2.1. Проблеми безконтрольного поширення контенту в мережі Інтернет

Інтернет – величезний ринок. Але платити в цій мережі збираються не всі і не за все. Виробники ліцензійної продукції скаржаться на піратів, а користувачі не поспішають відмовляти собі в можливості отримати бажане безкоштовно.

Розглянемо дві незалежні думки «за» і «проти».

Аргумент «за» (за Юрієм Геворкяном):

Кіно, музику, ігри роблять люди. Вони витрачають на створення чергового клону «Мафії» або на прохідну комедію свої нерви, гроші і фізичні зусилля. Вони працюють, а будь-яка праця має бути оплаченою. Але ми існуємо в реаліях ринку, і коли споживачеві пропонують товар, він намагається придбати його за максимально низькою ціною, а найкраще – безкоштовно. Nothing personal, just business, Торрент-трекери, файлообмінники, соціальні мережі як раз і пропонують товар безкоштовно. Більше того, вони пропонують прямий доступ до контенту. Хочеш – дивись, хочеш – пропускай епізод. Головне – немає потреби псувати собі нерви «рекламними паузами».

На тепер ситуація така. Ми купуємо за 70–100 гривень (ціна двох квитків в кіно) ліцензійний DVD, без бонусів – додаткових мовних доріжок, інформації про зйомки та інші кіноманські радості – просто через громадянську свідомість та порядність. Вдома вставляємо диск в плеєр, затишно влаштовуюся на дивані, приготувавши собі кави з піцою. Через 15–17 хвилин кава охолола, піца з’їдена, а ми тільки дійшли до вступних титрів. Адже нам довелося витратити час на рекламу, яку не можна пропустити, два–три трейлера (їх також не можна прокрутити), які ми вже бачили у мережі, попередження про те, що копіювати вміст диска можна і іншу нісенітницю. Шановні кіновиробники, можливо погодитись з вашою явно завищеною ціною для настільки неякісного товару, щоб дурити глядачеві мозок? То чому ж нам відмовляють у праві розпоряджатися на свій розсуд тим, що ми придбали у свою власність за особисті кошти? Саме такою думкою керується сучасний глядач, коли звертає увагу на піратів. У них якість не гірше за ліцензійну продукцію, найдокладніший опис контенту, різноманіття доріжок та бонусів – і все це безкоштовно. Але навіть по при ці аргументив кіновиробників ше й виникає питання: «Чому в Інтернеті панує піратство?»

Відповідь – у піратів сервіс кращий, ніж у офіційних дилерів. Кращий сервіс безкоштовно і жодних втрат якості. У кіновиробників немає жодних шансів проти таких аргументів.

Для тих, хто бажає заробляти на ліцензійному контенті, існує альтернатива зробити його безкоштовним або реалізувати через «iTunes store» – об’єднаний магазин. Проте не нам радити правовласникам, як їм краще це провернути – для цього завдання у них є штат висококваліфікованих аналітиків, наша ж справа, як споживача – мінімізувати фінансові витрати споживача. Можна також привести приклад з Radiohead і БГ, викладають свої пісні в Інтернет за ціною «плати скільки хочеш». Або по принципу онлайн-радио. Та з деяких західних кінокомпаній, що розміщують свої фільми у вільному доступі на відеохостингах і отримують гроші не з глядачів, а, в кінцевому рахунку, з рекламодавців, представлених на сайті. Звичайно, про кіноновинки мови не йде, але ситуація явно скоро зміниться.

Загалом, чим загрожувати пересаджати користувачів Вконтакте за піратство, зробіть так, щоб ці користувачі розуміли, за що платять. Напружтеся і придумайте новий спосіб отримання прибутку. І пам’ятайте, що заробляти на мистецтві дуже складно, адже споконвіку воно було безкоштовним. Не сподобався спектакль – гроші поверталися глядачам, а дохід артистів-мандрівників, так і зовсім залежав від бажання публіки поділитися «своїми кровними».

Аргумент «проти» (за Ігорем Тереховим):

«Особисто я, як і глава Apple – Стів Джобс, щиро вірю, що в більшості своїй люди хочуть платити за контент в Інтернеті. І за фільми, і за музику, і за програми, і за газети. Більше того, я вірю, що такі люди існують не тільки в США або в Європі, але і в Україні та СНД. Тільки в нашій країні перемогли «торренти». Такого свідомого народу вкрай мало. Основна маса безапеляційно вважає, що в Інтернеті все має бути безкоштовно. Такі користувачі до останнього будуть ритися в торрентах, зламувати «айфони» і годинами медитувати на таймер RapidShare, лише б не розлучитися з кровними вісьмома гривнями. Це справа по принципу, приблизно такого ж, як і прагнення поцупити з турецького готелю рушники та халати».

З іншого боку, проблема тут не тільки в людях, які контент споживають, але і в тих, хто його виробляє і поширює. Ви можете одразу пригадати, де в Рунеті можна купити фільм, який нещодавно вийшов в кінотеатрах, в декількох варіантах якості c мінімум двома звуковими доріжками, якісним перекладом, субтитрами і бонусами? Такого не існує. Можна нескінченно довго сперечатися над тим, чи добре займатися «піратством» чи погано, але до тих пір, поки єдиним зручним, доступним і широковідомим джерелом свіжого контенту є «торрент-трекери», відповідь напрошується сама собою.

І тим не менше, існує вагомий аргумент проти піратства. Справа тут в якійсь елементарній свідомості. Фільми, музика та програми – це продукти, що мають певну цінність. На їх виробництво було витрачено гроші , зусилля та дорогоцінний час. Позиція «робін-гудів», що несуть «мистецтво народу», звичайно, ясна, але за великим рахунком вкрай сумнівна. Чому б тоді не красти гречку в магазині і потім не роздавати її всім бажаючим? Напевно, тому що красти гречку не так просто, та й не так почесно. Ще й під статтю можна потрапити. За роздачу піратського контенту теж можна потрапити. Компанія Adobe нам це довела, але свіжий «Гаррі Поттер» або новий Photoshop – це все ж таки не гречка, а продукція компанії Adobe.

Хтось може сказати, що це все не його проблеми, а проблеми правовласників. «Я краду, тому що ніхто не змушує мене платити гроші? Я, навпаки, спокушаюся торрентами». Безумовно, цікава позиція, але вона виглядає, як безглузда спроба зняти з себе всю відповідальність. Ви ж не їздите «зайцями» в метро, перестрибуючи турнікети, тому що в самому вагоні немає контролерів?

Соціальна мережа ВКонтакте – одне з головних російських сховищ неліцензійного контенту. Музика, фільми, кліпи, серіали, фотографії, тексти та багато іншого, що захищене законом про авторське право знаходиться у вільному доступі. Зрозуміло, ні про які відрахування правовласникам мови не йде. Павлу Дурову і його команді вдалося відгородити себе від можливих позовів, мовляв користувачі публікують різні файли, а ми тут ні при чому. Не дуже чесна позиція, але в будь-якому випадку більшість правовласників не вірять в перемогу над піратством ВКонтакте, або мають інші причини не подавати на соціальну мережу до суду. Але бувають винятки. Останній випадок ліцензійного спору виявився вельми примітним. Всесвітньо відомий співак Сергій Лазарєв образився на соцмережу ВКонтакте і навіть вирішив подати до суду. «Причина банальна. Співак обурений тим, що користувачі соціальної мережі без його згоди розмістили на своїх сторінках його пісенні композиції. Замість того, щоб впасти на коліна перед господарями сайту, які взялися безкоштовно просувати творчість співака, Лазарєв намір подати на них до суду. Колеги співака відговорювали його від цього необачного кроку, запевняючи його в тому, що наявність пісень на сайті – це зайвий піар його творчості. Але Лазарєва не можливо було зупинити. – Як не крути, це піратство, а з ним потрібно боротися, – упевнений Сергій і закликає всіх своїх колег приєднатися до нього у боротьбі з цим злом, що спустошує, за його словами, кишені артистів». Сьогодні події прийняли несподіваний поворот. Фанати з подивом виявили, що спроби включити будь-яку пісню Лазарєва в VK виявилися даремними. Весь час з’являлися повідомлення про те, що аудіозапис занадто низької якості, а потім ще й роз’яснення, що у творчості Лазарєва занадто мало культурної цінності, щоб його музика була присутня на просторах соціальної мережі. Арташес Андреасян, президент Всеросійської Музичної Асоціації, дав коментар: «Скажу одне: на переговорах з ВКонтакте я їм відкрито сказав – щоб російський шоу бізнес визнав ВКонтакте основний і найбільшою майданчиком для промо, треба заблокувати пару лже зірок, яких ніхто не слухає. Є величезна кількість артистів, яким здається, що їх слухають мільйони людей, статистика показує зворотне, але вони продовжують вірити в те, що їх творчість користується попитом. Ось і Лазарєв, як я розумію, попався під гарячу руку Дурова. Тут я Дурова підтримую. Буде непогано, якщо через місяць Лазарєв опублікує статистику продажів своїх пісень в iTunes, тоді він зможе довести зворотне. Також треба взяти статистику кількості і бюджет гастролей Лазарєва за 2012 рік, потім порівняти з 2013 роком. Буде ясно наскільки ВК вплинув на кар’єру співака. Упевнений що вплине!» Не виключено, що ВКонтакте тепер почне займатися глобальними змінами свого музичного сервісу. Першим дзвіночком стало те, що півмісяця тому деякі користувачі зіткнулися з повідомленнями, що «аудіозапис було видалено з публічного доступу у зв’язку із зверненням правовласника». Швидше за все, на той момент процедура видалення музики перебувала на стадії тестування. А Сергій Лазарєв став першим, хто зміг відчути її роботу на власній шкурі. Якщо музиканти і правовласники зважаться повторити досвід Сергія, музична колекція вітчизняної музики може значно скоротитися. У цьому випадку соціальна мережа може втратити величезну кількість користувачів, що заходили послухати музику. Та й для розробників додатків це стане серйозним ударом, адже App Store рясніє софтом для прослуховування музики ВКонтакте. У статті про музичну складову ВКонтакте із циклу «Музичні сервіси від Spotify до ВКонтакте» я вже говорив, що Дурову варто задуматися про контракти з найбільшими звукозаписними компаніями. На базі соціальної мережі можна зробити відмінний платний сервіс стрімінг музики. ВКонтакте – один з найбільш відвідуваних сайтів, йому не потрібна реклама, розкрутка та просування. Це найкращий вихід із ситуації, коли потрібно балансувати між користувачами та правовласниками.