Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція

з навчальної дисципліни «Дитяча психологія»

по темі «Умови розвитку особистості в дошкільному віці»

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: продовжувати знайомити студентів із поняттями «особистість», «самосвідомість», «лідерство», «конформізм», «рефлексія», «емпатія», «статус», «статева ідентифікація», формувати у студентів уявлення про умови розвитку особистості дошкільника, про проблему засвоєння моральних уявлень та правил поведінки в різні вікові періоди.

Розвиваюча: уміння інтегрувати знання з загальної психології, практики та дитячої психології, аналізувати навчальний матеріал, систематизувати та узагальнювати його, робити самостійні висновки.

Виховна: виховувати професійно-педагогічну культуру студентів, старанність у навчанні, відповідальне ставлення за формування та розвиток особистості дитини дошкільного віку.

Професійна: працювати над становленням наукового світогляду майбутнього педагога, пов’язавши зміст курсу з практикою, досвідом студентів.

Ключові поняття теми: умови розвитку особистості, лідерство, конформізм, рефлексія, емпатія, статус, статева ідентифікація.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, особливості умов розвитку особистості дошкільника.

Студенти мають вміти: : орієнтуватися в проблемах засвоєння моральних уявлень та правил поведінки в різні вікові періоди, складати рекомендації для батьків по формуванню правильної самосвідомості дитини.

Тип заняття: шкільна лекція.

Засоби навчання: комп’ютерне забезпечення, література.

Література:

1. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 2008, ст. 113-115

2. Костюк г.С. Вікова психологія. Навч.Пос. – к.: Радянська школа, 1976, ст. 87-88, 125-128, 130-134

3. Гамезо М.В. Возрастная и педагогическая психология. Уч.пос. – М.:Просвещение, 1984 – ст. 67, 72-74

4. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» - К.: Світич, 2008

5. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «я у світі» - к.: Світич, 2009 ст. 8-27, 92-109

6. Савчин М.В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2005, Р.2.2.

Завдання для самостійного опрацювання студентами

Підготувати повідомлення на одну із тем: «Дитина в групі. Мікроклімат та психічні явища в дитячій групі: лідерство, емпатія, рефлексія.», «Статева ідентифікація і проблеми статевого виховання».

Хід проведення згідно плану

1. Умови розвитку особистості дошкільника.

2. Проблема засвоєння моральних уявлень та правил поведінки в різні вікові періоди.

І. Організація студентів: ознайомлення з темою, планом заняття та його метою.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

«Наша особистість - це сад, а наша воля - її садівник.» У. Шекспир

Актуалізація опорних знань студентів.

• Дайте визначення поняттю «особистість»?

• Коли закладаються передумови формування особистості?

• Яка структура особистості?

Пояснення нового матеріалу

1. Умови розвитку особистості дошкільника.

   Розвиток психіки є невід'ємною складовою розвитку особистості. Ця інстанція людини взаємодіє з навколишнім світом, однак не просто пристосовується до нього, а виокремлює себе з нього. її психологічним центром є Я, що об'єднує та організує внутрішній світ людини. Особистість, ставлячи цілі, плануючи свою діяльність, самоспричинює свою внутрішню і зовнішню активність. Вона самовизначається у процесі рефлексії, оволодіння духовно-моральними цінностями, які забезпечують орієнтування у навколишньому світі й у своєму житті. Вираженням її індивідуальності є здібності, нахили, інтереси, характер, темперамент тощо. Особистість саморозвивається у процесі життєдіяльності, пізнанні світу і себе в ньому, постійно переживає у просторі й часі свою екзистенцію (існування).

   Особистість — духовна, соціально-психологічна інстанція людини, функціями якої є виокремлення себе з оточення, самоспричинення внутрішньої і зовнішньої активності, самовираження та саморозвиток у цілісній життєдіяльності, активне переживання у часі і просторі своєї екзистенції.

Умови розвитку особистості:

1. Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого.

З'являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини (Л.С. Виготський).

Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного "Я" та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин.

Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу.

Гра — явище соціальне за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням, зумовлена розвитком суспільства, його культури. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, діяльність, у якій діти в ігрових умовах виконують розвитку ролі дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки дошкільнят (п.П. Блонський, Л.С. Виготський, ГС. Костюк, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін).

Розвиток особистості неможливий без її активності, тому основними його факторами є діяльність і поведінка (вчинки), спілкування, в тому числі внутрішні діалоги, а також пізнання і самопізнання, трансцендентування (вихід за межі свідомості, пізнання і насамперед за межі Я до вічного, божественного, космічного). Будь-яка поведінка та діяльність дитини супроводжується нагромадженням енергії в різних кількостях для психічного розвитку. Наприклад, після здійснення вчинок закарбовується в “тексті” особистості, яка формується з досвіду цих вчинків.    Якщо виконання предметних дій зумовлює фіксацію у свідомості перцептивних або моторних установок, то здійснення вчинків забезпечує фіксацію соціальних (особистісних) настанов, мотивів, особистісних смислів. Вплив учинку, особливо значущого, на становлення особистості незаперечний. Учинки не тільки творять особистість, вони модифікують, змінюють її, піднімають над діяльністю, самосвідомістю та свідомістю, розширюють ступені її свободи.    Вплив учинку на особистість зумовлюється такими його характеристиками як моральність, відповідальність, цілісність, самостійність. На думку російського вченого Михайла Бахтіна (1895—1975), вчинок є цілісною подією. Він є цілісним, оскільки усуває протилежність і суперечність онтології (буття) й феноменології (сприйняття та переживання реальності буття і його сенсу). В ньому знімається роздвоєність Я на добре і погане, моральне й аморальне, нижче і вище, духовне і бездуховне. Вчинком є не тільки дія, позиція, але й думка, переживання особистості, її оцінки та вибори.    Вчинок включає в себе смисловий та індивідуальний аспекти. Смисловий аспект є позачасовим, індивідуальний — конкретно-історичним, таким, що розгортається в просторі й часі, в яких діє індивід. Абсолютизація індивідуального аспекту вихолощує смисл учинку, він постає як беззмістовна, технологічна дія. Зосередження уваги тільки на смисловому аспекті вчинку ігноруватиме конкретну особистість, її активність, буттєвість, відповідальність, вихід у подію.    Під час трансформації вчинку в характер особистості діють закони прямої (безпосередній вплив учинку на особистість) та зворотної (вплив особистості на здійснення майбутніх вчинків) перспективи. Вчинок не тільки формує особистість, він модифікує свідомість, піднімаючи її з буттєвого на рефлексивний рівень завдяки усвідомленню себе, власних можливостей, у тому числі запасів фізичної, моральної та духовної енергії.    Змінюють особистість, її Я (самість) заглиблення в себе, ведення складних внутрішніх діалогів із власною совістю, з Вищим Я (самотрансцендентація). Справжнє народження особистості відбувається тоді, коли потенційно людина поєднується не тільки з іншою людиною, а і з Богом. Енергія такого єднання зі знаком, символом, міфом, зусилля над собою творять особистість.    Особистість розвивається у процесі пізнання зовнішнього світу і самопізнання. Пізнаючи світ, дитина долає шлях від незнання до знання, від пізнання зовнішнього до пізнання внутрішнього, суттєвого, від образного до понятійного. Це породжує нові її можливості, пізнавальні потреби. У процесі пізнання реалізуються природні задатки, що зумовлює розвиток здібностей. Крім того, пізнання здійснюється в єдності інтелектуальних, емоційних і вольових процесів, що стимулює розвиток інтелектуальних можливостей, емоційно-мотиваційних і вольових властивостей особистості.    Отже, система детермінант психічного розвитку людини охоплює об'єктивні чинники (макросоціальні і мікросоціальні умови, психосоматичні чинники), а також суб'єктивні чинники (активність індивіда, особливості самосвідомості, спонукальної сфери тощо).