- •Пояснювальна записка
- •Сучасна клубна електронна танцювальна музика: основні проблеми розвитку жанру та технічні аспекти аранжування
- •Розділ 1 теоретичні основи дослідження сучасної електронної танцювальної музики
- •1.1. Історичний аспект розвитку електронної танцювальної музики кінця XX – початку XXI століть
- •1.2. Загальний огляд актуальних жанрів електронної музики
- •1.3. Проблеми професійної підготовки композиторів електронної танцювальної музики
- •1.4. Поняття «лейбл» в контексті дослідження сучасної електронної музики
- •2.1. Проблеми безконтрольного поширення контенту в мережі Інтернет
- •2.2. «Селф-промоушен» музиканта в Інтернет-просторі
- •2.3. Діяльність електронного музиканта та його вплив на сучасний світовий соціокультурний простір (поняття dj та Producer)
- •2.4. Концепція творчого розвитку електронного музичного продюсера
- •Розділ 3 технічні аспекти аранжування в сучасній клубній електронній танцювальній музиці
- •3.1. Особливості сучасного комп’ютерного аранжування
- •3.2. Матеріально-технічна база для створення електронної музики
- •3.3. Музичне комп’ютерне програмне забезпечення
- •Види midi повідомлень
- •Канальні повідомлення
- •Найуживаніші midi-повідомлення
- •Системні повідомлення
- •Деякі формати аудіофайлів у порівнянні
- •Порівняння звукових форматів без стиснення
- •3.4. Особливості роботи зі звуком в електронній музиці кінця хх – початку ххі століть
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки
1.3. Проблеми професійної підготовки композиторів електронної танцювальної музики
Разом із технічним прогресом, легкою доступністю інформації та контенту в мережі Інтернет, відкриваються необмежені можливості для створення електронної музики на комп’ютері.
З одного боку описана ситуація сприяє появі та розвитку нових талантів серед молоді, адже загальна доступність інформації в мережі надає змогу самовираження тим, хто має великий ідейний потенціал, але не має достатньо коштів для створення та оснащення власної студії. І таких талантів ми дійсно бачемо: це і росіянин Артем Столяров (Arty), і українець Євгеній Смірнов (Omnia), і англієць Метон Зохо (Mat Zo) – всі вони зараз знаходяться в топ 100 кращих електронних артистів планети за версією авторитетного рейтингу «DJ Mag». Але ще кілька років тому ці молоді таланти були звичайними студентами ентузіастами, що створювали власну електронну музику на комп’ютерах вдома. Помітивши прогрес в творчості, кожен з них просто почав відсилати свої роботи на різноманітні світові лейбли, яких також зацікавила творчість молодих дарувань. Лейбл складає з автором договір про випуск, промоушен, ліцензіювання та подальший продаж музичного контенту. З кожним роком їх музика вдосконалювалась та набувала все більшої популярності у всьому світі, регулярно лунала в радіо шоу провідних світових ді-джеїв, таких як Armin Van Buuren, Tiesto, Markus Schulz, Above & Beyond, Dash Berlin, Gareth Emery тощо.
Роботи вище зазначених молодих музикантів не одноразово підіймалися на вищі сходинки світових чартів, найголовніших з яких в електронній музиці є Beatport.com. Згодом їх почали запрошувати, як артистів на різноманітні клубні заходи. Електронні артисти зазвичай виступають як ді-джеї, презентуючи людям роботи власної творчості в міксі з роботами інших артистів подібного, або спорідненого жанру. Таким чином електронний артист набирає все більшої популярності серед аудиторії. Отже, артистами електронної клубної музики є не тільки ді-джеї, що представляють публіці правильно підібрані та скомпоновані музичні композиції, але й саунд-продюсери – люди, що створюють музику власноруч, представляючи її публіці разом з іншими актуальними електронними музичними творами.
Як ми бачимо, дана концепція має місце на сьогоднішній день. Однак технічний прогрес та загальна доступність інформації має і зворотній бік.
Бурхливому тріумфу деяких молодих електронних артистів можна тільки позаздрити. Проте разом із шанувальниками та фанатами на полі згодом з’являються інші гравці: «профани» – молоді люди, сповнені амбіцій, впевнені у собі, жадаючі слави та визнання, але не завжди маючі музичні здібності та певні ключові знання.
Успіх молодих, але вже досить іменитих електронних артистів відіграє роль творчого каталізатору для «профанів», що надає стимул для створення власних електронних «музичних» творів.
Проаналізувавши багато інформації та програмного забезпечення, що необхідне для створення музики власноруч на комп’ютері, «профани» починають створювати «штампувати» величезну кількість музичного продукту низької якості, на що одразу ж реагує ринок. З’являється дуже багато нових лейблів або підлейблів авторитетних іменитих лейблів, які починають випускати та продавати в мережі низькопробний «музичний контент» у дуже великій кількості. При цьому, твори «профанів», дуже рідко піднімаються в рейтингу «Beatport» за кількістю продажів, проте, лейбли більш цікавить «кількість», аніж «якість» музичного продукту.
Як наслідок, маємо перенасичення ринку електронної музики. Кількість низькопробного продукту значно вища за кількість якісного. Причому, така тенденція стосується абсолютно всіх жанрів та під жанрів електронної музики. Згодом, роботи низької якості починають попадати в радіо шоу іменитих світових ді-джеїв, яким необхідно заповнити ефірний час, а кількість якісно написаних робіт досить невелика.
Таке явище ми називатимемо «масова профанація» у світі електронної музики. Для масової профанації характерними ознаками є багаточисленні плагіати на роботи більш відомих авторів. Кількість плагіату збільшується також дякуючи звукозаписуючим компаніям, що створюють спеціальні «констракшн-кіти» або «набори для дурнів», готові складові частини електронних творів, завдяки яким, електронну музику можуть створювати й люди, не маючи музичного гармонічного слуху. Найвідомішими виробниками таких констракшн кітів є «Vengeance», «Sample Magic», «Mutekki Media», «Sounds To Sample» тощо (див. Додаток Д).
Такі «набори для дурнів» являють собою готові складові частини електронних музичних композицій тривалість від 2 до 30 секунд. Це і готові ударні партії, і перкусія, і лінії басу, і синтезаторні партії, і барабанні перебивки, і ефекти. В папках із констракшн-кітами обов’язково вказується темп, в якому вони написані (кількість ударів на хвилину). Також існують констракшн-кіти мелодій та акордів для синтезаторних партій у форматі MIDI. Це означає, що тембри звуку та синтезатор, в даному випадку, автор має вибирати власноруч. Констракшн-кіти, зазвичай, створюються більш професійними електронними композиторами (саунд дизайнерами) , які окрім створення власних творів, також працюють на вище зазначені компанії, що займаються реалізацією готових констракшн-кітів.
Існують ще й авторські констракшн-кіти, де в назві бібліотеки з файлами вказується ім’я автора, наприклад: Thomas Penton, Deadmau5, Adam Van Baker (Adam Szabo) тощо. Авторські констракшн-кіти можуть бути реалізовані, як спеціальними лейблами, так і самими авторами (безкоштовно) з метою PR самого автору.
Отже, з усього вище вказаного, ми бачимо, що таке положення речей також стимулює розвиток проблеми масової профанації на ринку електронної музики. Але не все так погано, як нам здається на перший погляд. Констракшн-кіти також мають своє місце в арсеналі професійних поп аранжувальників, які вміло переробляють їх у власні. Але це стосується тільки ударних, перкусійних та ефекторних складових.
Резюме: на світовому ринку електронної музики існує велика кількість музичного контенту, серед якого, більшу частину займає продукт низької якості, тому робота ді-джея або меломана передбачає ретельний відбір. Сьогодні, вся світова електронна та популярна музика, що позиціонується на міжнародний ринок продається в Інтернет магазинах Beatport, Juno, CDJ Shop, iTunes тощо.
