5.4. Вирішення суперечок і розбіжностей

Платники податків, чиї податкові декларації були піддані аудиту і при цьому в них були неточності у визначенні доходу оподаткування і, відповідно, численні належного до сплати податку, можуть оскаржити результати аудиту. Існуюча процедура оскарження передбачає, що платник податків : 1) сплатить податок, що належить, і потім звернеться до окружного федерального суду, оспорюючи правомірність податкового платежу і вимагаючи повернення сплаченої суми, або 2) відмовиться сплатити податок за результатами проведеного аудиту і звернеться до Податкового Суду. Після того, як судом буде винесено остаточну ухвалу із спірного питання, податок буде або сплачений, або відшкодований платникові податків залежно від цього рішення, при цьому доведеться сплатити і пені (відсотки) за прострочення в сплаті податку.

У тих випадках, коли потенційно можливе подвійне оподаткування, наші договори, ув'язнені з іноземними державами щоб уникнути подвійного оподаткування, надають компетентній владі Сполучених Штатів і іноземному партнерові за договором провести переговори з метою дозволу розбіжностей. За наявності розбіжностей Сполучені Штати не вимагають, щоб був сплачений податок як попередня умова для ведення подібних переговорів.

Питання №8 Система оподаткування в Японії.

1. Особливості податкової системи японії

Особливий інтерес для тих, що вивчають зарубіжне податкове законодавство унітарних країн представляє податкова система Японії. Податкова система Японії склалася ще в XIX столітті. У сучасному вигляді вона функціонує, починаючи з післявоєнного часу, коли була проведена податкова реформа, названа на ім'я професора Шалпа.

Зупинимося на деяких аспектах цієї системи, оскільки вона має специфічні особливості і дещо відрізняється від податкової системи США і західноєвропейських країн.

У Японії функціонують державні податки і податки місцеві. При цьому більше 64% усіх податкових вступів утворюється за рахунок державних податків, а інші - за рахунок місцевих податків. Потім значна частина податкових коштів перерозподіляється через державний бюджет Японії шляхом відрахувань від державних податків до місцевих бюджетів. У країні 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має свій самостійний бюджет. Розподіл податків є як би дзеркальним віддзеркаленням їх збору : приблизно 64% фінансових ресурсів витрачаються як місцеві засоби, а інші засоби забезпечують здійснення загальнодержавних функцій.

Необхідно також відмітити, що прибуткова частина бюджету країни і бюджетів префектур будується не лише на податках. У Японії в порівнянні з низкою інших країн досить висока доля неподаткових вступів. Так, в державному бюджеті податки складають 84% і неподаткові засоби - 16%, місцеві органи управління мають до чверті неподаткових вступів. Сюди входять орендна плата, продаж земельних ділянок і іншої муніципальної нерухомості, пені, штрафи, продаж облігацій, прибутки від лотерей, позики та ін. У неподаткові статті доходу включається також залишок попереднього року.

Податкова система Японії, як в США і Європі, характеризується множинністю податків. Їх має право стягувати кожен орган територіального управління. Але усі податки країни зафіксовані в законодавчих актах. Кожен вид державного податку регулюється законом. Закон про місцеві податки визначає їх види і граничні ставки, в іншому встановлення ведеться місцевим парламентом. Всього в країні 25 державних і 30 місцевих податків. Їх можна класифікувати по трьох великих групах:

Перша - це прямі прибуткові податки на юридичних і фізичних осіб.

Друга - прямі податки на майно.

Третя - прямі і непрямі споживчі податки.

Податкова політика Японії передбачає зміцнення фінансів місцевих органів влади : префектур, міст, районів, селищ і так далі. У Японії платять три види місцевих податків, стягуваних муніципалітетами. Це підприємницький, корпоративний муніципальний і зрівняльний податки.

Підприємницький податок нараховується на оподатковуваний податками прибуток і стягується по трьох ставках, величина кожної з яких може трохи коливається залежно від префектури. Так, для Токіо він встановлений в межах від 6 до 12,6% прибутку в залежності від статутного капіталу компанії і величини самого прибутку.

Корпоративний муніципальний податок є сукупністю двох податків: префектурального і міського або (як у випадку для Токіо) відповідно міського і районного. Податкові ставки можуть розрізнятися залежно від місця, але гранична ставка для префектурального (для Токіо - міського) податку - 6%, міського (районного) - 4,7% (розраховується від суми загальнонаціонального податку).

Зрівняльний податок є фіксованою сумою, що підлягає сплаті , величина якої (від 50 тис. до 3750 тис. ієн) визначається по відповідній таблиці, залежить від розміру капіталу юридичної особи і числа що працюють на нього і розподіляється між містом і префектурою в співвідношенні 4:1.

Розглянемо структуру прибутків місцевих органів влади в цілому по країні за даними за 1990г. Загальні прибутки місцевих органів управління склали 80,41 трлн. ієн. З них власні податкові вступи, незважаючи на множинність місцевих податків (30), забезпечили 33,45 трлн. ієн, або 41,6% прибуткової частини місцевих бюджетів. Ще 14,33 трлн. ієн, або 17,8%, дали відрахування від загальнодержавних податків. Держава виділила місцевим органам дотації на здійснення загальнонаціональних заходів в сумі 10,65 трлн. ієн, або 13,2%. Інші 20,3 трлн. ієн, або трохи більше чверті прибутків місцевих бюджетів, - це неподаткові вступи, включаючи позики.

Як видно, місцеві податки зовсім не домінують в місцевих бюджетах, складаючи значно менше половини їх прибуткової частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки частенько перевищують дві третини бюджету муніципалітетів. Досить істотну роль, хоча і меншу, ніж у ряді європейських країн, у тому числі в Німеччині, Росії, грають відрахування від загальнодержавних податків.

Досить цікава структура місцевих податків. Приведемо її за даними 1990 р., виходячи з вказаної вище класифікації груп податків. Із загальної суми місцевих податків (33,45 трлн. ієн) 18,8 трлн. ієн, або 56,2% доводиться на прибуткові податки. На другому місці майнові податки, які принесли 10,49 трлн. ієн, або 31,4%. І тільки на третьому місці споживчі податки - 4,16 трлн. ієн, або 12,4% прибутків місцевих податків.

Співвідношення загальнодержавних податків декілька інше, хоча загальні тенденції однакові. Державні прибуткові податки займають долю 56,5% (майже таку ж, як і серед місцевих податків), майнові, - 25% і споживчі податки - 18,5%. Це співвідношення цілком природно, якщо врахувати, що істотна доля майнових податків прямує до місцевих бюджетів.

Розподіл різних груп податків між державою і місцевими органами управління в Японії приведений в таблице1.

Таблиця 1 - Розподіл податків між державними і місцевими органами управління Японії в 1990 г

Податки	Всього, трлн. ієн	У тому числі
		державні		місцеві
		сума, трлн. ієн	питома вага, %	сума, трлн. ієн	питома вага, %
Прибуткові	52,74	33,94	64,4	18,80	35,6
Майнові	25,53	15,05	58,9	10,48	41,1
Споживчі	15,29	11,12	72,8	4,17	27,2
Всього	93,56	60,11	64,2	33,45	35,8

За даними таблиці простежується пріоритетне положення загальнодержавних податків і зборів в порівнянні з місцевими. Повторимо, що це стосується прибутків, а не витрат держави, оскільки надалі відбувається перерозподіл податкових вступів через державний бюджет.

У 1993 р. сума усіх державних податків Японії збільшилася до 61 трлн. 157 млрд. ієн, з яких 933 млрд. ієн складали митні збори і мита. Питома вага їх практично не змінився у зв'язку з тим, що одночасно зросла і сума місцевих податків.

Розглянемо динаміку прибутків і витрат місцевих органів управління Японії за ряд останніх років, приведену в таблиці 2. В другому рядку будуть вказані податкові вступи тільки за рахунок місцевих податків.

Таблиця 2. "Прибутки і витрати місцевих органів управління" ((трлн. ієн)

Прибутки і витрати	1978	1980	1983	1985	1988	1990
Прибутки - усього	39,13	46,80	53,46	57,47	68,01	80,41
У тому числі за рахунок місцевих податків	12,24	15,89	19,84	23,32	30,12	33,45
Доля місцевих податків в прибутках, %.	31,3	34,0	37,1	40,6	44,3	41,6
Витрати - усього	38,35	45,78	52,31	56,29	66,40	78,47
Баланс (прибутки мінус витрати)	0,78	1,02	1,15	1,18	1,61	1,94
Залишок від попереднього року	0,35	0,41	0,35	0,32	0,56	0,82
Реальний баланс цього року	0,43	0,61	0,80	0,86	1,05	1,12

Аналіз табличних даних, складених за відомостями токійського муніципалітету, говорить про наступний. Видно постійне зростання і зміцнення прибуткової частини місцевих бюджетів країни, що природно супроводжується можливістю витрачати більше засобів. У 1990 р. прибутки місцевих органів управління зросли в порівнянні з 1985 р. на 40%, а з 1980 р. - на 71,8%, у тому числі за рахунок податкових вступів - відповідно на 43,4% і більш ніж в 2 рази. За ці ж періоди витрати виросли відповідно на 39,2 і 71,4%. Бюджет зводиться без дефіциту, більше того, перевищення прибутків над витратами має постійну тенденцію зростання, що чітко простежується. Окрім загального балансу року враховується реальний баланс, з якого виключається залишок фінансових ресурсів минулого року. Доля місцевих податків в прибутках упродовж 10 років мала тенденцію до збільшення, але, досягнувши питомої ваги 44,6%, почала падати.

Звичайно, не слід забувати, що в таблиці 2 приведені загальні цифри, за якими стоять 47 префектур, 3045 міст, селищ і рай-онов. Тому подивимося ті ж дані, але для конкретної, найбільшої і такої, що має свої специфічні особливості столичної префектури Токіо (таблиця 3)

Таблиця 3. "Прибутки і витрати префектури Токіо"( (трлн. ієн)

Прибутки і витрати	1978	1980	1983	1985	1988	1990
Прибутки - усього	2,617	2,935	3,424	4,030	5,673	6,575
У тому числі за рахунок місцевих податків	1,614	2,014	2,457	2,969	4,471	4,716
Доля місцевих податків в прибутках, %.	61,3	68,6	71,7	73,3	78,8	71,7
Витрати - усього	2,620	2,902	3,390	3,966	5,582	6,516
Баланс (прибутки мінус витрати)	-0,003	0,033	0,034	0,065	0,091	0,059
Залишок від попереднього року	0,098	0,054	0,032	0,029	0,059	0,059
Реальний баланс цього року	-0,101	-0,021	0,002	0,036	0,032	0
Нормативний розмір прийнятного дефіциту	-0,109	-0,131	-0,155	-0,195	-0,271	-0,336
Доля в прибутках місцевих бюджетів	6,7	6,3	6,4	7,0	8,4	8,2

У Токіо спостерігаються високі темпи прибутків і витрат префектури. Питома вага місцевих податків в прибутках бюджету тут значно вище, ніж в середньому по місцевих органах управління, і перевищує 70% за рахунок розвиненішої податкової бази. У таблиці прослідковуються сліди фінансової кризи великих міст середини 70-х років. Баланс 1978 р. негативний - перевищення витрат над прибутками. Реальний баланс 1980 р. теж ще негативний. Але потім Токіо повністю вийшов з фінансової кризи, хоча на кожен рік як і раніше визначається норматив прийнятного дефіциту бюджету.