1.2.5.Соціологія молоді

1.2.6. Соціологія сім’ї

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати специфіку вивчення теми соціологія молоді, її відмінність від інших галузевих теорій; основні структурні елементи соціології молоді: основні риси, що характеризують специфіку існуючого поняття "молодь"; суть концепції державної молодіжної політики в Україні в сучасних умо­вах і шляхи її реалізації. Особливості соціологічного підходу до вивчення сім'ї; проблеми, на яких зосереджується соціологія сім'ї як галузь соціологіч­ного знання; зміст ключових понять і термінів, якими оперує соціологія сім'ї; етапи життєвого циклу сім'ї, її піни, структуру, форми шлюбу, загальні принципи регулювання сімейних відносин.

Вміти розкрити основні риси предмета та об'єкта соціології молоді, дати визначення цієї спеціальної соціологічної теорії; охарактеризувати молодь як специфічну соціально-демографічну групу, об'єкт соціології молоді; описати місце і роль молоді в сучасному суспільстві; визначити специфічні ознаки молоді України, охарактеризувати тенденції

та процеси вії середовищі; пояснити суть основних функцій соціології молоді та їх взаємодію; охарактеризувати дослідження молодіжних npo6лем у вітчизняній соціології. Дати визначення науковій дисципліні "соціологія сім’ї'', її об'єкга і предмета; описати сім'ю як соціальний інститут та малу соціальну групу; розкрити зміст основних соціальних функцій сім'ї в суспільстві; охарактеризувати сучасний етап розвитку української сім'ї та пояснити сутність демографічної політики нашої держави стосовно розвитку сім’ї.

Короткий зміст матеріалу

1.2.5. Молодь - суспільно-диференційована соціально-демографічна спільно­та, якій притаманні специфічні фізіологічні, соціально-психологічні, теоретико-пізнавальні, культурно-освітні властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знахо­дяться в стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її го­ловної соціальної якості с міри досягнення нею соціальної суб'єктивності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності. Традиційно вважався молодіжнім вік від 16 до 30 pp. однак останнім часом все більше поширення набувають погляди, згідно яких вік молоді своєю нижньою межею має 14, а верхньою 35р. Основою цього є висловлене науко­вцями міркування про продовження часу молодості, збільшення віку вступу до трудового життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної само­стійності та незалежності від допомоги батьків. Це відображає об'єктивні процеси у житті (розвитку людства: з одного боку, все наполегливіше вису­вається завдання більш ранньої соціалізації молоді, включення її в трудову практику в більш ранніх етапах, а з другого - зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, продовжуються терміни навчан­ня та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового ста­тусу молодих людей тощо. Слід зазначити, що окреслені вище процеси про­лонгації молодіжного віку є глобальними за своїм характером і притаманні розвинутим суспільствам. Однак, виходячи з практичних міркувань і фінансо­вих можливостей, у прийнятому Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді "записано: "Молоддю вважаються молоді громадяни віком від 15 до 28 років ".

Молодіжна культура - специфічний стиль поведінки, який вира­жається в одязі, мові спілкування тощо.

У багатьох країнах молоді як соціальної категорії надається все більше значення після Другої світової війни, коли молоді люди у віці від 12 до 20років стали виробляти особливу соціальну ідентичність, що характеризується особ­ливішії смаками, пов'язаними, наприклад, з одягом, музикою. Серед найбільш важливих причин цієї тенденції - ріст доступних для молоді випадкових до­ходів і збільшення періоду між: дитинством та зрілістю, викликане більш пізнім закінченням школи. Молодіжну культуру відрізняєте, що це: 1) швидше куль­тура дозвілля, а не праці; 2) у її межах соціальних відносини організовані не навколо сім'ї чи кола друзів, а навколо рівних груп; 3) предметом особливої уваги молодіжних груп є стиль. Молодіжна культура може розглядатися як загальний феномен. Разом з тим вона складається з культур, що відрізняються між собою та диференційовані відповідно за статтю, класом чи етнічною належністю. Найбільш важливою проблемою соціології є відношення між молодіжною культурою, наприклад, культура бритоголових чи панків, відрізняються відвертим нонконформізмом, і батьківською чи пануючою кyльтvpoю. Хоча для багатьох молодих людей є характерним конформізм, деякі молодіжні культури. Більша частина цих культур є культурами роб­ітничого класу, часто передбачаючи певну трансформацію елементів бать­ківської чи пануючої культури в елементи культури опозиційної.

Молодіжна політика - невід'ємна складова соціальної політики дер­жави, інших суб'єктів суспільно-політичного життя і відносин, спрямованих на створення реальних умов, стимулів і конкретних механізмів реалізації інтересів і самореалізації молодих громадян країни, здійснення їх життєвих цілей і планів. Молодіжна політика державна - система діяльності держави у відносинах з особистістю, молодіжним рухом, яка здійснюється в законо­давчій, виконавчій, судовій сферах і ставить своєю метою створення соціаль­но-економічних , політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного роз­витку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах країни, держави. Молоді соціальні проблеми такі суперечності її життєдіяльності, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирі­шення, а отже призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі "су­спільство - молодь ". Молодіжні проблеми поділяються на два типи: у першому з них мова йде про зростаючі вимоги суспільства до молоді, у другому - про особистісні сподівання і прагнення молодих людей та складності, пов'язані з їх реаліза­цією. Найважливішими молоді соціальні проблеми на сьогодні є: 1) зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, які оновлюються або кардинально змінюються; 2) посилення правової економічної та соціальної захищеності молодого покоління; 3) подолання відчуження молоді від участі в управлінні, зростання пасивності і недовіри молоді до офіційних органів управління; 4) регулювання молодіжної зайнятості, особливо у праценадлишкових районах, докорінна реформа системи профтехосвіти, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, які попереджають різні можливі форми дискримінації молоді; 5) забезпечення рівних умов для тру­дового старту молоді, створення умов для соціального просування, досяг­нення економічної самостійності; 6) зміцнення молодої сім "і, а також: за­безпечення духовного і фізичного розвитку молоді.

Соціологія молоді - розділ соціології, в якому розглядається проблеми молоді як специфічної соціально-демографічної групи, ЇЇ інтеграції в суспільстві, а також: виховання, освіти та самоствердження в різних соціальних умовах.

У сучасному суспільстві процес становлення, соціального визрівання підро­стаючого покоління пов'язаний з величезними труднощами. У переломні мо­менти історичного розвитку ці труднощі загострюються, що може виклика­ти конфлікти "батьків і дітей ". У сучасному суспільстві має місце таке заго­стрення суперечностей, що вперше в історії соціологам доводиться говори­ти про соціальні проблеми молоді, про те, чи зможе покоління, яке вступає в життя, прийняти, засвоїти і передати наступним поколінням цінності і нор­ми, які є основою суспільства, бо будь-яке суспільство стурбоване цим.

Соціологам різних країн вдалося вичинити деякі дійсні суперечності, що утруднюють процес соціалізації молодої людини. Це, зокрема, різкий розрив: між біологічним і соціальним визріванням ;між системою взаємин у сім "і і системою взаємин у суспільстві; між: темпами соціально-культурного роз­витку і темпами засвоєння молоддю відповідних цінностей; старіння суспільства і відповідно розрив між: реальними можливостями вертикальної мобільності і вимогами з боку молоді, що вступає в життя; між: сім'єю та іншими інституційними структурами суспільства, що заповнюється молодіжною субкультурою та її агентами; між: реальними можливостями, наданими да­ною соціальною структурою, і системою навчання, виховання, ідеологією. Дослідження проблем молоді, соціальних перспектив підростаючого по­коління, його розвитку, специфіки свідомості і поведінки, соціальної актив­ності й участі у формуванні як суспільних, структур, так і неформальних об'єднань, стало предметом ювенології - складової частини сучасної науки про людину. Складне соціально-економічне становище України, відсутність у більшості молодих людей економічної самостійності, професіонального статусу, пев­них соціально-економічних і духовних орієнтирів -- усе це визначає складні про­блеми інтеграції молодого покоління в систему нових суспільних відносин. В Україні - близько 2/3 молодих людей перебувають на повному або част­ковому утриманні батьків, що деформує мотиви й стимули їхньої трудової активності. Відсутність економічної самостійності для більшості молоді - одна з причин соціальної нестабільності, формує у молоді відчуття власної неповноцінності, постійної залежності від інших людей тощо. Намітилися дві тенденції, наслідки яких небезпечні для молоді й суспільства: відносно ви­сокі стандарти споживання, які розраховані на нетрудові прибутки, і еконо­мічна пасивність молоді, відсутність готовності до праці в нових економіч­них умовах - ринкової економіки, ринкових відносин. У зв'язку з цим цінними є праці західно-європейських, американських, російських, українських та інших соціологів, у яких аналізується поведінка молоді, що опинилася в особливо тяжких умовах життя. "Відчуження ", звісно, не є суто сучасне чи то українське явище. Його форма і види зміню­ються в часі. Але саме "нове відчуження "типове для України, Росії та країн СНД тим, що, по-перше, воно своїми коренями сягає нового типу суспіль­ства, по-друге, тим, що набуває нових форм - відхилення поведінки без при­чини, без будь-яких припущень стосовно перспектив на майбутнє. Ці два фактори тісно взаємопов'язані. Деякі сучасні соціологи вважають, що значна частина молоді поділяє "відчужені погляди". До них передусім належать прихильники концепції "суспільства, що змінилося".

Студентство - окрема соціальна група, один із елементів соціальної структури суспільства, основним завданням якої є підготовка до високопро­дуктивної праці в сфері матеріального і духовного виробництва.

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю но­вої трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища

ЦІННІСНІ орієнтації — соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.

Цінність — суспільне ставлення особистості, яке переносить її по­треби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

Поняття покоління і відповідного місця молоді в ньому. Демографічне покоління або когорта, означає сукупність однолітків, які народились приблизно в один час і утворюють вікову верству населення. В залежності від рівня народжуваності, а також інших обставин - військових конфліктів, репресій, епідемій, покоління може бути великим або малим за чисельністю, з перевагою тих або інших соціальних груп, мужчин або жінок. В ньому бувають знищені верстви, які могли би внести вклад у розвиток куль­тури. Так виникає втрачена генерація, яка не реалізувала своєї можливості. Антропологічне покоління - вказує на походження від спільного пред­ка і дає уявлення про генеалогію сім "і. В минулому генеалогія відкидалась як наука, і багато документів, листи, щоденники, фотографії втрачені назавж­ди. Вивчати історію сім’ї як історію країни є важливо для духовної життє­діяльності особистості. Історичне ПОКОЛІННЯ - охоплює відрізок часу, який рівний інтервалу між народженням батьків і народженням їх дітей Статистична цей період рівний приблизно 20-25 рокам. Це означає, що одночасно в суспільстві жи­вуть 4 або 5 поколінь. В залежності від умов життя, омолодження сім "і, збільшення середньої тривалості життя, число поколінь може збільшува­тись або зменшуватись. Хронологічне ПОКОЛІННЯ функціонує в такий період часу, протягом якого живе і активно діє дане покоління. Воно близьке за значенням до де­мографічного, але дає можливість представити долю даного покоління, яке пережило на особистому досвіді унікальні, неповторні події, які мали вплив на сприйняття життя, взаємодію з однолітками. Мемуари, фотографії дають можливість представити духовний світ і обличчя покоління. Символічне покоління - означає спільність сучасників, життя яких співпало з особливим періодом історії, зробило їх свідками й учасниками подій, реформ, змін, революцій.

1.2.6. Сім 'я - заснована на шлюбі, кровній спорідненості чи усиновленні мала соціальна група, членів якої пов'язує взаємна моральна і юридична відпові­дальність, взаємодопомога та підтримка. Членів сім'ї, як правило, об'єднує спільне проживання, ведення домашнього господарства, що у ряді випадків сучасним правом у демократичних суспільствах, в т. ч. і в Україні, може та­кож: трактуватися як сімейні стосунки, існування сім’ї de facto.

Шлюб - суспільновизнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім’ї, її легалізацію в суспільстві.

Соціологія сім’ї - одна із спеціальних соціологічних теорій, об'єктом якої є сім'я як соціальний інститут та мала соціальна група. А предметом закономірності функціонування сімейно-шлюбних стосунків у соціальній системі.

Форми сім’ї та шлюбу - способи організації сімейно-шлюбних сто­сунків у певному суспільстві, виділені на основі параметрів кола та кількості осіб, які вступаючи в шлюб, творять сімейний осередок. Наприклад: моногамія передбачає, що одна людина у даний проміжок часу може мати лише одного шлюбного партнера; полігамія - санкціонує шлюб однієї особи з кількома партнерами одно­часно і може бути реалізована у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин та поліандрії, при якій одна жінка перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно; груповий шлюб санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чо­ловіків та жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар.

Тип сім’ї визначається за кількістю і характером сімейних пар, які про­живають разом і ведуть спільне господарство, виховують дітей: розширена (складна) сім'я складається із сімейних пар батьків та до­рослих дітей, які проживають разом; є характерною для традиційного доіндустріального суспільства; нуклеарна (проста) складається із однієї сімейної пари, можливо, з дітьми. Може існувати у варіантах повної сім "ї, в якій є обидва члени сімейної пари та неповної, або монобатьківської, де один із батьків (чоловік чи жінка) виховує дітей.

Життєвий цикл сім’ї - послідовні етапи розвитку, життєдіяль­ності сім'ї від її створення до припинення шлюбних стосунків. При їх виділенні соціологами, як правило, використовуються критерії тривалості шлюбу та особливості функціонування сім"ї. Наприклад: 1. від створення сім "ї до народження першої дитини; 2. репродуктивна фаза: на­родження дітей; 3. "порожнє гніздо ": вихід із сім "і останньої дитини - са­мотнє життя подружньої пари; 4. неповна сім'я: починається в зв'язку із смертю одного з членів подружжя. Послідовність фаз сімейного циклу може порушуватися в силу різних соціальних причин. За допомогою концепції життєвого циклу сім "ї можна про­стежити особливості життєдіяльності, зокрема зміни в системі функцій, трансформацію соціального потенціалу сім "ї, специфіку проходження життєвого циклу сім "ї в різних соціальних групах (стратифікаційних, релігій­них, етнічних, тощо).

Сім'я як соціальний інститут - один з підходів до вивчення сім'ї, який дозволяє з'ясувати її соціальну сутність у певній суспільній системі: місце і роль сім "ї в ній, способи регуляції сімейно-шлюбних стосунків, узагальнені характеристики сімейно-шлюбної поведінки різних суспільних груп у певних економічних і культурних умовах, особливості функціонування сім "ї, пов'язані з дією системи суспільних чинників, співвідношення сімейних ідеалів з реальни­ми моделями сімейних стосунків, особливості формування та реалізації її соціального потенціалу, напрями сімейної політики тощо.

Сім'я як мала первинна соціальна група - аналізується соціоло­гами з метою встановлення типу та форми сім "ї, її структури, системи регуляторів внутрішнього сімейного життя, системи лідерства, групової згуртованості, характеру групової взаємодії членів сім "ї, а також для ха­рактеристики зв'язків і відносин сім’ї з іншими соціальними підсистемами в рамках соціальної структури суспільства.

Сімейна політика (від politike- мистецтво управління державою) - один з напрямів соціальної політики, який визначає ставлення держави, сусп­ільства до сім’ї способи та форми регулювання сімейно-шлюбних стосунків з метою оптимізації її функціонування. Найбільш актуальними напрямками сімейної політики сучасної української держави є визначення заходів, спрямованих на зміцнення інституту сім’ї, підви­щення рівня шлюбності та запобігання дестабілізації сімей, розлученням, наро­щення її соціального потенціалу, в т.ч. активізація репродуктивних функцій в зв'язку із загрозою депопуляції а також: створення сприятливих умов для її функціонування як одного з основних агентів соціалізації особистості.

Завдання для перевірки вивчених питань:

1.Що вивчає соціологія молоді.?

2. Охарактеризуйте поняття «молодь».

3. Що ви розумієте під державною молодіжною політикою?

4.Які ви знаєте сучасні проблеми молоді?

5.Які Вам відомі мотиви розлучень?

6.Охарактеризуйте основні категорії соціології молоді.

7.Зробіть визначення сім○’ї та шлюбу.

8. Розкрийте функції сім’ї.

9. Також зверніть увагу на тестові завдання, які є в модулі 1 та екзаменаційні питання.

Література

1. Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. -Львів, 1994.

2. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посів. - К., 1999.

3. Попова І. М. Соціологія. Пропедевтичний курс. -К..1996.

4. Рущенко І.П. Соціологія: Курс лекцій. -X., 1996.

5. Смелзер Н. Социология. Пер. сангл. - М., 1994.

6. Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городяненка. - 2-ге вид., перероб,

доп.-К.,2002.

7. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник - довідник/ За заг.ред. В.М. Пічі. -К.; Львів, 2002.

8. Соціологія: Підручник /За ред. В.М. Пічі. -Львів, 2004.

Семінар 3.