1.2.9. 1.Роль етносоціології в розбудові українського суспільства.

Після вивченого питання студент повинен

Знати стадії національного відродження, їх характеристику, проблеми етнонаціонального розвитку в Україні, поняття етнополітика

Вміти пов’язувати стадії національного відродження із процесами в Україні, наводити приклади, характеризувати пробеми етнонаціонального розвитку в Україні, пояснювати етнонаціональну політику.

Короткий зміст матеріалу.

Проблема національного відродження виступає однією з центральних в етносоціології включно з соціологією нації. Це зумовлено тим, що нині український народ, будуючи свою державу, відроджує досвід минулого з метою перетворення національного організму в масово свідому націю. Цей процес здійснюється ступенево. Професор Празького університету М.Грох вважає, що він для низки центрально- і східноєвропейських країн (до яких належить й Україна) вкладається у тричленну модель, основні фази якої є наступними. Академічна - на першій, академічній фазі дана нація стає предметом уваги дослідників, які збирають і публікують народні пісні і легенди, присне я, досліджують звичаї і вірування, складають словники, досліджують історію. У другій фазі -культурницькій -мова, яка раніше була предметом вивчення, стає літературної і загальновживаною у науці, технічній літературі, політиці, громадському житті, побуті і взагалі в місті (бо на селі нею користувалися здавна). Завершенням національного відродження і одночасно його політичною фазою с усвідомлення потреб політичного самоврядування та суверенності, висунення вимог власної держави та досягнення або реалізація цієї мети. Своєрідність ситуації в Україні полягає в тому, що досягнення мети національного відродження - проголошення української самостійної незалежної держави - ще не означає остаточного вирішення завдань всіх трьох попередніх фаз відродження нації. В Україні не можна вважати повністю завершеною академічну фазу, бо нагромадження знань українського народу про себе лише розпочалося і триває. Йдеться не тільки про повернення та очищення від фальсифікацій наукових здобутків українських соціогуманітарннх наук. Слід нарощувати науковий потенціал сучасних соціогуманітарних дисциплін з метою одержання достовірної наукової інформації про націо і державотворчі процеси в Україні. Дані сучасної науки мають стати основою державної національної політики в нашій країні.

Нині стоять і проблеми вирішення багатьох завдань культурницької фази: відродження культурних традицій, історичної свідомості, повернення в повному обсязі комунікативних функцій української мови в усіх регіонах України та на всіх щаблях суспільного життя - від Верховної Ради до школи і дошкілля. досягнення структурної повноти української культури та виведення її на світовий щабель. Нарешті, не знімаються з порядку денного завдання наповнення реальним змістом політичного самоврядування і суверенності, розбудова політико-правових норм національної свідомості як в окремих осіб спільноти, так і українського народу в цілому. Отже, специфіка національного відродження в Україні полягає в тому, що основні його фази не можна вважати завершеними із досягненням основної мети - здобуттям своєї власної держави. Консолідація української нації ускладнюється наявністю багатьох проблем етнонаціонального розвитку.

- скочсння питомої ваги українців у складі населення:

- зростання числа росіян, які проживали й проживають в Україні.

- звуження сфери вживання української мови.

-поділ населення України на три великі лінгвоетнічні групи: україномовних українців (40%), російськомовних українців (34%) та російськомовних росіян (20-21%). Навіть серед тих,хто вважає себе українцями, більше третини -російськомовні.

- Існування різного ставлення до проблем державного суверенітету: прихильників входження України до міжнаціонального утворення на зразок союзу Росії та Білорусі нараховується значно більше у східному та південному регіонах, натомість в західному і частково у північному та центральному регіонах переважають прагнення до існування України як самостійної незалежної держави.

- наявність різних політичних симпатій населення у цих регіонах, коли на Сході традиційно підтримують ліві сили, а на Заході - праві сили і почасти центристів.

Водночас наведені проблеми, багато з яких зумовлені спадщиною радянських часів, не можуть перешкодити процесам поступової консолідації українського суспільства. Соціологи дедалі частіше фіксують факт поступового нівелювання різниць і відмінностей серед мешканців основних регіонів країни, тенденцію творення єдиної політичної нації, всі представники, якої зможуть усвідомлювати себе українцями у сенсі громадянства, незалежно від своєї етносоціальної чи лінгвоетнічної приналежності Цьому сприяє й виважена державна національна політика України, для вироблення якої великою мірою прислужилися й українські соціологи, досліджуючи проблеми етнонаціонального розвитку суспільства і постачаючи матеріал для прийняття законодавчих рішень і актів у цій сфері.

Етнополітика - це діяльність держави (або її структури) у сфері етносоціального життя суспільства, що передбачає розробку і здійснення заходів, спрямованих на регулювання міжетнічних стосунків та забезпечення функціонування існуючих етнічних структур. Державна національна політика базується насамперед на Конституції України. Декларації про державний суверенітет України, Акті проголошення незалежності України, Декларації прав національностей України а також на низці спеціальних законів. Зокрема, у Законі України "Про національні меншини" визначено статус, права та обов'язки осіб, що належать до титульної нації та інших етнонаціональних груп як колективних суб’єктів. Нині українське законодавство у цій галузі, і це визнано міжнародною громадськістю, є одним з найдосконаліших у Європі. Одним з пріоритетів державної національної політики є збереження міжетнічного миру та стабільності у суспільстві. Україна - чи не одна з республік колишнього СРСР. де не відбулося міжетнічних та міжнаціональних конфліктів та зіткнень. До інших пріоритетів цієї політики відноситься віднайдення адекватних можливостей задоволення етнічних потреб як титульної нації (української), так й інших елементів етнонаціональної структури українського суспільства, тобто національних меншин, оскільки всі вони нині перебувають на стадії етнополітичного відродження. Завданням соціології нині є ґрунтовне дослідження проблем розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності етнонаціональних спільнот країни, вироблення науково обгрунтованих пропозицій Президентові, Верховній Раді, уряду України щодо формування і реалізації державної національної політики.

Завдання для перевірки вивчених питань:

1.Які ви знаєте стадії національного відродження.?

2. Охарактеризуйте поняття «етнос».

3. Що ви розумієте під державною етнічною політикою?

4.Які ви знаєте сучасні проблеми розвитку української нації?

5. Також зверніть увагу на тестові завдання, які є в модулі 1 та екзаменаційні питання.

Література:

1. Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. -Львів, 1994.

2. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посів. - К., 1999.

3. Попова І. М. Соціологія. Пропедевтичний курс. -К..1996.

4. Рущенко І.П. Соціологія: Курс лекцій. -X., 1996.

5. Смелзер Н. Социология. Пер. сангл. - М., 1994.

6. Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городяненка. - 2-ге вид., перероб,доп.-К.,2002.

7. Соціологія: терміни, поняття, персонали. Навчальний словник - довідник/ За заг.ред. В.М. Пічі. -К.; Львів, 2002.

8. Соціологія: Підручник /За ред. В.М. Пічі. -Львів, 2004.

9.Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. 1996.- Книга 2,3.

Семінар 4