Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція

з навчальної дисципліни «Дитяча психологія»

по темі «Темперамент у дітей дошкільного віку»

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: продовжувати знайомити студентів із поняттями «темперамент», «емоційність», «збудливість», «загальмованість», формувати уявлення про індивідуальні особливості проявів різних типів темперамент у дітей в дошкільному віці, особливості нервової системи дитини та їх врахування в навчально-виховному процесі.

Розвиваюча: уміння інтегрувати знання з загальної психології, робити самостійні узагальнення та висновки.

Виховна: виховувати професійно-педагогічну культуру студентів, старанність у навчанні, відповідальне ставлення за організацію навчально-виховного процесу дитини дошкільного віку, виходячи з її індивідуальних особливостей, зокрема – типу темпераменту.

Професійна: працювати над становленням наукового світогляду майбутнього педагога, пов’язавши зміст курсу з практикою, досвідом студентів.

Ключові поняття теми: темперамент, збудливість, емоційність, реактивність, загальмованість, адекватність реакцій.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, індивідуальні особливості проявів різних типів темпераменту у дітей дошкільного віку.

Студенти мають вміти: враховувати особливості нервової системи дитини в педагогічній діяльності вихователя дошкільного закладу.

Тип заняття: шкільна лекція.

Література:

1. Волков Б.С., Волкова Н.В. Задачи и упражнения по детской психологи: уч. пособие для студентов пед. ин-тов и пед.уч-щ. – М.: Просвещение, 1991.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» - К.: Світич, 2008

3. Коментар до базового компоненту ДО в Україні – К.: Дошкільне виховання,2003, ст.79-82

Завдання для самостійного опрацювання

Зробити повідомлення на одну із тем:

1. Індивідуальні особливості динаміки психічної діяльності у дітей з різними типами темпераментів.

2. Врахування темпераменту в навчально-виховній роботі з дошкільниками.

Хід проведення згідно плану

1. Індивідуальні особливості проявів різних типів темпераменту. Особливості НС дитини та їх врахування в навчально-виховному процесі.

2. Організація навчально-виховного процесу з урахуванням особливостей різних типів темпераменту дошкільника.

І. Організація студентів: ознайомлення з темою, планом заняття та його метою.

Завдання лекції:

Розглянути тему «Темперамент у дітей дошкільного віку», в результаті чого у Вас має сформуватися уявлення про індивідуальні особливості проявів різних темпераментів дітей в дошкільному віці та їх врахування в навчально-виховному процесі.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація опорних знань студентів.

• Дайте визначення поняттю «темперамент».

• Які фізіологічні основи особливості нервової системи лежать в основі типів темпераменту? (сила збудження і гальмування, їхня урівноваженість і рухливість).

• Яке поєднання властивостей ВНД І.П. Павлов зробив засадовим при поділі темпераменту на типи?

Пояснення нового матеріалу

1. Індивідуальні особливості проявів різних типів темпераменту. Особливості нс дитини та їх врахування в навчально-виховному процесі.

Тип вищої нервової діяльності - поняття фізіологічне, а темперамент психологічне. Темперамент є психологічним проявом комплексу властивостей ВНД. Темперамент - це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення. Розглянемо докладніше, як властивості нервової системи впливають на особливості темпераменту та як це виявляється у діяльності та поведінці людей з певним типом темпераменту.

Тип нервової системи є сукупністю вроджених функціональних особливостей. Він є найбільш сталою характеристикою вищої нервової діяльності і в цілому навряд чи може бути змінений. Проте і ця характеристика зазнає змін під впливом зміни умов існування, тобто під впливом оточуючого середовища загалом. В лабораторіях І.П.Павлова було експериментально доведено, що прояви основних властивостей нервової системи можуть змінюватися під впливом умов життя.

І. Холеричний тип темпераменту.

1. Умовні (позитивні) рефлекси утворюються легко, відзначаються точністю і міцністю (залишаються стійкими при різноманітних умовах). Гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Зустріч двох протилежних процесів призводять до зриву нервової діяльності з боку гальмування - відмовляються працювати.

2. Характерна циклічність у діяльності і поведінці. Це пояснюється неврівноваженістю ВНД, що виявляється у переважанні збудливого процесу і недостатку гальмування

+ неврівноваженість кіркової і підкіркової діяльності (підкіркова діяльність не завжди регулюється корою). Неврівноваженість ВНД

+ неврівноваженість підкіркової і кіркової діяльності

> циклічність у діяльності і поведінці.

3. Характеризується підвищеною збудливістю і емоційною реактивністю. Холерик буває запальним, нетерплячим, різким у стосунках, прямолінійним, може довгий час невтомно працювати. Але прояви холеричного темпераменту залежать від спрямованості особистості; можуть по різному виявлятися в життєвих обставинах. У людей з серйозними позитивними інтересами емоційність та запальність знаходять свій вияв в ініціативних, енергійних та принципових діях. Там, де немає таких інтересів, підвищена збудливість може виявлятися в афективних переживаннях, роздратованості та нестриманості.

4. Вольові дії дуже поривчасті, якщо холерику цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення.

5. За спрямованістю - екстраверт, любить бути в центрі уваги, але в спілкуванні непоступливий, прагне, щоб усе було так, як він хоче. Має організаторські здібності.

6. Жвава міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення.

ДІТИ - ХОЛЕРИКИ

Сильний, неврівноважений тип нервової системи, з яскравою перевагою збудження над гальмуванням. Холерики енергійні, гарячі, запальні, часом поводяться різко і грубо. У звичайних умовах швидко і легко переключаються на нову діяльність, активно беруться за будь-яку справу, інколи одночасно охоплюють кілька дій.

Мовлення таких дітей швидше, нерівномірне, помітне коливання інтонації, багатство міміки та жестів. У моменти активного збудження мовленнєвий процес уповільнюється, з’являються паузи, поспішність звуковимови, повтори.

Перебіг адаптації до нових умов життя у холериків, як і у сангвініків, при відсутності емоціогенних ситуацій /належної уваги з боку дорослих, упереджувальних дій, тощо/ легкий. Вони також активно реагують на комунікативні звертання оточуючих. Легко налагоджують стосунки, мають широке коло знайомих. Водночас своєю гарячкуватістю, неспокійністю, сварливістю постійно створюють конфліктні ситуації. Але після сварок швидко „відходять”, не тримають довго образи.

Холерикам притаманна активна реакція на новизну, часом із сплесками бадьорості, піднесення. Невідоме, труднощі лише підсилюють активність пошуку способу розв’язання задачі і глибину відчуття задоволення від успіху. В ситуаціях зацікавленості діяльністю періоди піднесення можуть бути тривалими, напруженими і високорезультативними. Ці діти здатні швидко відпочивати і продовжувати займатися складною справою, вперто домагаючись результату. Але це можливе лише за умови психологічного комфорту. Адже холерикам властива і раптова зміна бурхливої активності на різкий спад настрою і повну бездіяльність. Витримка, такт і терпіння близьких дорослих – ось ключі до душі такої дитини.

Процес вироблення умінь і навичок протікає нормально і продуктивно, якщо враховувати суттєві особливості дітей-холериків: швидка втомлюваність уваги /але короткочасна/ ускладнений розподіл і переключення уваги, велика сила емоції і знижені можливості вольового зусилля пов’язаного з гальмуванням. Зрозуміло, що для таких дітей ефективними будуть індивідуальні, дрібногрупові форми організації діяльності. Обов’язково – збудити їх інтерес до змісту роботи і дати відчути емоційно-позитивний вплив близького дорослого.

Для сфери почуттів дітей холеретичного типу властивий блискавичний спалах емоційних процесів, їх сила. Емоційний тонус мінливий, настрої протягом короткого проміжку часу бувають полярними. Діти можуть мати схильність до бурхливих проявів емоційних реакцій /афективних спалахів/, навіть вкрай агресивних дій.

Таким дошкільникам конче необхідно навчитися володіти своїми емоціями. Ця здатність виробляється з перших років життя, але надзвичайно повільно, і має успіх лише за умов емоційного комфорту.

Серед дітей - холериків виділяються кілька різновидів: фізично здорові, потенційно здібні, з підвищеною збудливістю /безпричинні рухи і мовні реакції/; запальні, яким притаманні вибухи необумовленого збудження; „відчайдушні” пустуни. Відповідно до цих відмінностей і слід добирати способи впливу на дитину. Якщо для першої групи часом достатньо задоволення підвищеної потреби у рухах і мовному супроводі всіх своїх дій

/ звичайно, в етичних рамках/, то дітям з двома іншими проявами холеричного типу потрібна більш дбайлива допомога. Такі діти мають бути постійно в полі зору дорослих. З раннього віку необхідна так звана „психотерапія” з метою формування гальмівних механізмів. Тут особливо важливо виховувати навички спілкування, ставлення до конфліктних ситуацій, уміння і бажання їх уникати, здатність спокійно вийти з конфліктної ситуації. Забезпечуючи умови для реалізації бурхливої енергії таких дітей, треба максимально спрямовувати її на конкретні справи. Порожня біганина небезпечна, бо завжди завершується зривом і конфліктом.

Дорослим потрібне не лише терпіння при вихованні таких дітей, а ще й уміння бути підкреслено спокійним, лагідним і витриманим навіть при вибухах дитячого гніву. Ніякі моралізування, насмішкуваті зауваження, покарання недопустимі. Краще ізолювати дитину на якийсь час, допомогти заспокоїтись і спробувати разом з нею поміркувати над тим, що трапилося. Оцінити власну поведінку має сама дитина. Не можна вимагати від холериків обіцянок і клятв більше не чинити таке. Діти завжди щиро хочуть бути на рівні очікувань близьких дорослих, але не всім їм це вдається. вольова регуляція у них відстає в дозріванні. Тому тактика дорослого має бути відповідною дитячим очікуванням. Це – розуміти її, допомогти гідно вийти зі скрути і вселити надію на безконфліктне спілкування.

Неможливо переоцінити значимість теплих, дружніх, довірливих відносин між дорослими і дітьми. Це найкращий лікар! Часто це буває дуже важко, але саме цей підхід творить чудеса! І ще, дуже важливо для дітей, а особливо гіперактивних, розгальмованих навчити гордитись тим, що зуміли стриматись, не дали здачі, були спокійними і витриманими. Але і сам вихователь не повинен ніколи демонструвати своєї розгальмованості, а бути прикладом витримки і культури.

ІІ. Сангвінічний тип темпераменту.

1. Умовні рефлекси (як позитивні, так і гальмівні) утворюються легко, виявляються міцними і точними. Сангвініки легко збуджуються і так само легко гальмують свої дії, бажання. Швидке та легке утворення нових тимчасових нервових зв'язків сприяє легкій переробці інформації та рухливість динамічного стереотипу.

2. Завдяки пластичності, сангвініки дуже легко пристосовуються до нових умов життя, швидко знаходять контакт у стосунках з оточуючими людьми, у колі незнайомих людей почувають себе вільно, відрізняються товариськістю Серед товаришів веселі, життєрадісні, охоче беруть на себе організаторські обов'язки.

3. Характерна підвищена реактивність: сангвініки голосно сміються та бурхливо сердяться.

4. Безумовні рефлекси повністю регулюються у сангвініків функціонально сильною корою. Коркові реакції у сангвініків інтенсивні і звичайно відповідні силі подразників. Характерною для сангвініків є оптимальна взаємодія кори і підкірки, внаслідок чого вони легко контролюють свої емоції відповідно до вимог середовища. Настрій - здебільшого оптимістичний. Почуття виникають легко, і так само легко змінюються.

5. Гнучкість розумової діяльності дозволяє швидко схоплювати все нове, легко переключати увагу, засвоювати нові навички. Добре розвинене почуття гумору.

6. Риси сангвінічного темпераменту по-різному виявляються залежно від спрямованості діяльності людини: за відсутності серйозних глибоких інтересів у житті сангвініки можуть бути поверховими та легковажними.

ДІТИ -САНГВІНІКИ

Сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. Такі діти енергійні, активні, життєрадісні. Швидко і легко переключаються з однієї діяльності на іншу, переходять від веселих розваг до серйозної справи, швидко пробуджуються після сну. Вихователю треба звернути увагу на те, що тут йдеться про швидкість реакцій і перехід нервових процесів від збудження до гальмування, а не про здібності чи загальний психічний розвиток дитини.

Сангвінікам притаманне голосне, швидке, чітке й емоційно виразне, врівноважене мовлення.

Перебіг адаптації до нових умов життя у таких дітей, як правило, безболісний. Вони активно відгукуються на комунікативні звертання оточуючих, радо налагоджують нові контакти /навіть з незнайомцями/ мають багато приятелів і друзів. Водночас схильні до частої зміни вузького кола спілкування.

Цим дітям властива швидка активна реакція на новизну. Вони працелюбні, витримані. У сангвініків швидко формується здатність навчатися, легко виробляються різноманітні нові уміння та навички, а також відносно швидко перероблюються вже набуті. Вони легко переносять нетривалі навантаження і вправно відновлюють працездатність. Як правило, сангвініки схильні до оволодіння довільною регуляцією власної поведінки. Але для активного робочого стану організму таких дітей необхідна дія стимулюючих факторів новизни. Одноманітність, в’ялість ситуацій помітно знижують можливості уваги, підвищують схильність до відволікань на сторонні подразники, що у свою чергу, впливає на загальну працездатність дитини.

Почуття у цих дітей швидко виникають і активно проявляються. Загальний емоційний тонус їх частіше мажорний. Такі дошкільники рідко вередують, не схильні до афективних реакцій. На ситуацію вони реагують активно, виразно, але „не виходять із себе”. Як правило, не втрачають здатності бачити і чути іншого /а не лише себе/ навіть у ситуації гостро конфліктній.

Для дитини-сангвініка корисний розмірений ритм щоденного життя, але більш швидкий ніж у дорослих, бо дошкільники не можуть довго зосереджуватись на одному об’єкті /через цю особливість їх часом вважають легковажними/. Здійснювати виховний вплив на таких дітей найпростіше на основі довірчих дружніх стосунків – дорослий у таких умовах невимушено керує процесом формування тих чи інших новоутворень. Почуття любові до близьких дорослих у дітей-сангвініків є могутнім джерелом фантазії, що в свою чергу позитивно впливає на активність, творчий пошук і значно поліпшує результативність діяльності.

ІІІ. Флегматичний тип темпераменту.

1.Умовні рефлекси утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але також є стійкими. Реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, тобто флегматики адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні - сильну реакцію, але через свою інертність вони часто не встигають реагувати на швидкі зміни середовища. Б.М. Теплов: "Інертність нервової системи - це і малі показники швидкості в її роботі, і високі показники міцності окремих зв'язків та їх систем."

2. Нормальна взаємодія між кірковими і підкірковими процесами дає можливість флегматикам затримувати і регулювати безумовні рефлекси і емоції. Тому, у своїй поведінці, рухах, розмові, вони повільні та спокійні. При зустрічах з труднощами вони підвищують свою активність і усілякими способами намагаються подолати перешкоди.

3. Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініків і холериків, але відзначаються силою, тривалістю і водночас стриманістю у своїх зовнішніх проявах, слабкою експресивністю. В звичайних умовах флегматики спокійні, рівні у відносинах з людьми, рідко "виходять з себе", не схильний до афектів, в міру товариський, не люблять марно базікати. Вони відзначаються великим терпінням і самовладанням, завдяки чому досягають високої продуктивності своєї роботи.

4. Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної діяльності. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю. Увага - стійка, але спостерігаються труднощі із переключенням уваги.

5. За спрямованістю флегматики - інтроверти, тому важко сходяться з людьми, не мають потреби в нових знайомствах. Разом з тим їм властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей.

ДІТИ - ФЛЕГМАТИКИ.

Сильний врівноважений, інертний тип нервової системи. Ці діти спокійні, не схильні до поспіху, мляві. Їм потрібен певний час, щоб правильно відреагувати на той чи інший вплив. Вони не можуть швидко включитися в нову діяльність і важко переключаються з одного виду діяльності на інший.

Мовлення флегматичних дітей уповільнене, спокійне, рівномірне, часом з паузами, без яскравих емоцій, міміки, жестів.

Адаптація до нових умов життя відбувається повільно, часто з труднощами /можуть бути і важкі форми ускладнень/. Навіть зміна звичних зовнішніх умов життєдіяльності може впливати на самопочуття флегматичних дітей. Характерною для них є уповільнена реакція на новизну. Необхідність включитися у будь-яку діяльність одразу викликає розгубленість, а нерідко й переляк. Навички і звички у цих дітей виробляються повільно, але міцні і тривалі. Переробляти звички надзвичайно важко.

За високу працездатність флегматиків часто іменують „роботягами”. Хоч трапляються і виняткові ледарі. Навчити їх швидких і енергійних дій дуже важко, але легко сформувати витримку і стійкість. Флегматики довго „розкачуються”, але потім діяльні, здатні довести справу до кінця. В роботі невтомні, витривалі, зосереджені, не знижують працездатності при допустимих перевантаженнях.

Здатність до довільної регуляції поведінки формується уповільнено, але з високими показниками уміння підкорятися зовнішнім вимогам. Враховуючи знижену рухливість нервових процесів, для підтримки активної працездатності флегматичних дітей необхідно зацікавити їх запропонованим видом роботи, підтримати у період організації і налагодження цієї діяльності. Стриманість, посидючість, зібраність і розміреність дій допомагають уникати зривів, підтримувати сталий ритм процесу роботи.

Для емоційної сфери характерна зовнішня байдужість. Почуття і переживання можуть бути дуже глибокі, але зовні зовсім непомітні. Неадекватні емоції виникають рідко. Конфліктних ситуацій такі діти найчастіше уникають. Проте у стані глибокого емоційного збудження можуть перебувати тривалий час /при відсутності видимих проявів емоцій/.

Від педагога часто можна почути упереджену оцінку флегматичного темпераменту, яку батьки сприймають як недолік розвитку дитини /особливо, коли у інших членів сім’ї інші типи/. Це дуже помилково. У кожного типу є свої властивості, які за певних умов можуть обернутися як позитивним, так і негативним боком. У вихованні дітей з флегматичним типом нервової системи потрібен розумний режим і терпіння. Має значення навіть дотримання режиму сну: не рано вкладати увечері, не давати ніжитись вранці, не затягувати денний сон, будити вчасно, але так щоб при цьому не дратувати дитину. Обов’язкове вмивання холодною водою, такого малюка не можна надовго лишати самого /а часто саме так і буває: він нікому не заважає, нічого не вкоїть – можна не турбуватись/. З перших років життя слід пам’ятати, що дитини конче необхідно виробити уміння діяти при потребі швидко, енергійно. Це можливе лише за умов спільної діяльності, де дорослий виступає і зразком для наслідування і непомітним стимулятором активності дитини, її ініціативних дій. Пробудження інтересу до всього, що навкруг, є найголовнішим завданням у роботі з такими дітьми.

Пам’ятаючи, що перевиховувати навіть дріб’язкові звички у таких дітей дуже важко, потрібно попереджати їх появу. Скажімо, не чекати, коли байдужість до ладу в своїх речах стане явно вираженою, а змалку формувати емоційно позитивне ставлення до наведення порядку. Не моралізувати з приводу неуважності до скрутних ситуацій з близькими, а тренувати чуйність „уроками” доброти, бути прикладом для наслідування. Доброзичливо, але неухильно стимулювати до співучасті у добрій справі, дбати про емоційне підкріплення /радість від добрих вчинків, оцінка іншими позитивної дії/. Зрозуміло, що дорослим потрібне терпіння, бо часто доводиться знову і знову починати ніби на порожньому місці. Очікуваний результат приходить повільно, але вироблені уміння, звички залишаються назавжди.

Меланхолічний тип темпераменту.

1. Слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів означає, що умовні рефлекси є нестійкими і від зміни оточення легко гальмуються.

2. Реакції на подразники часто бувають неадекватні. У меланхоліків особливо послаблене внутрішнє гальмування з переважанням зовнішнього гальмування, отже, їм властиве легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовгочасне зосередження на об'єктах діяльності. Будь-який сильний вплив з боку оточуючих викликає у меланхоліка застійні гальмівні процеси.

3. Меланхоліки дуже вразливі люди, схильні до астенічних емоцій. Почуття їхні вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою.

4. Характерним є пасивно - захисний рефлекс, рефлекс природної обережності. Тому вони бувають надміру сором'язливими, замкненими, боязкими, нерішучими.

5. У звичному, спокійному, позитивно налаштованому середовищі меланхоліки почувають себе добре, виявляються прекрасними працівниками і успішно виконують життєві та робочі завдання.

6. За спрямованістю меланхоліки - інтроверти, що поєднується із низькою пластичністю, тому вони важко переживають зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюються. Не люблять нових знайомств і галасливих компаній, спрямовані на свої внутрішні переживання.

ДІТИ - МЕЛАНХОЛІКИ

Слабкий тип нервової системи. Діти із схильністю до такого типу мало активні, сором’язливі, замкнуті. Чітко виражена чутливість до найменших подразників. Образливість з можливими хворобливими проявами. Приглушено ображений вияв свого ставлення до оточуючого, здатність вловлювати найтонші реакції стосовно себе. Дітям цього типу властиві часто неадекватні глибокі переживання.

Процес мовлення також дуже слабкий, тон приглушений, схильність до шепоту, уповільнений темп мовлення, інертність, можливі розриви у висловленні думки, незакінчені вислови. Емоційна виразність перекрита хворобливою нерішучістю.

Адаптація до нових умов життя майже завжди болісна і довга. Навіть сама зміна умов часто є глибоким стресогенним фактором. Але полегшити страждання можна, завчасно і спеціально готуючи дитину до очікуваних змін, максимально розтягуючи у часі процес входження у нове життя. Потрібна також особлива чуйність усіх дорослих до дитини, що переживає адаптацію. Щодо зовнішніх проявів внутрішнього стану дітей-меланхоліків у період глибоких емоційних криз то тут характерні: пересихання у роті й носі, відчуття холоду у кінцівках, почервоніння шкіри тощо.

При зустрічах з новим, у проблемних ситуаціях (навіть при знайомих завданнях, поставлених у незвичних умовах) підвищена чутливість цих дітей переходить у нервозність (стурбованість, напружене обличчя, нерівномірне дихання, скутість рухів, незграбність, часом сльозливість). Часто такі діти втрачають багато зайвих сил при виконанні простих для рівня їх розвитку, але нових по формі завдань.

Діти - меланхоліки не можуть швидко зорієнтуватися у новій ситуації, рішуче приступати до діяльності, обирати правильне рішення з двох варіантів тощо. Будь-яка новизна водночас ніби і збуджує і гальмує їх активність. Деструктивний вплив на них має і сама обстановка у групі дитячого садка (кількість дітей, гамір, загальне напруження тощо). Прості справи здаються складними, легкі завдання не розв’язуються, все раптом забувається. Одні діти цього типу стають зовсім млявими, пасивними у подібних ситуаціях, інші - дратівливими, крикливими. Невдачі роблять дитину зовсім нещасною, хворою (аж до підвищення температури, втрати апетиту, сну тощо).

Мова йде не про зниження вимог і поблажливе ставлення до результату діяльності цих дітей. Тут важливі міра вимогливості дорослих, темп і форми пояснення, варіювання доз допомоги малюкові при потребі, запобігання невдачам, стимулююча емоційна підтримка, щоразу схвальна оцінка вдалих ініціативних спроб. Абсолютно недопустимі суворі зауваження, підвищений тон висловлювань з приводу невдач, необачних вчинків тощо. Якщо дотримуватись цих порад і створити сприятливу атмосферу, діти-меланхоліки здатні до високої пізнавальної активності, можуть досягти хорошого результату в доступній і цікавій їм діяльності. Проте при цьому вони втомлюються швидше від інших дітей, і потребують певного душевного спокою для відновлення працездатності. Після такого відпочинку при повторенні – закріпленні освоєного матеріалу діти вже почувають впевненіше, самостійніше. Вільніше радіють своїм досягненням. Інтерес до змісту діяльності нівелює прояви слабкості нервової системи дитини. Ситуація емоційного комфорту у взаєминах з дорослим і партнерами по діяльності забезпечує можливість виявити рівень своїх здібностей, здобути високий результат діяльності. Разом з тим навіть у таких умовах досить одного необережного застереження типу: „Будьте уважні, завдання дуже складні. Одну помилку зробиш – і нічого не вийде” – і меланхолічна дитина розгублюється, почувається невпевнено. У неї активізуються гальмівні процеси. Якщо вихователь вчасно не прийде на допомогу, тривожний, розгублений стан знижує увагу, позбавляє дитину можливості здійснювати орієнтувальну діяльність, значно уповільнює рухові реакції.

Найбільше ранимою у дітей меланхоліків є емоційна сфера. Загострена чутливість до свого оточуючого дозволяє дитині помічати найменші зміни в настроях і поведінці людей, емоційно відгукуватися на них. Навіть слухання казок, оповідань, перегляд видовищ тощо викликають багату гаму переживань. Постійне напруження емоційної сфери забирає найбільше сил.

Як правило, ці діти важко відгукуються на комунікативні впливи нових людей. У будь-якій незнайомій ситуації тримають осторонь, не виявляють ніякої ініціативи і не відповідають на пропозиції інших включитися у спілкування. Найоптимальнішим є невелике коло близьких знайомих, домашня обстановка. У таких умовах вони виявляють надзвичайно багату гаму почуттів, красоту взаємин, глибину оцінок, міркувань тощо.

Вже з самої характеристики поведінки дітей зі схильністю до слабкого типу нервової системи зрозуміло, що вони потребують найбільшої уваги. Підвищені чутливість, ранимість вимагають постійного захисту. Але це не означає, що їх слід відгородити від всіляких гострих життєвих ситуацій. А саме так і трапляється у житті („Ви його не займайте, він у нас такий сором’язливий”, „Таня не зможе заспівати при гостях, вона боїться”, „Чого ти засоромилась? Давай сміливіше, а то скажуть, що ти нічого не вмієш”, Соромитися, боятися і по-своєму страждати у відповідних ситуаціях такі діти будуть впродовж усього життя. З розумінням цього має добиратись кожне звертання до такої дитини. Корисно частіше відволікати дитину від свого стану, переключити увагу на цікаву діяльність викликати гаму позитивних емоцій стосовно неї і тим самим знімати напруження.

Дітям з слабким типом нервової системи конче необхідне визнання оточуючими їх значущості, схвальні оцінки вчинків. Вони гостро відчувають потребу у спілкуванні з близькими, чутливі до всього, що відбувається, готові прийти на допомогу, здатні на справжнє співчуття, тривалі милосердні дії стосовно близьких. Цих дошкільників корисно залучати до розв’язання сімейних проблем такого типу. Це хороша школа для їхніх душевних механізмів. Схильність до придумування всіляких страхів, острах перед невдачею навіть у знайомих справах, навіюваність і таке інше властиве певній частині дітей зі слабким типом нервової системи. Їм достатньо, як кажуть, краєм вуха почути проблемну розмову близьких дорослих, підвищений тон у звертанні один до одного, побоювання когось з приводу можливих неприємностей для сімейного кола, щоб спрацювали всі негативні моменти їх темпераменту. Ось чому батьки мають завжди зважати на присутність дитини, не залишати її наодинці з своїми думками.

Важливими моментами у житті меланхоліків є хвилини перед сном і пробудженням. Дитині потрібна любляча мама, її тепло, ласка, оповіді щасливих казок перед засинанням. І таке ж спокійне пробудження серед любові. Навіть загартовуючи процедури вранці мають бути обережними, а ранкова гімнастика приємно-розважальною. Настрій вранці для кожного темпераменту важливий, а для меланхоліка – особливо.

З представленої характеристики видно, що всі типи темпераменту мають свої позитивні і негативні риси: активність, енергійність, пристрасність холерика; рухливість, жвавість, бадьорість сангвініка; стриманість, неквапливість флегматика; глибина і стійкість почуттів меланхоліка; нестримність, афективність холерика; нестійкість, легковажність сангвініка; байдужість, в’ялість флегматика; замкнутість, сором’язливість меланхоліка.

В ході індивідуального розвитку дитини темперамент піддається значній шліфовці під впливом умов життя і особливо ціленаправленого виховання. Раннє виявлення і правильне розуміння близькими дорослими багатогранності всіх сторін типу нервової діяльності дитини, допоможе ефективно координувати дитячі зусилля на попередження закріплення негативних сторін динаміки їх поведінки. Описані типи темпераменту у чистому вигляді рідко трапляються у житті. У більшості людей поєднуються риси різних темпераментів, тоді слід говорити про змішаний тип темпераменту.