соціології, розкривати характерні риси економічного життя суспільства, роль економіки в процесах соціальних факторів на економіку.

Короткий зміст матеріалу

Зусилля спеціалістів з економічної соціології в останні роки зосереджуються на таких трьох основних напрямах:

- дослідження статистичних аспектів взаємозв'язків економічної і соціальної сфер;

- вироблення підходу до розвитку економіки як до соціального процесу;

- функціонування і розвиток соціального механізму.

Ці напрями включають теоретико-методологічні, емпіричні і прикладні дослідження. Теоретико-методологічні дослідження містять розробку теорії методології і методики вивчення; зв'язок між суспільством і економікою, економічною і соціальною сферами; соціального механізму як системи важелів управління економічною і соціальною сферами; соціально-економічних процесів; соціальної структури суспільства; соціально-економічної активності населення; участі трудівників в управлінні об'єктом; культури як регулятора соціально-економічних процесів; соціально-економічних результатів функціонування соціального механізму. Емпіричні дослідження економічної соціології охоплюють такі проблеми: стабілізація зв'язків елементів економічної і соціальної сфер, усунення суперечностей та причин розладу соціальної системи; ефективне функціонування компонентів соціального механізму, які регулюють соціально-економічні процеси; організаційна побудова соціальної структури суспільства, якісні характеристики соціальних груп, ієрархія соціальних спільностей, їх функцій у відносинах та ін; форми і види соціально-економічної діяльності і поведінки соціальних груп; система управління економічною і соціальною сферами; випив на соціально-економічну діяльність соціальних груп та культурних факторів -

цінностей і норм, які сформувались у системі соціальних інститутів. Прикладні дослідження економічної соціології мають таке соціальне спрямування: оцінка економічної і соціальної ефективності соціального механізму; визначення тенденцій і закономірностей зміни елементів соціального механізму; вдосконалення останнього.

Дослідження економічної соціології грунтується на відповідному понятійному апараті, категоріальній системі та спеціальних індикаторах, формах і методах одержання і вимірювання соціальної інформації, а також на історико-соціологічному аналізі соціальних процесів. Понятійний апарат економічної соціології включає загальнонаукові, загальносоціальні і спеціальні категорії. До загальнонаукових категорій належать система, структура, функції, процес, механізм, розвиток та ін., які запозичені із загальної методології. Дані категорії використовуються для формулювання і описування соціальної і економічної сфер, соціального механізму, суспільства та інших елементів.

Загальносоціальні категорії включають соціальні, економічні, виробничі відносини, вартість, соціальні спільності, групи, події, явища тощо. Спеціальні категорії економічної соціології містять соціальний механізм розвитку соціальних структур, соціальні процеси, соціальний контроль, економічну і організаційну поведінку, економічну культуру та ін.

Дослідження економічної соціології охоплюють як економічні, так і соціальні фактори розвитку суспільства, спираються на соціальну й економічну інформацію, визначають економічну та соціальну ефективність.

Характерна особливість економічної соціології полягає в тому, що вона грунтується на взаємозв'язках і взаємодіях соціальної і економічної сфер. Соціальна сфера істотно впливає на функціонування і розвиток економіки, тобто на соціально-економічні процеси. Під соціальними процесами розуміються зміни у соціальних об'єктах, які відбуваються під впливом людського фактора. Економічна сфера являє собою цілісну підсистему суспільства, яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємодіє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та іншими елементами системи.

Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємовідносини. Насамперед, має місце вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а також вилив соціальних відносин на соціально-економічні процеси. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський фактор, який є активною силою розвитку економіки і надання їй соціального характеру. Він впливає на розвиток економіки через соціальні механізм. Структура останнього має таку форму:

Розкриття наведених блоків соціального механізму свідчить, що функціональні імпульси зумовлюються соціальними відносинами, тобто із соціальної сфери трансформуються в економічну, а економічні відносини впливають на соціальні умови діяльності і поведінку соціальних спільностей. Соціальний механізм зв’язує всі елементи системи в єдине ціле, стає предметом дослідження, який лежить на стику економіки і суспільства.

Економічна соціологія формулює соціальний механізм, який грунтується на організаційних формах і методах ідейно-політичного, культурно-творчого, морального і соціально-психологічного впливу на соціальні процеси, цінності, установки та орієнтації, на формування світогляду, активності і свідомості. Соціальний механізм об'єднує механізм економіки, соціального управління, демографічного розвитку, організації та стимулювання праці, формування міграційних процесів, впровадження досягнень науки у практику та ін.

Під соціальним механізмом управління економікою розуміється стійка система економічної поведінки і взаємодії різних груп, регулювання дій соціальних чинновників і забезпечення внутрішньої єдності функціонування складних соціально-економічних об'єктів угодження розвитку економічної і соціальної сфер.

Соціальний механізм управління і розвитку економіки реалізується як на рівні країни в цілому, так і на рівнях регіону, області, міста, району, а також на відповідному рівні організаційної структури виробництва - відомства, об'єднання, підприємства, фірми тощо.