Деякі формати аудіофайлів у порівнянні

Назва формату	Квантування, біт	Частота дискретизації, кГц	Число каналів	Величина потоку даних з диску, кбіт/с	Ступінь стиснення
МР3	16	до 48	2	128 (12-320)	~11:1 (залежить від потоку) з втратами
Ogg Vorbis	до 32	до 192	до 255	не обмежений	~22:1 (при 64kbps) з втратами
CD	16	44,1	2	1411,2	1:1 без втрат
Dolby Digital 5.1	16-24	48	6	448	~12:1 з втратами
Назва формату	Квантування, біт	Частота дискретизації, кГц	Число каналів	Величина потоку даних з диску, кбіт/с	Ступінь стиснення
DTS	20-24	48; 96	6	більше 768	~7:1 з втратами
DVD-Audio	24	96	6	6912	2:1 без втрат
DVD-Audio	24	192	2	4608	2:1 без втрат
MPEG MP3	плаваючий	до 48	2	до 320	~11:1 (залежить від потоку) з втратами
MPEG AAC		до 192	до 48	до 529 (стерео)	з втратами
WMA	до 24	до 96	до 8	до 768	2:1, є версія без стиснення

Таблиця 5

Порівняння звукових форматів без стиснення

Назва формату	Розширення файлу	Квантування, біт	Частота дискретизації, кГц	Число каналів	Ступінь стиснення/упаковки	Призначення	Випуск
AIFF	.aiff; .aif	8; 16; 24; 32	11,025; 22,05; 24; 32; 44,1; 48; 96; 192	1; 2; 3; 4; 6	1:1; без стиснення	зберігання звукових даних на ПК	1988, Apple
WAVE (WAV)	.wav	8; 16; 24; 32	11,025; 22,05; 24; 32; 44,1; 48; 96; 192	1; 2; 3; 4; 6	1:1; без стиснення	зберігання звукових даних на ПК	1991, Microsoft и IBM
DSD	.dff	1	64*44.1; 128*44.1; 256*44.1	2, 5.1	1:1; без стиснення, можливе стиснення DST	SACD	1998, Sony і Philips
Digital eXtreme Definition (DXD)	DXD	24; 32	384	2, 5.1	1:1; без стиснення	професійне виробництвоSACD	2004, Sony

Розглянемо деякі віртуальні ефекти та засоби роботи зі звуком

Еквала́йзер (англ. Equalizer, EQ) – пристрій, що поєднує в собі декілька фільтрів, призначених для корекції спектральних властивостей (тембру) акустичного сигналу. Початково еквалайзер виконував функції пристрою, що компенсує нерівномірність тієї чи іншої ділянки тракту підсилення і перетворення звукового сигналу. Звідси і назва (дослівно з англійської – «вирівнювач»).

Розрізняють два типи еквалайзерів:

Графічний

Параметричний

Графічний Еквалайзер – набір смугових фільтрів з фіксованими центральними частотами зрізу та змінним коефіцієнтом підсилення, яким можна керувати за допомогою повзунка. При цьому розташування повзунків нагадує амплітудно-частотну характеристику еквалайзера, звідки і назва. Кількість таких повзунків може коливатись від 3 до 31.

Частоти, на яких здійснюється регулювання перекривають весь звуковий діапазон та віддалені на певний однаковий інтервал. Частіше цей інтервал складає октаву, половину, або третину октави. Останні мають найгнучкіші можливості.

Параметричний Еквалайзер. На відміну від графічного, параметричний еквалайзер дозволяє керувати не тільки коефіцієнтом підсилення фільтру, але і його центральною частотою, а також шириною пропускання (bandwidth). Цей тип еквалайзера дозволяє вирізати перешкоди (напр. фон 50 Гц), або підсилити звучання того чи іншого інструменту з мінімальним впливом на інші елементи звукового образу.

Компре́сія звуку – це процес зменшення(стиснення) динамічного діапазону звукового сигналу. Компресія застосовується у звукозапису, підготовці фонограм, концертному відтворенні музики тощо. Пристрій, що здійснює компресію називається компре́сором (англ. compressor).

Призначення

Різниця динамічного рівня між найтихішими та найгучнішими звуками зменшують для комфортності прослуховування у звичайних умовах. Звичайно наше вухо сприймає тихі звуки в тихому середовищі, однак не сприймає у шумному. Наприклад, в автомобілі оточуючий шум може заглушити тихі звуки. Загальне ж підсилення динаміки зробить гучні звуки занадто голосними. Компресія звуку вирішує цю проблему, роблячи гучні та тихі звуки комфортними для слухання.

Основні параметри компресора

Поріг (англ. Threshold). Визначає рівень, при досягненні якого компресор почне обробляти сигнал. Цей параметр задається в децибелах нижче пікового значення. Тобто значення порога – 4 дб позначає, що компресор буде обробляти сигнал, якщо рівень цього сигналу на 4 дб менше відкаліброваного значення, що становить 0 дб. У цифрових системах 0 дб – це найвищий рівень сигналу.

Відношення (англ. Ratio). Цей параметр визначає, як компресор впливає на сигнал. Наприклад, відношення 2:1 означає, що якщо сигнал перевищить поріг, то рівень цього сигналу повинен бути зменшений удвічі. Якщо рівень сигналу перевершує заданий на 1 дб, то після компресії, він буде перевищувати поріг тільки на 0,5 дб.

Атака (англ. Attack). Значення цього параметра визначає, як швидко компресор почне обробляти сигнал. Значення задається в мілісекундах, і чим різкіше атака інструмента, тим воно повинне бути менше.

Затухання (англ. Release). Цей параметр задає тривалість обробки сигналу після його початку. Як і атака, загасання задається в мілісекундах. При боротьбі зі сплесками звичайно встановлюється мале значення, тому що сплески відбуваються переважно на початку ноти.

Підсилення (англ. Gain або Make-Up). За допомогою цього параметра задають рівень сигналу на виході компресора. Значення задається в децибелах. Оскільки компресор, як правило, зменшує загальний рівень сигналу, то за допомогою цього параметра можна відновити його до початкового.

Жорстка або м’яка компресія (англ. Hard knee, soft knee). Більшість компресорів дозволяє вибирати режим обробки звуків, що перевищують установлений рівень порога. При твердому режимі перевищуючий рівень звуку стискується в постійному відношенні, що задано відповідним параметром (Ratio). Наприклад, якщо для параметра Ratio установлене значення 4:1, то інтенсивність будь-якого звуку, що перевищив поріг, буде зменшена в 4 рази. Твердий режим застосовується при записі таких інструментів, як барабан, коли потрібно негайно обробити будь-який сплеск. Навпроти, м’який режим здійснює стискання зі змінним коефіцієнтом, значення якого залежить від того, наскільки звук перевищив встановлений поріг. Компресор поступово збільшує значення коефіцієнта стиску в міру того, як гучність звуку зростає. Такий режим використається при запису інструментів з повільною атакою, особливо при записі вокалу.

Багатосмуговий компресор

Багатосмуговий компресор (Multiband compressors) – це компресор, що може обробляти різні частотні смуги, на кожну з яких можна довільно задавати параметри відношення, атаки і затухання. Вони застосовуються перш за все при мастергингу, однак доцільне їх включення і в музичні центри. Апаратні багатосмугові компресори використовуються також у радіотрансляціях. Це робиться для підвищення гучності з уникненням перемодуляції. Гучніший звук має комерційну перевагу, однак, застосування багатосмугового компресору на радіо вимагає доброго слуху і почуття стилю. Це пов’язано з тим, що застосування багатосмугового компресору змінює баланс різних частотних смуг аудіосигналу.

Інші засоби динамічної обробки звукового сигналу

Різновидами компресорів є лімітер, експандер та гейт.

Лімітер (limiter) – компресор з параметром відношення ∞:1. При перевищенні вхідним сигналом номінального рівня – на виході рівень сигналу має постійне значення, близьке до номінального. Якщо вхідний рівень сигналу не перевищує номінального значення, то пристрій працює як звичайний лінійний підсилювач, згідно з установками (іншими словами лімитер не дозволяє сигналу перевищувати задане в установках значення).

Експандер (expander) протилежний компресору пристрій, розширює динамічний діапазон аудіосигналу.

Гейт (gate) відкидає, відрізає сигнал на виході, якщо його рівень на вході нижчий вказаного значення.

Сайдчейн (англ. side-chain – побічний ланцюг) – це спосіб управління якими-небудь параметрами одного каналу або пристрою за допомогою іншого пристрою або сигналу. Найчастіше під цим виразом розуміється сайдчейн- компресія , коли один звук (звичайно бочка ) управляє компресією іншого.

Принцип роботи:

Side-chain дослівно з англійської означає – бічний ланцюг. Тобто у схемі пристрою існує бічний ланцюг до якої можна підключити сигнал, який буде управляти яким-небудь параметром цього пристрою. Таким чином, сайдчейном можна назвати будь-яке управління параметром за допомогою бічного ланцюга. Сигнал, керуючий параметром, називається керуючим сигналом.

Сайдчейн широко застосовується в пристроях динамічної обробки сигналу: компресорах, експандери, гейтах .

Хоча під сайдченом розуміється будь-яке управління параметром за допомогою бічного ланцюга, в даний час термін сайдчейн використовується для позначення сайдчейн компресії.

Сайдчейн Компремія

Сайдчейн може використовуватися для управління рівнем сигналу таким чином, що коли зовнішній сигнал посилюється, компресор також сильніше починає стискати сигнал проходить через нього, зменшуючи його гучність. Це дуже часто використовується діджеями для автоматичного придушення гучності музики при розмові. Сигнал з мікрофона діджея направляється на бічну ланцюг (сайдчейн) компресора, для того щоб щоразу коли діджей починає говорити, компресор знижував гучність музики проходить через нього. У даному випадку голос діджея буде керуючим сигналом.

Стерео компресори без sidechain входу, можуть бути використані в якості моно компресора з sidechain входом. Керуючий сигнал або sidechain сигнал, подається на лівий вхід стерео-компресора, а сигнал який повинен бути стиснутий проходить через правий канал. Цей метод не слід плутати з паралельної компресією.

Застосування

Крім вище описаного використання діджеями, сайдчейн компресори також дуже часто використовують для вирішення конфліктів. Особливо в низькочастотному спектрі. Як правило керуючим сигналом є бочка, а оброблюваним (притлумлюється) бас. У момент звучання бочки, звук баса приглушується, тим самим бас не заважає бочці. Отже бочка звучить чіткіше. Таким чином виходить своєрідний гойдає (pumping) ефект, приклад цього ефекту можна почути в композиціях Benny Benassi .

Бічна ланцюг еквалайзера може бути використана для зменшення рівня сигналу, в певному частотному діапазоні, який є занадто гучним: такий еквалайзер може виступати в якості деессер, скорочуючи рівень вокального шипіння в діапазоні 6–9 до Гц. Деессер допомагає знизити рівень високих частот мовлення, які як правило небажані (наприклад, на грамплатівки і FM радіо).

Деессер (англ. Deesser) призначений для зменшення або усунення надлишково шиплячих звуків у записі людського голосу. Надлишок шипіння може бути викликаний компресією, обраним мікрофоном або технікою, і навіть просто губами вокаліста. Шипіння лежить в діапазоні між 2 до Гц – 10 кГц, в залежності від людини. Найчастіше надлишкове шипіння з’являється при вимові таких звуків як «С», «Ч», «Щ».

Деессер це динамічний процес, він спрацьовує тільки тоді, коли рівень шиплячого сигналу перевищує встановлений поріг обраної смуги частот. Він відрізняється від еквалайзера, який статично змінює рівень частот, але він також може бути використаний для зниження рівня шиплячих частот.

Принцип роботи:

Деессер може бути реалізований наступними способами (всі способи виконують однакову функцію, тимчасово знижуючи рівень високочастотного шипіння при його появі в сигналі):

Сайдчейн компресія або широкосмуговий деессер: за допомогою даного методу, сигнал подається по бічній ланцюга компресора, відфільтрований так, щоб залишити тільки шиплячі частоти. В результаті, компресор стискає сигнал тільки при наявності високого рівня шипіння. Цей метод стискає весь діапазон частот, тому в деессер даного типу параметри атаки і відновлення надзвичайно важливі, і параметр порогу не може бути встановлений дуже низько, як в інших видах деессер, так як можлива поява дуже очевидних артефактів .

Компресія розділених смуг: тут сигнал розділяється на два частотні діапазони, перша частина діапазону містить тільки надмірно шиплячі частоти, а друга частина всі інші. Сигнал, що містить шиплячі частоти надсилається на компресор , а інший частотний діапазон не обробляється. Після проходження обробки, два частотні діапазони змішуються назад в один сигнал. Вихідний сигнал можна розділити на високі (шиплячі) і низькі частоти, або розділений таким чином, що частоти вище і нижче шипіння не будуть скривджені. Цей метод схожий на многоплосную компресію .

Динамічна еквалізація: при цьому методі, коли збільшується рівня шипіння, параметричний еквалайзер зменшує смугу частот містить шипіння (визначається користувачем). У цьому методі сигнал розділяється на два потоки. Перший потік фільтрується так що містить тільки шиплячі частоти. Цей потік по бічного ланцюга управляє смугою еквалайзера налаштованої на шиплячі частоти. Другий потік відправляється на цей еквалайзер де і відбувається придушення.

Автоматизований деессер: останній метод це автоматизація рівня (гучності) вокалу (у DAW ). Всякий раз коли з’являються черезмерное шипіння, рівень (гучність) може бути змінений вручну, за допомогою кривих автоматизації. Цей метод неможливий без автоматизації, тому як звукорежисер не зможе достатньо швидко реагувати на зміну рівня вокалу, зміни відбуваються за частки секунди, це тривалість шиплячий «С» або «Т».

Ексайтер (англ. Exciter – збудник), (також званий «гармонійним збудником»або «енхансером») – це пристрій обробки, що використовується для гармонійного синтезу (як правило) високочастотних сигналів, за допомогою додавання тонких гармонійних спотворень.

Гармонійний синтез включає в себе створення вищих гармонік від основних (більш низьких) частот сигналу. Зазвичай шум присутній у різних частотних смугах в різних кількостях, і гармоніки, отримані від чистої смуги частот, будуть більш чіткими. Ексайтер також використовуються для синтезу низькочастотних гармонік, в цілях імітації глибокого баса на динаміках , не здатних їх виробляти. Спочатку ексайтер виготовлялися на основі ламп , в теперішній же час вони існують у вигляді цифрових процесорів, часто намагаються наслідувати аналоговим моделями.

Відмінність ексайтера від еквалайзера

Еквалайзер не додавайте в звук ніяких гармонік . Він може посилити або послабити існуючі частоти. Якщо еквалайзер використовується для підкреслення характерних обертонів музичних інструментів, то він підсилює певну частотну область. Якщо ж необхідних частот спочатку мало, то еквалізація не дасть бажаного ефекту, або разом зі слабким сигналом витягне всі небажані шуму .

На відміну від еквалайзера, ексайтер сам добудовує вищі гармоніки, відштовхуючись від огинають основних тонів. Тобто відбувається не посилення необхідних частот, а логічне додавання нових обертонів.

Використання

Тонка обробка ексайтер, при його грамотному застосуванні, дає відчуття прозорості та підвищення розбірливості звучання. Хоча нерозуміння процесу ексайтірованія може привести до досить жалюгідних результатів. Наприклад, ексайтер немає сенсу обробляти орган або мідні духові інструменти, які характеризуються дуже вузькими спектральними інтервалами основних тонів. Ексайтірованіе інструменту, за своєю природою не має обертонів, може викликати досить несподіваний і найчастіше неприємний ефект.

На відміну від традиційних еквалайзерів, при використанні ексайтер менше ймовірність додавання шуму і шипіння, які роблять звук менш ясним, особливо це стосується магнітофонних записів аналогової стрічки, які втратили свою «искристость» через частого накладення.

Ексайтер також використовуються для відновлення старих записів, додаючи втрачений спектральний склад.

Ексайтер продаються у вигляді поділених ефектів, спеціально призначених для електро-гітари , баса або електронних клавішних.

Ексайтер дуже часто застосовується при мастерингу .

Ревербера́ція (Reverb) – залишкове «післязвуччя» у закритих приміщеннях. Утворюється внаслідок багатократного відбиття від поверхонь та одночасного поглинання звукових хвиль. Реверберація характеризується проміжком часу (у секундах), протягом якого сила звуку зменшується на 60 дБ.

Явище реверберації полягає у суперпозиції різних ехосигналів від одного джерела звуку. Ефект реверберації можна спостерігати в закритих приміщеннях після вимкнення джерела звуку. Художньо-естетичне враження, що створюється реверберацією, залежить від контексту звукового твори і визначається у вищих відділах головного мозку. Зазвичай надлишкова тривалість реверберації призводить до неприємного гулу, «порожнечі» приміщення, а недостатня – до різкого уривчастого звучання, позбавленого музичної «соковитості». Штучно створювана реверберація в певних межах сприяє поліпшенню якості звучання, створюючи відчуття приємного «резонансу» приміщення.

При запису мови, співу, музики, а також створенні різних шумових ефектів використання штучної реверберації є складовою частиною загальної обробки аудіосигналу. Такий вид обробки визначається як технічними умовами проведення запису, так і художньо-естетичними завданнями. Реверберацію використовують для поліпшення та підкреслення художньої виразності мовлення, співу, звучання окремих музичних інструментів. Так, наприклад, при записі музичних програм у приміщенні з незадовільною акустикою або малого для даного складу виконавців обсягу зазвичай не вдається отримати необхідне співвідношення між гулкістю і чіткістю звучання. У цьому випадку застосування штучної реверберації дозволяє домогтися поліпшення якості звучання музичної програми. Аналогічно, реверберація допомагає створити необхідне акустичне забарвлення голосу або інструменту при записі вокаліста або соло інструменту, коли він «тоне» у звучанні ансамблю, що супроводжує.

За допомогою реверберації можна створити ефект наближення і віддалення джерела звуку. Для цього поступово змінюють рівень реверберації, створюючи ілюзію зміни акустичного відносини, а значить, і враження зміни звукового плану. При озвучуванні відеофільму або звуковому оформленні презентації нерідко виникає потреба підкреслити акустичну обстановку того чи іншого місця дії. Для цього також використовують ефект реверберації.

Елементи реверберації

На мал. 1 схематично показано рівень звукового тиску в приміщенні після збудження звуковим імпульсом. Імпульсна характеристика приміщення складається з чотирьох частин:

Прямий звук – перший звук, який потрапляє безпосередньо від джерела до слухача і має найбільшу інтенсивність. Згідно з дослідженнями Гааса [1], суб’єктивна оцінка локалізації джерела звуку визначається саме прямим звуком і відбиттями, що приходять протягом 1 мс.

Час затримки першого відбиття (англ. Initial Time Delay Gap), що позначають ITDG або t1 – часовий інтервал між сприйманим слухачем прямого звуку і його першого відбиття. Значеня цього параметру визначає суб’єктивне враження величини приміщення. З дослідів Беранка [2] випливає, що в кращих концертних залах t1 для слухача, що сидить у центрі залу це значення становить від 15 до 30 мілісекунд. Звідси випливає, шлях, який долає відбитий звук має бути на 5–10 метрів довшим ніж шлях прямого звуку. Якщо значення t1 є завеликим (від 50 до 70 мілісекунд), у слухача виникне враження перебування у величезному просторі. Відбиття із запізненням понад 100 мс сприймається як луна.

Ранні відбиття (англ. early reflections) – група відбиттів, що приходять до слухача через 80 мс після прямого звуку. Гаас [1] дослідив, що відбиття із часом затримки 20–50 мс справляють враження збільшеня гучності прямого сигналу. Звуки, що затримуються на 40 мс посилюють враження акустичної близькості. Для досягнення повноти звучання, ранні відбиття повинні приходити з якнайбільшої можливої кількості напрямків.

«Хвіст» реверберації – складається з великої кількості багаторазово відбиттів звуку (згідно з Кремером і Мюлером [3] протягом секунди до слухача приходить до 2000 відбиттів). Інтервали між послідовними відбиттями сигналу настільки короткі, що «хвіт» реверберації має характер поступово зникаючого продовження прямого сигналу. У залежності від коефіцієнтів поглинання поверхонь приміщення, «хвіст» може зникати повільно або раптово, що виражається у часі реверберації приміщення.

Методи отримання штучної реверберації

Ревербераційна камера (англ. chamber reverberator) – первісно для отримання реверберації використовували приміщення зі стінами, що добре відбивають звукові хвилі. Звук подавався у камеру через гучномовець, де багаторазово відбивався від стін камери, і записувався за допомогою мікрофону.

Пластинчатий ревербератор (англ. plate reverberator) – винайдений у 1950-х роках. В основі його конструкції – електромеханічний перетворювач, прикріплений до металевої пластини, уміщеній в сталеву раму. Перетворювач перетворює звуковий сигнал на коливання пластини (як котушка в гучномовця). Коливання пластини реєструються звукознімачем, що перетворює їх у звуковий сигнал. В пізніших конструкціях використовували два звукознімачі, що дозволяло отримувати стерео-сигнал. Час реверберації регулюється в такій системі за допомогою фільців – їх наближення до пластин зменшує час реверберації, але фільц ніколи не доторкаєся до глушителя панелей.

Пластичнатий ревербератор характеризується ясним, легко металевим звучанням. Широко використовується в поп-музиці. Частіше використовується для вокальних та ударних доріжок, використаний для малого барабану, може додати йому глибини і характерності, не надаючи надмірного після звучання [4].

Вигнута пружина в середині пружинного ревербератора.

Пружинний ревербератор (англ. spring reverberator) – пристрій, в основі конструкції якого – пружина, що починає коливатися завдяки електромагнітному перетворювачу (подібно як в пластинчаотму ревербераторі). На протилежному кінці пружини розміщено звукознімач, що перетворює коливання пружини у звуковий сигнал.

Раніше пружинні ревербератори часто використовувалися в напів-професійному звукозаписі завдяки низькій вартості і невеликому розмірі пристроїв. Використовуються також в гітарних підсилювачах. Музиканти використовують пружинний ревербератор також для створення спецефектів за допомогою їх струшування чи ударів по них.

Цифровий ревербератор (англ. digital reverberator) – пристрій, в основі якого – цифрова обробка звуку. Прості алгоритми реверберації використовують зворотний зв’язок для розгалужених ліній затримки, завдяки чому генерується велику кількість затухаючих повторень вихідного звуку. Складніші алгоритми емулюють часову і частотну характеристики реальних приміщень (на підставі вимірювань коефіціенту поглинання і інших параметрів).

Згортувана реверберація (англ. convolution reverb) – в цьому випадку створення реверберації шляхом цифрової згортки вхідного звуку та імпульсної характеристики приміщення. Для того, щоб визначити імпульсну характеристику, слід згенерувати в конкретному приміщенні (напр. костелі, театрі чи студії) широкосмуговий сигнал і записати його в режимі моно або стерео з реверберацією цього приміщення.

Параметри ревербераторів

Ревербератори високого класу дозволяють регулювати багато параметрів, завдяки яким можна досягти заданий звуковий ефект.

Damping (затухання). Якщо приміщення, в якому поширюється звук, переважають тверді поверхні, «хвіст» реверберації буде звучати ясно і досить жорстко. М’які об’єкти у приміщенні (такі, як килими, штори) а також аудиторія спричиняє до поглинання високих частоти, в результаті чого виникає тепліший, темніший звук реверберації High/low frequency attenuation (приглушення високих/низьких частот) – параметри окреслюють смугу частот, що проходять через реверберацію. Якщо ефект звучить занадто металево, зменшуть рівень високих тонів, починаючи від 4–8 кГц. Wiele cenionych przez realizatorów pogłosów płytowych tłumi częstotliwości powyżej 5 kHz, więc nie zawsze są one potrzebne dla zachowania dobrego brzmienia. Приглушення низьких частот сприяє зменшенню бубнявого, замуленого звуку. Наприклад, якщо у вихідному матеріалі є бас-гітара і барабани, що призводить до неприєжмного ефекту реверберації звуків низького регістру, можна виставити цей параметр на частоти 100–200 Гц.

Diffusion (розсіяння ранніх відбиттів). Цей параметр регулює щільність появи перших вібиттів. Його збільшення потовщує звучання реверберації. Зменшення розсіяння застосовують для вокалу і клавішних педалей. Відмінно підходить для ударних. У деяких програмах є можливість незалежної регуляції розсіяння для «хвоста» реверберації.

Room size (величина приміщення). Якщо реверберація починає резонувати на звуках певної частотою, зміна цього параметра може істотно поліпшити ситуацію.

Decay time (час згасання). Цей параметр визначає, як довго тривають відбиття, поки вони не вичерпають своєї енергії.

Predelay (ранні затримки). Затримка, з якою реверберація накладається на прямий звук. Деякі ревербератори надають можливість незалжено встановити час затримки першого відбиття і «хвіст» реверберації. При моделюванні реального простору, перші повинні бути коротшим, ніж друге. Збільшення початкової затримки створює враження більшого просторо[6].

Reverb density (інтенсивність реверберації).

Early reflection level (рівень ранніх відбиттів).

High-frequency/Low-frequency decay (згасання високих/низьких частот). Збільшення часу згасання високочастотних звуків не має аналогів у серед природних реверберацій, але ефект може добре звучати, оскільки він підсилює форманти, що відпаовідають за читаність.

Ділей (англ. Delay – затримка) – ефект затримки звуку, затримка відбувається за допомогою запису вхідного сигналу з подальшим програванням його через певний період часу. Затриманий сигнал може відтворюється або один раз, або кілька разів для створення повторюваного звуку схожого на розпадається луна .

Проте, в електронному танцювальному жанрі існує дещо своєрідна специфіка роботи з ефектами. Даний аспект розглянемо у наступному підрозділі.