3.4. Особливості роботи зі звуком в електронній музиці кінця хх – початку ххі століть

Як відомо, специфіка аранжування та зведення в електронній танцювальній музиці суттєво відрізняється від традиційного поп жанру. Цю різницю помітно одразу ж на слух. Першою відмінністю є бас. В електронній танцювальній музиці особливо прискіпливу увагу приділяють з низько частотними складовими аранжування: бочка і басс. Даний підхід зумовлений тим, що озновним призначенням електронного танцювального напряму є «великий звук». Композиції частіш за все лунають на різноманітних танцювальних майданчиках – танцполах, де застосовують потужні концертні стерео системи. Всі танцполи значно відрізняються між собою, як за розміром, так і за акустичними властивостями приміщень та відповідностю потужності стерео систем. Окрему ланку займають так звані «Оупен Ейри» – танцполи під відкритим небом, де потенціал великих акустичних стерео систем розкривається в повному обсязі, на відміну від закритих приміщень, де акустичні властивості останніх значно впливають на якість звуку.

Але, попри все, основним та найголовнішим завданням для авторів композицій електронного танцювального спрямування є якість звуку кінечного продукту. Композиція має відтворюватись максимально якісно на абсолютно всіх типах акустичних систем, починаючи з бюджетних телефонів, закінчуючи професійним концертним звуковим обладнанням найвищого класу. Але перейдемо до особливостей аранжування та зведення в електронному танцювальному жанрі. Оскільки даний музичний напрям робить опір, головним чином, на танцювальні майданчики або танцполи, автори та звукоінженери значну уваги приділяють роботі з ритмічним малюнком та низькочастотними інструментами – бочка, лінія басу, та деякі художні ефекти, в спектрі яких також можуть бути присутні низькі частоти від 25 Гц. Перед композитором-аранжувальнмком стоїть завдання, ретельно підібрати та збалансувати звук низькочастотних інструментів таким чином, щоб, навіть на великій гучності між даними партіями не виникало жодних частотних конфліктів. На превеликий жаль, даного балансу можливо досягти лише в спеціально підготовлених студійних приміщеннях, де встановлені моніторні акустичні системи. Проте більшість молодих композиторів електронного жанру не мають достатнього матеріального забезпечення для створення технічної бази (студії). Звітси маємо велику кількість музичного матеріалу не належної якості на ринку.

Амплітудно-частотна характеристика композицій електронного танцювального напряму значно відрізняється від традиційної для поп жанру. Основною відмінністю є посилена амплітуда низьких частот. Ми миємо значно вищий рівень піків у межах 40–200 Гц, в той час як високочастотна складова спектру майже не відрізняється. Найвищий рівень піку знаходиться приблизно на 60 Гц, та становить приблизно -9 Дб. Далі маємо рівномірний спад до -45 Дб в межах 20 000 Гц. Таким чином, на великих танцювальниї майданчиках, увага слухача зосереджується на партії бассу та бочки, що утворюють ритмічний малюнок композиції.

Перейдемо до процесу створення електронного аранжування. Значну частку потенціальної популярності електронного танцювального твору становить ретельно підібрані інструменти ритм-групи – бочка, бас, барабани, перкусія, ритмічні ефекти. Проте, не менш важливим етапом є створення основної теми – гармонії та головної сколюючої синтезаторної або вокальної партії, завдяки чому композиція має достатньо легко запам’ятовуватись та впізнаватись. Саме тому, для багатьох композиторів зручніше починати аранжування саме з основної теми. Особливо це стосується таких напрямів як Trance, Progressive, House, Swedish House, POP House, Indie Dance/Nu-Disco/

Аранжування електронної танцювальної музики

Загалом, аранжування даного музичного напряму є досить широкою темою. В мережі існує дуже велика кількість спеціалізованих навчальних відео, де автори висвітлюють своє власне бачення деяких аспектів роботи зі звуком. Найпопулярнішим відео курсом на сьогодні є два навчальних відео-посібника від Андрія Вахненко. Окрім цього існують певні спеціалізовані суспільства в соціальних мережах, таі як «Muzbiznes» де адміністратори відшукують, збирають та публікують найкорисніші відео уроки з комп’ютерного аранжування та роботи зі звуком.

Основні принципи аранжування в електронній музиці

Для створення якісного танцювального музичного продукту необхідно чітко визначити основні положення та окреслити основні принципи створення аранжування, яке, на відміну від жанрів живої музики, тісно пов’язане із процесом зведення.

Серед основних принципів можна виділити:

1. Створення структури аранжування композиції. Послідовність етапів твору (вступ, різні переходи, танцювальна частина, яма, кульмінація і т.д.). Структура твору показує, коли повинні вступати і зникати характерні цій частині елементи треку.

2. Підбір інструментів. Кожен інструмент в треку має своє призначення і місце. Від вибору інструменту (VST плагіна, синтезатора) залежить те, яким буде тембр звуку. Все це тому, що кожен інструмент має свій певний алгоритм роботи.

3. Робота з тембрами. Досить важливий аспект в електронній музиці! Якісна робота починаеться з щілісних, жирних і водночас приємних звуків. Безпосередня робота зі звуком – справа другорядна. Тому дуже важливо не помилитися з вибором потрібного інструменту (VSTi плагіна).

Синтез правильних тембрів – не така вже й легка задача. Необхідно мати: знання інструменту, постійна практика й аналіз. Крім того тембри різних інструментів повинні гармонійно пасувати один до одного (що називається бути «з однієї опери»).

4. Створення партій. Усі партії електронної композиції мають бути пов’язані гармонією і доповнювати один одного.

5. Налаштування балансу. Мається на увазі: баланс гучності та панорама (розташування в стерео просторі), частотний баланс тощо.

6. Фінальний мастерінг. Кінцевий продукт підлягає деяким динамічним та частотним корективам, після чого посилюється закальний рівень гучності композиції (RMS) з одночасним обмеженням рівня піку, що не має перевищувати -0.2 Дб

Проведення даного етапу можливе лише при наявності спеціально підготовленого студійного приміщення, де розташована еталонна акустична система.

Отже, вище зазначені 6 пунктів є послідовними етапами процесу створення аранжування в електронній музиці. Порядок їх використання за класичною сїемою співпадає з їх послідовністю.

Головні критерії оцінки електронного аранжування включають до себе 4 основні положення, на які варто звертати пильну увагу:

1. Баланс. Якісний танцювальний трек повинен бути правильно сбалансованим тонально (гармонія) і тембрально (поєднання тембрів).

2. Склад інструментів (інструментовка). Від вибору інструмента залежить тембр і характер звуку.

3. Увага. В електронному творі завжди є місце для основних елементів, на які слухач більше звертає увагу, і другорядним, що грає роль аккомпанетмента або ритм-групи.

4. Зміна. Трек не має звучати монотонно. Наявність постійних змін (поява нових мелодій, різноманітні збивки, ефекти, автоматизація, поява нових інструментів) захоплює увагу слухача і не дає йому «занудьгувати».

Розуміння даних чотирьох критеріїв та послідовності роботи з аранжуванням, значно спрощують процес написання композиції.

Основні елементи електронного твору:

1. Ритм секція або біт

Сюди входять всі ударні інструменти, а також перкусії: Kick, Snare, Clap, Hats, Shaiker і т.д.

Найголовнішим інструментом ритм-групи є бочка або Kick. Бочка має задавати настрій композиції. Характер бочки залежить від під жанру електронної танцювальної музики. Основний тон бочки має співпадати з примою або квінтою тоніки. Для більш чіткого підбору, бочку можливо конструювати самостійно з одного нижнього та двох або трьох верхніх шарів.

2. Бас – бас може бути, як синтезованим, так і живим, знятим з бас-гітари.

3. Домінуючі або солюючі інструменти: акустична гітара, фортепіано, саксофон, різні синтетичні звуки і т.д.

4. Акомпанемент.

5. Фонові звуки дальнього плану: скрипки Pads, Strings, атмосферні звуки.

6. Ефекти.